Рішення № 82712327, 19.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1005/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: Клеметенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 22.01.2019, а саме:

- №0000161305 про збільшення грошового зобов`язання з ввізного мита на суму 10398,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2599,65 грн.;

- №0000171305 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ з ввезених на територію України товарів на суму 2079,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 519,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт №603/11-28-13-05/2636713727 від 21.12.2018, за висновками якого зазначено про порушення декларанта та особи, відповідальної за фінансове врегулювання, відповідно до МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520.

Також, позивач вказує, що єдиною підставою донарахування митних платежів в акті перевірки зазначено про надходження відповіді Управління фіскальної адміністрації у Варшаві від 26.06.2018 на запит ДФС України про проведення верифікації сертифікатів, відповідно до змісту якого експортером документально не підтверджено статусу походження товару, у зв`язку з чим транспортний засіб не підпадає під преференційний митний режим, встановлений Додатком ІІ «Список технологічних дій та обробок, що необхідні для надання матеріалам іншого походження статусу товарів, що походять з певної країни» Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»» до Угоди.

На думку позивача, її вина, а відтак і підстави притягнення до відповідальності відсутні, так як внутрішні процедури митних органів країни експорту не мають ніякого відношення ні до декларанта, ні до позивача (покупця транспортного засобу), а за подання органу доходів і зборів недостовірних документів як підстави переміщення товарів через митний кордон, відповідальною особою є виключно декларант, тому, на думку позивача, наведені в акті перевірки обставини не мають ніякого відношення до позивача, як покупця відповідного товару, та не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності.

13.05.2019 відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, в якому представник зазначив, що за результатами перевірки було встановлено, що товар, оформлений за МД від 24.07.2017 №UA 901010/2017/006520, повинен оподатковуватись ввізним митом за пільговою ставкою Митного тарифу України в розмірі 10%. Декларант самостійно вносить до митної декларації відомості, зокрема, щодо опису товару та розміру належних до сплати податків та, з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 23.05.2019.

23.05.2019 судом було постановлено ухвалу про застосування заходів процесуального примусу та відкладено розгляд справи на 12.06.2019.

30.05.2019, ухвалу від 23.05.2019 про стягнення штрафу, як захід процесуального примусу за невиконання вимог ухвали суду - скасовано.

12.06.2019, за клопотанням сторін, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 19.06.2019.

Представник позивача, в судовому засіданні, вимоги позову підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку стану дотримання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи в частині нарахування та сплати податків (зборів), обов`язкових платежів під час ввезення на митну територію України транспортного засобу, оформленого на підставі МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 21.12.2018 №603/11-28-13-05/2636713727 (а.с.10-17).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ФО ОСОБА_1 , як особи, відповідальною за фінансове врегулювання відповідно до МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520:

- п.3 ч.2 ст.75, п.1 ст.278, п.1 ч.1 ст. 289 МК України, Закону України «Про митний тариф України» (групи 73-97) та регламентованих ставок ввізного мита на товар за кодом класифікації 8701209000 згідно додатку 1-А до глави 1 Двосторонньої Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, в частині заниження податкового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами, на загальну суму 10398,59 грн.;

- п.3 ч.2 ст.75, п.1 ч.1 ст.289 МК України, пп. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 2079,72 грн.

Як вбачається з акту перевірки, згідно електронної МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520 (а.с. 55) та відповідних додатків до неї, фізичною особою ОСОБА_2 (одержувач та декларант в одній особі) здійснено митне оформлення транспортного засобу, на загальну суму 6900 EUR (що становить 207971,69 грн). Товар оформлений за кодом 8701209000 «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання: - Трактори (за винятком тракторів товарної позиції 8709): - Трактори колісні для напівпричепів: - що використовувалися» згідно УКТ ЗЕД. Країна відправлення - Республіка Польща (гр. 15 МД).

Відповідно до гр.9 вказаної МД особою, відповідальною за фінансове врегулювання по даній декларації виступає ОСОБА_1 .

Під час розмитнення вищезазначеного транспортного засобу визначено до сплати мито на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами (гр.47 МД) за ставкою 5 відсотків у розмірі 10398,58 грн. та ПДВ за ставкою 20 відсотків - 43674,05 грн., які сплачено до бюджету у повному обсязі.

Згідно відповіді Управління фіскальної адміністрації у Варшаві від 26.06.2018, експортером документально не підтверджено статусу походження товару, у зв`язку з чим зазначений транспортний засіб не підпадає під преференційний митний режим, встановлений Додатком ІІ «Список технологічних дій та обробок, що необхідні для надання матеріалам іншого походження товарів, що походять з певної країни» Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ОСОБА_1 у ході проведення митного оформлення вантажного транспортного засобу неправомірно використано преференційну ставку по сплаті мита на товари (5 відсотків), що ввозяться на територію України фізичними особами, що призвело до несплати до бюджету мита з ввезених на митну територію України товарів та податку на додану вартість.

На підставі акта від 21.12.2018 №603/11-28-13-05/2636713727, податковим органом 22.01.2019 винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000161305 яким збільшено фізичній особі ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем ввізне мито в розмірі 12998,28 грн., з яких: 10398,59 грн. за податковими зобов`язаннями та 2599,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.7);

№0000171305 яким збільшено фізичній особі ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів в розмірі 2599,65 грн., з яких: 2079,72 грн. за податковими зобов`язаннями та 519,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.8).

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 04.04.2019 №15767/6/99-99-11-06.03.25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.01.2019 №0000161305 та №0000171305 залишено без змін, а скаргу ФО ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.19-22).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 22.01.2019 №0000161305 та №0000171305 протиправними та такими, що порушують її права, звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 281 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі - МКУ), допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

До переліку міжнародних договорів України, згідно з якими до товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України, застосовуються преференційні та пільгові ставки ввізного мита за умови документального підтвердження їх походження входить, зокрема Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року N 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони»

Відповідно до вимог п. 1 ст. 29 Глави 1 розд. IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року N 1678-VII (далі - Угода) кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до п. 1 ст. 29 Глави 1 розд. IV Угоди, зазначається у Додатку I до Угоди.

Статтею 26 Угоди встановлено, що положення Глави 1 розд. IV Угоди застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей Глави 1 розд. IV Угоди «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва").

Згідно з ст.1 Додатку «Протокол I щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол 1), з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція)

Відповідно до ст. 15 Доповнень І , товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED2), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Частиною 2 статті 31 Доповнення I «Визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, встановлено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Також, частинами 1 та 5 статті 32 Доповнення I «Визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення Кіровоградської митниці ДФС від 07.08.2017 №788/8/11-70/19 сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 19.07.2017 №PL|MF|AL 0193220 був направлений ДФС на перевірку до митного органу Республіки Польща. У відповідь на звернення уповноваженим органом Республіки Польща листом від 26.06.2018 №1401-ІОС.4331.30.2017.1 преференційне походження зазначеного в сертифікаті товару відповідно до Угоди не підтверджено, у зв`язку з ненаданням експортером митному органу відповідних підтверджуючих документів (а.с.48-52, 58).

Таким чином, враховуючи, що після відповідної перевірки уповноваженим органом Республіки Польща не підтверджено преференційне походження зазначеного в сертифікаті товару відповідно до Угоди, судом зроблено висновок про правомірність доводів відповідача про те, що товар оформлений за МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520, повинен оподатковуватись ввізним митом за пільговою ставкою Митного тарифу України в розмірі 10 відсотків.

Згідно з п.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що органи ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

Щодо доводів позивача про те, що за подання до органу доходів і зборів недостовірних документів, як підстави для переміщення товарів через митний кордон, відповідальною особою є виключно декларант, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 295 МК України, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до МКУ, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями, та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Згідно з частиною першою ст. 293 МКУ особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (частина друга ст. 293 МКУ).

В даному випадку, відповідно до графи 9 МД від 24.07.2017 №UA901010/2017/006520, особою, відповідальною за фінансове врегулювання по даній декларації виступає Кривошея Єлена Віталіївна, а отже на неї і покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач у справі як суб`єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, у зв`язку із чим доводи адміністративного позову суд вважає безпідставними, а вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 липня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула