Рішення № 82712211, 25.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. справа № 300/921/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Шевченко К.Т., представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач відмічає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" та фірмою - нерезидентом AGRUMIGR DI GAETANO RAO укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №2811/16 від 28.11.2016 та на виконання вищевказаного договору на митну територію України позивачем ввезено мандарини на загальну суму 10 546,50 євро. Вказав, що з метою митного оформлення даного товару відповідачу було подано митну декларацію №UA206070/2019/000005 від 02.01.2019 та документи, перелік яких визначений Митним кодексом України, для застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Однак за результатами розгляду поданих документів митним органом протиправно, на думку представника позивача, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019, яким скориговано вартість товару у більшу сторону, та картку відмови №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019. Звернув увагу суду, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки розбіжностей у поданих митному органу документах не було. Вважає, що митним органом безпідставно визначено митну вартість товару за резервним методом. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведенням судового засідання.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із доданими письмовими доказами 21.05.2019 (а.с. 55-85). Також представником відповідача подано суду письмові пояснення (а.с. 86, 87). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень вказала, що під час проведення митних формальностей за митною декларацією автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) визначено наступні форми митного контролю: "105-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів".

Окрім того, представник відповідача вказує на те, що позивачем не було подано платіжного документа, що підтверджує сплату коштів саме згідно заявленої митної вартості. Крім цього, вказала, що документи, подані до оформлення містили ряд розбіжностей, зокрема, специфікація №7 містить дані, які вказують вагу нетто 21570 кг., а в наданій фактурі - 21410 кг, відсутні документи, які підтверджують сплату транспортних витрат, а також вартість, вказана у митній декларації становить 10646,5 євро, при заявленій до митного оформлення вартості 10546,50 євро. Таким чином, було розраховано вартість товару позивача та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості. Пояснила, що на її переконання, митна вартість товару визначена за другорядним методом правомірно, і тому рішення про коригування митної вартості №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019 прийнято правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Позивачем 28.05.2019 на адресу суду надано відповідь на відзив (а.с. 89-93), в якій представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Зазначив, що із запереченнями відповідача у відзиві не погоджується. Так, відмітив, що зауважень щодо розбіжностей у поданих документах на момент винесення оскаржуваного рішення і картки відмови не було і вони не покладені в основу таких рішень як підстава їх винесення. Додатково повідомив, що жодних розбіжностей в інвойсі та специфікації, що вплинули на вартість товару немає. Також представник позивача зазначив, що оскільки за умовами договорів здійснення оплати передбачене протягом трьох днів після доставки товару, а оплата за послуги транспортування протягом 7 днів після надання копій товарно-супровідних документів, відтак вказані документи не могли бути подані до митного оформлення.

Також представник позивача вказав на те, що коригування при митному оформленні товару (мандарини-клементини) ціни за кілограм на 0,7920 євро є незрозумілим, оскільки позивач завозив товар з різними характеристиками (чотири різні калібри, тобто розміри), а відтак такий товар мав різну ціну.

Представник відповідача 03.04.2019 надала суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 108, 109).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи та письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.11.2016 між позивачем та AGRUMI GR DI GAETANO RAO укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №2811/16 (а.с. 27-31, 135-138).

На виконання умов даного контракту на митну територію України відповідно до рахунку на продаж №41 від 27.12.2018 було ввезено товар на загальну суму 10 546,50 євро (а.с. 21, 22).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідачу була подана декларація митної вартості №UA206070/2019/000005 від 02.01.2019, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту (а.с. 12-14).

Також разом із декларацією митної вартості позивачем подано сертифікат відповідності №18101146662 від 27.12.2018, рахунок-фактуру №41 від 27.12.2018, автотранспортну накладну (CMR) №50 від 27.12.2018, рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №ІТ-0001 від 02.01.2019, договір купівлі-продажу №2811/16 від 28.11.2016, доповнення до договору (специфікація) №7 від 27.12.2018, інформація про позитивні результати державних видів контролю, інший некласифікований документ №2600 від 14.12.2018 (копія відповіді ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо відповідності цінових умов контракту №2811/16 від 28.11.2016 поточній кон`юктурі ринку), копія митної декларації країни відправлення №18ITQ3J010066888E4 від 29.12.2018.

Розрахована декларантом митна вартість товару (продукт мандарини-клементини свіжі) згідно наданих документів становить 10 546,50 євро.

Судом встановлено, що під час митного оформлення, у зв`язку з наявною інформацією ЄАІС ЦБД ДФС щодо вартості подібних товарів за ціною вищою, ніж ціна задекларованого товару відповідачем для підтвердження митної вартості згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП "Держзовнішінформ").

Натомість декларант повідомив відповідача про відсутність додаткових документів та те, що вимога про надання додаткових документів є незаконною.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, Івано-Франківською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості товару (стаття 59-63 Митного кодексу України) не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62 і стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД UA305160/2018/39916 від 31.12.2018, UA305160/2018/037627 від 18.12.2018. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 15, 16).

Також, у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с. 17, 18).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогами визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що декларантом фізичною особою-підприємцем Ільчуком Володимиром Олександровичем в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: сертифікат відповідності №18101146662 від 27.12.2018, рахунок-фактуру №41 від 27.12.2018, автотранспортну накладну (CMR) №50 від 27.12.2018, рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №ІТ-0001 від 02.01.2019, договір купівлі-продажу №2811/16 від 28.11.2016, доповнення до договору (специфікація) №7 від 27.12.2018, інформація про позитивні результати державних видів контролю, копія митної декларації країни відправлення №18ITQ3J010066888E4 від 29.12.2018. Також для підтвердження відповідності ціни визначеної згідно договору №2811/16 від 28.11.2016 рівню цін, які склалися на ринку подано інший некласифікований документ №2600 від 14.12.2018, а саме копія відповіді ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо відповідності цінових умов контракту №2811/16 від 28.11.2016 поточній кон`юктурі ринку.

Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури №41 від 27.12.2018.

Судом встановлено, що подані 02.01.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура (інвойс) №41 від 27.12.2018 в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача, що ті розбіжності у поданих документах та про які зазначає представник відповідача, не є обставиною для коригування вартості товару, оскільки такі розбіжності не мали впливу на формування ціни за одиницю продукції, яка поставлялась та зафіксована у первинних документах.

Окрім того, у пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 Митного кодексу України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 вказаної статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206070/2019/000005, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, в тому числі рахунок-фактуру (інвойс) №41 від 27.12.2018, зовнішньоекономічний договір №2811/16 від 28.11.2016, додатки до контракту (специфікація №7), інші документи, що стосуються товару, який поставляється.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2600 від 14.12.2018 (а.с. 36), який надано позивачу на його запит від 12.12.2018 за №19/07. Згідно змісту вказаного висновку, рівень цін на мандарини, країна виробництва Італія, що імпортуються згідно специфікації №5 від 05.12.2018 до контракту №2811/16 від 28.11.2016, відповідає поточній кон`юнктурі ринку. Щодо посилання митного органу на невідповідність специфікації (№5) щодо якої надано висновок, тій специфікації (№7), на підставі якої здійснювалась поставка, суд зазначає, що у вказаному висновку наведено конкретні числові значення вартості мандарин, з вказанням калібру (розміру) та наведенням ціни в євро за одиницю товару, що відповідає ціні зазначеній також і в специфікації №7. Даний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2600 від 14.12.2018 позивачем також надавався митному органу при митному оформленні товару.

В той же час, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №41 від 27.12.2018.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку-фактури №41 від 27.12.2018, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованого товару за ціною рахунку-фактури №41 від 27.12.2018.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару - мандарини-клементини за ціною рахунку-фактури №41від 27.12.2018. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення в даному випадку відповідачем митної вартості товару відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Щодо інших витрат, які просить стягнути позивач, та які вважає судовими витратами, а саме витрати понесені на здійснення перекладу документів, які подавались до митного органу при здійснені митного оформлення товару із іноземних мов на українську мову в розмірі 920,00 грн. суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи понесені судові витрати в частині залучення перекладача позивач посилається на виниклу необхідність здійснення офіційного перекладу письмових доказів, та в зв`язку із цим оплатою таких послуг позивачем. Зокрема, такими доказами є укладені договір, на підставі якого здійснена господарська операція, та документи фірми - постачальника. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати представником позивача надано копії платіжних документів та акти виконаних робіт, а також реєстраційні документи фізичної особи-підприємця Осадчука Володимира Івановича - особи, яка вчинила відповідний переклад (а.с. 44-48,139-143).

Суд зазначає, що позивач чи його контрагент згідно правил міжнародного ділового звичаю не позбавлений права складати відповідні документи будь-якою мовою, якщо сторони дійдуть відповідного погодження із вказаного приводу. Однак, використовуючи такі первинні документи у взаємовідносинах із юридичними чи фізичними особами, органами державної влади в Україні, позивач повинен забезпечити відповідність зазначених документів вимогам законодавства України.

Згідно статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Позивач як юридична особа, яка є резидентом України, використовуючи у публічних відносинах з органами державної влади первинні бухгалтерські та фінансові документи, на підтвердження обставин та фактів, які він декларує, несе обов`язок забезпечення доведення змісту таких документів державною мовою. Витрати позивача на виконання цього обов`язку не відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи судом.

При цьому, слід відрізняти залучення перекладача на підставі цивільно-правових угод до офіційного перекладу документів складених іноземною мовою від участі перекладача допущеного або призначеного судом згідно статті 71 КАС України.

Крім цього, як встановлено судом акти виконаних робіт, які подані представником позивача, не містять жодних застережень щодо виконання цих робіт у зв`язку із розглядом справи №300/921/19.

Враховуючи вищенаведене, вказані витрати не відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи, будь-яких інших дій щодо забезпечення права особи на перекладача при розгляді справи в суді, а також залучення такого перекладача судом не здійснювалось.

Враховуючи наведене слід відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення витрат понесених на оплату послуг перекладача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206070/2019/00004 від 02.01.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206070/2019/000003/2 від 02.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (код 39640261, вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (код 36609344, вул. Каракая, 26Ж, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300) сплачений судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 01.07.2019.