Рішення № 82714134, 01.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2019 року № 640/6266/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання неправомірною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:

1) визнати протиправною відмову відповідача в призначені пенсії позивачу на пільгових умовах;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу довічну пенсію за вислугу років на пільгових умовах з наступного дня після звільнення з апарату Державної пенітенціарної служби України.

Позивачка зазначає, що з липня 2001 по 2014 працювала в податковій міліції, маючи відповідні посади та офіцерські звання. З 2014 працювала у Державній кримінально-виконавчій службі України. Маючи звання підполковника внутрішньої служби, займала посаду головного спеціаліста відділу телекомунікацій та захисту інформації управління технічного забезпечення апарату Державної пенітенціарної служби України.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом від 30.06.2016 позивачку звільнено зі служби у зв`язку з скороченням штатів.

Відповідно до наказу № 191/ОС-16 від 05.08.2016 «На часткову зміну пунктів наказу ДПтС України від 30.06.2016 № 155/ОС-16 у частині звільнення» позивачку фактично звільнено з 10.08.2016. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 16 років 11 місяців 12 днів, у пільговому - 24 роки 02 місяці 06 днів.

Позивачка зазначає, що 13.12.2018 Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України направила до ГУ ПФУ в м. Києві пакет документів, необхідний для призначення пенсії.

Листом від 09.01.2019 № 3910/03 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило про відмову в призначенні пенсії. При цьому, - посилаючись на відсутність у позивачки 22 років 6 місяців календарної вислуги, як це передбачено ст. 12 «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач вважає цю відмову протиправною, оскільки наявна вислуга років у пільговому обчисленні складає 24 роки 02 місяці 06 днів перевищує 22 роки 06 місяців, встановлених ст. 12 вищезгаданого Закону.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», постанови КМ України від 17.07.1992 № 393, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач, надавши відзив на позов (а.с. 72), просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на свою позицію, викладену у вищезгаданому повідомленні про відмову у призначенні пенсії, оскільки станом на 10.08.2016 позивачка мала вислугу років менш ніж 22 роки та 6 місяців.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 14.05.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку ст. 263 КАС України у спрощеному (письмовому) провадженні.

Крім того, щодо дій, вчинених у зв`язку із набранням 20.02.2019 законної сили рішення ОАС м. Києва від 28.11.2018 у справі № 640/6266/19, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправної відмови відповідача (ДПССУ) від 08.02.2017 № 5/1-359-Тл/2-17 у формуванні матеріалів щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років та зобов`язання направити до ГУ ПФУ в м. Києві матеріали щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років, відповідач зазначає, що вказане рішення не містило обов`язків для ГУ ПФУ в м. Києві, тому ГУ ПФУ в м. Києві не здійснювало окремих дій по його виконанню.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи, враховуючи наявні пояснення позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, у даному випадку учасниками справи не заперечуються та не спростовуються обставини щодо перебування позивача на службі, звільнення зі служби за скороченням штатів, відомості, визначені у наказі про звільнення, факт звернення до ГУ ПФУ у м. Києві, факт відмови ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії, про що зазначено вище та що у свою чергу підтверджується і матеріалами справи, а відтак вказані обставини є встановленими.

Спірним між сторонами є застосування положень ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» щодо посилання у вказаних нормах на календарне обчислення в кореспонденції з положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 1-1 цього Закону зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, виключно на умовах зазначеного Закону здійснюється призначення пенсій особам, на яких поширюється дія вказаного Закону.

Відповідно до п. пункту «а» ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону (в редакції Законів України від 08.07.2011 р. N 3668-VI та від 02.07.2015 р. № 580-VIII) пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

З наведеного слід дійти висновку, що базовою умовою для призначення пенсії є наявність саме календарної вислуги, - так як встановлено Законом та додатково - час/період - відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону, перелік видів служби та періодів часу, зазначений в якому, є вичерпним.

Закон не передбачає для цілей вирішення питання про призначення пенсії донарахування (включення) до календарної (базової) вислуги інших та періодів та строків служби, ніж зазначено вище.

На правильність такого застосування норм Закону щодо запровадження саме календарного обчислення, вказує і намір законодавця та суб`єкта законодавчої ініціативи (КМ України), викладений у пояснювальній записці (розміщена у вільному доступі на сайті ВР України) до законопроекту № 7455 від 13.12.2010 (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=39220), який надалі був прийнятий як Закон, який встановив вищезгадане правове регулювання.

На правильність такого застосування вищезгаданих норм вказує і правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 27.02.2019 у справі №295/6454/17, від 22.11.2018 року у справі №161/4876/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17.

Враховуючи те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд приходить до висновку, що в контексті спірних відносин та за обставин даної справи, для призначення пенсії позивач повинен був мати станом на 10.08.2016 вислугу не менше 22 календарних роки та 6 місяців.

Однак, враховуючи відсутність такої календарної вислуги, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної (базової) вислуги років.

Пільгове донарахування стажу відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та вищезгаданої постанови КМ України можливе, але є похідним від наявності базової календарної вислуги, у даному випадку - не менше 22 календарних роки та 6 місяців.

Що стосується постанови ОАС м. Києва від 28.11.2018 у справі № 753/5937/17, слід зазначити, що вказана справа стосується оскарження бездіяльності Служби щодо направлення відповідних документів до ГУ ПФУ в м. Києві для призначення пенсії. Призначення пенсії здійснюється саме ГУ ПФУ в м. Києві на підставі наявних матеріалів. При цьому, щодо зазначеного судового рішення, слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, чим і керується суд у даній справі.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача з боку відповідача, за висновком суду відповідач діяв правомірно, відмовляючи у призначенні пенсії за вищевказаних обставин, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін