Рішення № 82714471, 25.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/969/19

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Заяць О.В.,

за участю секретаря - Новик Н.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Луцишиної В.М., Пуценко Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.03.2019 № 25-01-104/0225/94 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) грн.

Вважає оскаржувану постанову такою, що протирічить діючому законодавству, що ґрунтується на доказах, які не відповідають дійсним обставинам справи, мають суперечності та розбіжності в їх сукупності, зібрані з порушенням норм діючого законодавства є однобокими та упередженими, надаючи перевагу безпідставним поясненням інспектора праці та зовсім відхиляючи пояснення надані позивачем, є протиправною та підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням відповідачем здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.83-89).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.02.2019 враховуючи інформацію службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиної В.М., начальником Управління Дорошенком С.В. прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (наказ від 22.02.2019 № 66).

На підставі наказу Управління від 22.02.2019 № 66 та направлення на проведення контрольного заходу від 22.02.2019 № 230 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів Луцишиною В.М. в період з 22.02.2019 по 12.03.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

За результатом проведення інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 12.03.2019 № 25-01-104/0225.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск найманого працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору 25 березня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0225/94 на фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", де згідно п.2, п.3, п.6, п.7 вказаного Порядку визначено уповноважені посадові особи, яким надано права, підстави, строки накладати штрафи та визначено порядок повідомлення. А відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст.24 КЗпП - фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.81).

ФОП ОСОБА_1 фактично здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 (торговий бутік НОМЕР_2 ).

Як зазначає відповідач 22.02.2019 о 11 год. 30 хв., під час виходу за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача встановлено, що в торговому бутіку НОМЕР_2 ОСОБА_4 здійснювала реалізацію хлібобулочних виробів, проводила розрахунки з покупцями, виконувала обов`язки продавця продовольчих товарів без оформлених трудових відносин.

Однак, в Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування невиїзного інспектування № 25-01-104/0055 від 25 лютого 2019 року відсутні посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують використання позивачем найманої праці громадянки ОСОБА_5 , в акті також відсутні будь-які ідентифікаційні дані громадянки ОСОБА_5 (адреса проживання або ідентифікаційний номер), документ на підставі якого встановлювалася особа (паспорт або інший документ).

У вказаному акті зазначено, що «... з метою встановлення факту використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, 22.03.2019 11 год. 30 хв., здійснено вихід за місцем провадження господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6)....».

Натомість позивач здійснюю господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить договір суборенди НОМЕР_2 від 02 січня 2019 року.

З акту перевірки неможливо встановити, що громадянка ОСОБА_6 на час здійснення перевірки 22.02.2019 11 год. 30 хв. працювала на позивача та виконувала обов`язки, які підпадали під поняття передбачені нормами кодексу законів про працю України.

Крім того, у судовому засіданні досліджено відео запис, який був доданий до акту інспекційного відвідування від 12.03.2019 № 25-01-104/0225.

З даного відео запису неможливо встановити, що перевірявся саме бутік позивача, час та дату проведення зйомки, за якою адресою та де проводилась перевірка, не ідентифікована особа, яка є на відео.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в Акті перевірки, а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.03.2019 № 25-01-104/0225/94.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39779238) судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2019 року.

Суддя О.В. Заяць