Рішення № 82714195, 27.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р. № 487/779/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 до відповідачів:Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Морехідна, 9, м. Миколаїв, 54020 Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2018; зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним рішення Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 13.03.2018 щодо відмови позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

зобов`язати Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити позивачу виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, з дати звернення 28.02.2018 до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Відповідачем, крім Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - Управління або відповідач 1), ОСОБА_1 у позові зазначила Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - Департамент або відповідач 2).

Вимог до відповідача 2 адміністративний позов не містить.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що дії Управління не відповідають нормам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (надалі - Порядок № 505).

Відповідач 1 у відзиві (арк. спр. 35-38) вимоги адміністративного позову не визнав, зазначив, що позивач втратила право на отримання допомоги, оскільки у 2016 році її виплату було припинено. Крім того, Управління вказало, що воно не відмовило ОСОБА_1 у призначенні допомоги, а визначило її розмір відповідно до Порядку № 505.

Відповідач 2 відзив на позов не подав.

У відповіді на відзив відповідача 1 (арк. спр. 53-54) ОСОБА_1. зауважила, що 20.08.2016 вона народила дитину, здійснює догляд за нею, тому не працює з поважних причин. За таких обставин, відповідач 1, за думку позивача, при розгляді її звернення, мав врахувати відповідну зміну статусу позивача.

Ухвалою від 23.04.2019 (арк. спр. 62) суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про об`єднання позовів.

В судовому засіданні позивач і її представник вимоги адміністративного позову підтримали; відповідачі представників в судове засідання не направили.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача, її представника, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з довідкою від 07.12.2015 № 4863001508 (арк. спр. 5), позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа. У довідці наявна також інформація про сина позивача - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 4).

Порядком № 505 визначений механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі - допомога).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 505, допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

У пункті 3 Порядку № 505 вказано, що для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї.

Розмір допомоги, відповідно до пункту 3 Порядку № 505 (в редакції, чинній з 20.01.2018), для дитини становить 1 000 грн., для працездатних осіб - 442 грн.

Згідно з інформацією, що викладена у позові, відзиві та відповіді на відзив, допомогу позивачу вперше було призначено на період з 15.12.2015 по 14.06.2016.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 505 (в редакції, чинній у вказаному періоді), якщо у складі сім`ї, якій призначено допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів енної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Оскільки позивач не працювала, за третій та четвертий місяці виплати вона, відповідно до пункту 7 Порядку № 505, отримала допомогу в сумі 221 грн., а з 15.04.2016 виплату допомоги було припинено.

Згідно з чинною до 16.09.2017 редакцією останнього абзацу пункту 3 Порядку № 505, особам працездатного віку, яким виплату допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з чинною з 16.09.2017 редакцією останнього абзацу пункту 3 Порядку № 505, особам працездатного віку, яким виплату допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, допомога не призначається.

Як вказано у відзиві, за заявами позивача від 31.08.2016, від 28.02.2017, від 28.08.2017, від 28.02.2018, від 28.08.2018, від 28.02.2019 Управління призначало допомогу лише для сина позивача.

28.02.2018 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про виплату допомоги (арк. спр. 40).

Рішенням від 13.03.2018 (арк. спр. 43) відповідач 1 призначив допомогу на період 28.02.2018 - 27.08.2018 для сина позивача, в сумі 1 000 грн. Допомогу для позивача призначено не було. Підставою для такого рішення відповідач 1 вказав «постанову КМУ №212 від 31.03.2015 р.» (саме цією постановою пункт 3 Порядку № 505 був доповнений останнім, «обмежувальним» абзацом).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Доводи позивача про те, факт здійснення нею догляду за дитиною (що, відповідно до пункту 7 Порядку, вважається обставиною, яка дозволяє працездатній непрацюючій матері отримувати допомогу) є підставою для поновлення виплати допомоги, суд відхилив. Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 (в редакції, що була чинною у квітні 2016 року (час припинення виплати позивачу допомоги), виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. Таким чином, поновлення припиненої у квітні 2016 року виплати допомоги могло відбутись за умови подання позивачем відповідного повідомлення у травні 2016 року.

Як вказано вище, до 16.09.2017 пунктом 3 Порядку № 505 було заборонено виплату допомоги на наступний строк (6 місяців).

Оскільки період виплати допомоги (протягом якого було припинено її виплату) закінчився 14.06.2016, позивач втратила право на її отримання в період з 15.06.2016 по 15.12.2016.

Таким чином, обмеження у виплаті допомоги позивачу вичерпало свою дію у 2016 році.

Факт зміни у вересні 2017 року редакції останнього абзацу пункту 3 Порядку № 505, на думку суду, не може бути підставою для невиплати допомоги за заявою позивача від 28.08.2018, оскільки після 16.09.2017 рішення про припинення виплати позивачу допомоги відповідач не приймав.

На підставі викладеного суд встановив, що Управління протиправно не призначило за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2018 допомогу для неї у розмірі 442 грн., тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення сплаченого позивачем судового збору з Департаменту.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Морехідна, 9, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код не відомий) Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 13.03.2018 в частині невключення до розрахунку щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що підлягала виплаті в період з 28.02.2018 по 27.08.2018, суми зазначеної допомоги для ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до її заяви від 28.02.2018 (вх. № 3745), адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за період з 28.02.2018 по 27.08.2018, у розмірі, що встановлений для працездатних осіб затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 «Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 19.03.2019 № 27.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна