Рішення № 82712776, 21.06.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 21.06.2019

Справа № 501/274/19

2/501/340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Чорноморської міської ради Одеської області

предмет та підстави позову: про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1.

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно якого просить суд визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №175 від 31.12.1999 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Олександрівської селищної ради м.Іллічівська Одеської області від 20 жовтня 1998 року №16-ХХІІІ.

2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2. Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,16 га для ведення підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вказує в позові, що він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті померлої матері, однак отримав листа про необхідність встановлення належності майна.

Рішенням Іллічівського міського суду від 13.09.2018 року встановлено факт належності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для ведення підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який було виданого 31.12.1999 року Олександрівською радою м.Іллічівська Одеської області на ім'я ОСОБА_2

Позивач стверджує, що він звернувся до ПП «Примула -Р» для виконання технічної документації із землеустрою, яка отримала відмову в отриманні переліку обмежень у використанні земельної ділянки у зв'язку із суперечностями державного акту та виконаній техдокументації.

Позивач зазначає, що у державному акті серії НОМЕР_1, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №175 від 31.12.1999 року, виданому ОСОБА_2 зроблено помилку не лише у прізвищі власника. В рішенні №16-ХХІІІ четвертої сесії Олександрівської селищної ради ХХІІІ скликання від 20.0.1998 рокувказано. що передано безкоштовно у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарчих споруд - 0,15 га та залишок більш 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства, а в державному акті зазначено, що землю передано для ведення підсобного господарства - 0,13 га, для обслуговування житлового будинку, господарських споруд - 0,03 га. Ця помилка заважає позивачу виконати технічну документацію, присвоїти кадастровий номер земельній ділянці та отримати витяг з Державного земельного кадастру, відповідно до якого приватний нотаріус видасть йому (позивачу) свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

3. Представник відповідача 25.02.2019 року надав до суду заяву, в якій зазначив, що даним спором інтереси Чорноморської міської ради не зачіпаються та просив суд розглядати справу без його участі.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

4. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.21-22).

5. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.32).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (а.с.7).

7. Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №175 від 31.12.1999 року, ОСОБА_2 була власницею земельної ділянки площею 0,13 га - для ведення підсобного господарства, 0,03 га - для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (а.с.9).

8. Рішенням Іллічівського міського суду від 13.09.2018 року встановлено факт належності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для ведення підсобного господарства та для обслуговування жилого будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який було виданого 31.12.1999 року Олександрівською радою м.Іллічівська Одеської області на ім'я ОСОБА_2 (а.с.13-14).

9. Згідно копії листа міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську Головного управління Держгеодкадастру в Одеській області №0-15-0.202-40/123-18 від 04.01.2018 року, підставою для відмови у наданні ПП «Примула» переліку обмежень у використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є те, що розроблена технічна документація із землеустрою суперечить державному акту на право приватної власності на землю гр.ОСОБА_2, зареєстрованого 31 грудня 1999 року НОМЕР_2, а також п. «г» ст.28 Закону України «Про землеустрій» (а.с.15).

10. Відповідно до архівного витягу із рішення №16-ХХІІІ четвертої чергової сесії Олександрівської селищної ради ХХІІІ скликання від 20 жовтня 1998 року, яким затверджено рішення виконкому про передачу у приватну власність земельних ділянок вбачається, що ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,016 га за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення №59 від 26.03.1998 року (а.с.10).

V. Оцінка Суду.

11. Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

12. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

13. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

14. Згідно із частиною третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

15. Порядок видачі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (на момент видачі такого державного акту) передбачалось Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомітету України по земельним ресурсам №43 від 04 травня 1999 року, зареєстрованої в МЮ України 04 червня 1999 року за №354/3647) (далі - Інструкція) з послідуючими змінами, у редакції, чинній на час отримання останніми права власності.

16. Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

17. Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

18. Згідно положень 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» площа земельної ділянки, її межі та цільове призначення вносяться до державного земельного кадастру з відповідної документації із землеустрою.

19. Відповідно до ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

20. У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом. У разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

21. Законом визначено орган, що має відповідні повноваження щодо визначення площі земельної ділянки та внесення даних до реєстру, а відмова органу у здійсненні відповідних прав особою, що передбачені законом, є підставою для оскарження дій цього органу до суду.

22. Як встановлено судом, підставою для відмови у наданні переліку обмежень у використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є те, що розроблена технічна документація із землеустрою суперечить державному акту на право приватної власності на землю гр.ОСОБА_2, зареєстрованого 31 грудня 1999 року НОМЕР_2, а також п. «г» ст.28 Закону України «Про землеустрій».

23. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що оспорюваний державний акт був виданий 31 грудня 1999 року на підставі рішення Олександрівської селищної ради №59 від 26.03.1998 року (а.с.10).

24. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

25. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод.

26. Позивачем не доведено, що державний акт виданий усупереч закону на час його видачі у 1999 році.

27. Отже, спірний державний акт виданий органом, який мав на це законні повноваження, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

28. Окрім того, відповідно до ст.39 Закону «Про Державний земельний кадастр» виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

29. Дії, або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна Державним кадастровим реєстратором фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому законом.

30. Позивач не звертався до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів щодо виправлення помилки, не пред'являв відповідного позову щодо оскарження дій цих органів, зобов'язання здійснити виправлення помилок, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

31. Отже, усунення перешкод позивачу по справі, у виправленні помилки в наданій документації щодо визначення площі земельної ділянки передбачено в інший спосіб, передбачений вказаним вище законодавством.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 158, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання недійсним державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №175 від 31.12.1999 року, виданому ОСОБА_2 на підставі рішення Олександрівської селищної ради м.Іллічівська Одеської області від 20 жовтня 1998 року №16-ХХІІІ - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

6. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

7. Повний текст рішення виготовлено 21 червня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко