Рішення № 82712156, 01.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. справа № 300/1000/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2019 ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134088-55 від 06.02.2019 в розмірі 18276,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2014через збройний конфлікт на сході України та тимчасову окупацію рідного міста Макіївки, переїхала з неповнолітнім сином до м. Івано-Франківська та отримала статус внутрішньо переміщеної особи. Задля покращення матеріального стану у квітні 2016 зареєструвалась як фізична особа-підприємець, однак фактично підприємницькою діяльністю не займалась жодного дня, доходів, як ФОП, не одержувала, жодних звітів до контролюючих органів не подавала. В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначила, що до ГУ ДФС в Івано-Франківській області із заявою щодо обрання спрощеної чи загальної системи оподаткування не зверталась, однак мала намір обрати загальну, яка передбачає сплату єдиного внеску в залежності від отриманих доходів. При цьому вказала, що через важкі життєві обставини, такі як, постійні поїздки до хворого батька у тимчасово окуповану Макіївку, проблеми зі здоров`ям сина та скрутний матеріальний стан, не пам`ятала про те, що числиться підприємцем. Відтак, винесення відповідачем вимоги про сплату недоїмки на суму 18276,72 грн. вважає протиправним, що є підставою для скасування оскарженого рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.05.2019 та міститься в матеріалах справи (а.с.28-30). Зазначив, що оскаржувана вимога про сплату недоїмки на суму 18276,72 грн. правомірно винесена у зв`язку із несплатою позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного соціального внеску за 2017 - 2018 роки, обрахованого з мінімального розміру. При цьому вказав, що зазначена у вимозі недоїмка виникла згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску у строки, встановлені цим Законом. Просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

06.04.2016 проведена державна реєстрація ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ(а.с.11-12).

Основним видом діяльності за КВЕД визначено виробництво інших меблів.

06.02.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134088-55, якою повідомлено позивача, що за нею рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн. (а.с.9).

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно вимог Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Таким чином, розмір мінімального страхового внеску за місяць у 2017 складав 704,00 грн.(3200 х 22%), та в 2018 - 819,06 грн. (3723 х 22%).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. (704 х 12).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Відповідно, за чотири квартали 2018 платіж складає 9828,72 грн. (819,06 х 3 місяці = 2457,18 - квартальний платіж; 2457,18 х 4).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI, Інструкції №449, та інформації з бази даних ДФС щодо ОСОБА_1 контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн., оформлену вимогою від 06.02.2019 №Ф-134088-55.

До вимоги увійшли:

- розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартали 2017 в розмірі 8448 грн.;

- розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартали 2018 в розмірі 9828,72 грн.

Заперечуючи проти вимоги від 06.02.2019 №Ф-134088-55 позивач зазначає, що фактично підприємницькою діяльністю не займалась жодного дня з дати реєстрації як ФОП - квітня 2016, однак доказів припинення підприємницької діяльності за такий період суду не надала.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

18.04.2019, за заявою ОСОБА_1 , проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності даною фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з бази даних ГУ ДФС в Івано-Франківській області та даними безкоштовного пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на сайті Міністерства юстиції України (а.с.10,https://online.minjust.gov.ua/edr-search/).

Отже, з огляду зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску, а не у зв`язку з відсутністю факту здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема витягом з бази даних ДФС щодо ОСОБА_1

Щодо правомірності формування відповідачем оскаржуваної вимоги суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється також на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та ним дотримані положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачу.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску було прийнято контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд вважає безпідставним твердження позивача, що неподання нею заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідчить про її бажання перебувати на загальній системі оподаткування та як наслідок - відсутність підстав вважати позивача платником єдиного внеску, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", з 01.01.2017 року фізичні особи-підприємці - платники ЄП та фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄВ виключно у разі, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Оскільки судом з наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача встановлено, що ОСОБА_1 , зважаючи на її вік, не може бути пенсіонером за віком, а доказів набуття статусу інваліда та отримання відповідно до закону пенсії чи соціальної допомоги, позивачем не надано, то підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внесків спірних правовідносинах відсутні.

Крім того, посилання позивача на те, що вона мала намір подати заяву про обрання загальної системи оподаткування фактично не підтверджені, тоді як, аргументи позивача про відсутність обрання нею системи оподаткування не оцінюються судом як вагома і обґрунтована підстава для звільнення її від сплати єдиного внеску та скасування податкової вимоги.

Стосовно доводів позивача про скрутне матеріальне становище як підставу звільнення від обов`язку з нараховування та сплати єдиного внеску, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Водночас, інших підстав для скасування вказаної вимоги про сплату боргу позивач не зазначила.

За таких обставин, позивач, котра у 2017-2018 роках не проводила підприємницьку діяльність і не отримувала доходи, однак зобов`язана була щоквартально нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Оскільки позивач не виконала свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, що не заперечується нею в позовній заяві, відповідач відповідно до вимог Закону N2464-VI підставно обчислив суму єдиного внеску, несплаченого позивачем за 2017 рік (8448 грн.) та 2018 рік (9828,72 грн.) в загальному розмірі 18276,72 грн., що правомірно зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134088-55 від 06.02.2019, визначивши суму недоїмки у розмірі 18276,72 грн., які повинна була сплатити позивач згідно вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів ст.139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Микитин Н.М.