Рішення № 82714280, 27.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/1256/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Фоменка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що контролюючим органом всупереч порядку, передбаченому Податковим кодексом України не направлено позивачу акта перевірки та прийнято рішення без узгодження результатів перевірки із самим платником податків - ОСОБА_2 . Крім того, зазначено, що оскаржувана вимога податкового органу посвідчена заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області, який не є керівником контролюючого органу та не має права підпису.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1256/18, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.05.2019.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 .04.2019 заяву позивача про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-35338-17 від 10 грудня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/1256/19.

22.04.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому вказано, що станом на 12.04.2019 за ФОП ОСОБА_2 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 18276,72 грн, тому відповідно до статті 25 Закону № 2464 контролюючим органом надіслано платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки). Крім того, відповідачем зазначено, що форма податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) затверджена Інструкцією №449 та передбачає посвідчення даної вимоги Керівником (його заступником або уповноваженою особою). З огляду на зазначене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними, оскільки посвідченні заступником керівника ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 41-43/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2018 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35338-17 згідно з якою нараховано позивачу до сплати недоїмку у сумі 15819,54 грн /а.с. 10/.

Не погоджуючись із указаною вимогою позивач звернувся зі скаргою до ДФС України /а.с. 13/.

За результатами розгляду скарги позивача ДФС України прийнято рішення від 17.04.2019 № 18133/6/99-99-11-05-02-25 відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 № Ф-35338-17 ГУ ДФС у Полтавській області скасовано, у зв`язку з чим зазначена вимога є відкликаною з дня прийняття даного рішення /а.с. 63-65/.

У рішенні зазначено, що вимога ГУ ДФС у Полтавській області 10.12.2018 № Ф-35338-17 сформована з порушенням пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції, а саме: з порушенням термінів формування та направлення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Також указано, що водночас дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті. Крім того, зобов`язано ГУ ДФС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням зазначеного, згідно з вимогами чинного законодавства.

19.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35338-17 на суму боргу 18276,72 грн /а.с. 15/.

Не погоджуючись із вимогою ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № 19.03.2019 № Ф-35338-17 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу приписів норм частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (надалі - Інструкція № 449).

Згідно із вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції №449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Приписами пункту 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Положеннями пункту 4 Розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Суд зазначає, що ГУ ДФС у Полтавській області 10.12.2018 винесено вимогу № Ф-35338-17 на суму боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн /а.с. 10/.

Водночас суд зазначає, що 17.04.2019 ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 18133/6/99-99-11-05-02-25 відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2018 № Ф-35338-17 ГУ ДФС у Полтавській області скасовано, у зв`язку з чим зазначена вимога є відкликаною з дня прийняття даного рішення.

Крім того, вищезазначеним рішенням ДФС України зобов`язано ГУ ДФС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу відповідно до вимог законодавства.

З огляду на наявність боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який відображено в інформаційній системі органів доходів і зборів платника - ОСОБА_2, 19.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35338-17 на суму боргу (недоїмки) у розмірі 18276,72 грн /а.с. 15/.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів погашення суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі ГУ ДФС у Полтавській області від 19.03.2019 № Ф -35338-17.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача стосовного того, що оскаржувана вимога податкового органу посвідчена заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області, який не є керівником контролюючого органу та не має права підпису, з огляду на наступне.

Так форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) затверджена додатком 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Указана форма передбачає можливість підписання вимоги керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу доходів і зборів.

Водночас оскаржувана вимога підписана заступником начальника ГУ ДФС у Полтавській області, що відповідає Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску була визначена контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв`язку із збільшенням суми боргу позивача, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Необґрунтованими та безпідставними, в межах предмету розгляду цієї справи, є й посилання позивача на те, що оскаржувана вимога не відповідає приписам Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Водночас згідно зі статтею 2 Закону 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача, що норми Податкового кодексу України не регулюють порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, оскільки вказане визначено Законом 2464-VI.

Також суд зазначає, що відповідно до інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.03.2019 внесено запис про припинення ФОП ОСОБА_2 /а.с. 19/.

Проте відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникла щодо позивача у період з 09.02.2018 по 21.01.2019 /а.с. 31-32/, тобто до внесення запису про припинення ФОП ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу у порядку, визначеному Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повне рішення складено 01 липня 2019 року

Суддя С.О. Удовіченко