Рішення № 82712056, 25.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/7304/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пашинської А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування позивачу пенсії за віком на загальних підставах з 01 серпня 2018 року протиправними;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на загальних підставах з 01 серпня 2018 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з проханням призначити пенсію, однак, 18 квітня 2019 року № 140/Т-8 позивач отримав відмову в призначенні пенсії, в зв`язку з тим, що трудовий стаж становить менше 25 років. В обґрунтування вказаної відмови Коростенським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначено, що трудова книжка позивача заповнена в день звільнення, перша сторінка та запис про звільнення завірені печаткою, яку неможливо прочитати. За даними персоніфікованого обліку ОК-5 та ОК-2 відсутня інформація про трудову діяльність та заробітну плату за цей період. А тому період роботи з 10.08.1998 по 16.02.2001 в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер" викликає сумніви. Також зазначено, що запис про період роботи в колгоспі "Авдент" з 13.05.1992 по 01.04.1995 неналежним чином оформлений - відсутній підпис голови колгоспу та печатка, містяться виправлення в 1994-1995 роках у кількості відпрацьованих людино-днів за рік.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи на 27 травня 2019 року о 12:00.

До відділу документального забезпечення суду 24 травня 2019 року надійшла заява від Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відкладення розгляду справи (а.с.36-36а).

27 травня 2019 року на офіційну електронну адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі (а.с.37).

У зв`язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи, який призначений на 27.05.2019 о 12:00, відкладено на 07.06.2019 о 12:00, про що зафіксовано секретарем судового засідання у довідці від 27.05.2019 (а.с.38).

В судове засідання 07.06.2019 о 12:00 прибули позивач та представник відповідача. У зв`язку із долученням додаткових доказів до матеріалів справи та надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи в судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2019 о 10:00 (а.с.63-64).

21 червня 2019 року о 10:00 в судове засідання з`явились позивач та представник відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2019 о 12:30 для надання часу представнику відповідача ознайомитись із додатковими документами та розрахунками пенсійного стажу (а.с.70).

В судове засідання 25 червня 2019 року з`явився позивач та представник відповідача.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 12.07.2018 року № 6086/03, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на загальних підставах, у зв`язку з тим, що у позивача на момент призначення пенсії за віком за наявними документами трудовий (страховий) стаж становить менше двадцяти п`яти років згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.01.2018, а тому права на пенсію у 60 років позивач не має.

Відповідно до даного листа, загальний трудовий стаж, який визнавався відповідачем склав 19 років 2 місяця 18 днів.

Відповідно до вищевказаної відмови, позивачу відмовлено в зарахуванні до загального стажу період роботи:

- з 01.01.1979 по 10.05.1979 в колгоспі "Россия", оскільки відсутня печатка про звільнення;

- з 01.09.1975 по 26.08.1975 та з 15.05.1978 по 10.05.1979, оскільки в атестаті про навчання № 6336 та у військовому квитку за НО № 3233074 зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу яке зазначене в паспорті громадянина України позивача "Тіцкій" (а.с.20).

В подальшому, рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11.09.2018 по справі № 279/3428/18, яке набрало законної сили 12.10.2018, було встановлено факт належності позивачу військового квитка НОМЕР_1 , виданого Сакським районним комісаріатом Кримської області 15.05.1978 (а.с.21) та додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду від 16.10.2018 по справі № 279/3428/18, яке набрало законної сили 16.11.2018, було встановлено факт належності позивачу атестату №6336 виданого 26.08.1975 (а.с.22).

Також, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі №0640/4068/18, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, зокрема, зобов`язано Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.08.1975 по 14.05.1978, з 01.06.1979 по 31.12.1979, з 01.01.1980 по 29.02.1980 (а.с.23-26).

В подальшому, 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 укладено типовий договір про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплачено єдиний внесок за попередній період з 01.01.2017 по 31.05.2017 за 5 (п`ять місяців стажу) в розмірі 8 190,60 грн (а.с.27-28).

Після цього, ОСОБА_1 повторно звернувся до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з проханням призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, 18 квітня 2019 року листом № 140/Т-8, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком, в зв`язку з тим, що трудовий стаж ОСОБА_1 становить менше 25 років.

В обґрунтування відмови зазначено, що трудова книжка позивача заповнена в день звільнення, перша сторінка та запис про звільнення завірені печаткою, яку неможливо прочитати. За даними персоніфікованого обліку ОК-5 та ОК-2 відсутня інформація про трудову діяльність та заробітну плату за вказаний період, а тому період роботи з 10.08.1998 по 16.02.2001 в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер" викликає сумніви.

Крім того, зазначено, що запис про період роботи в колгоспі "Авдент" з 13.05.1992 по 01.04.1995 неналежним чином оформлений, оскільки відсутній підпис голови колгоспу та печатка, містяться виправлення в 1994-1995 роках у кількості відпрацьованих людино-днів за рік (а.с.30).

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1 ст.45 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положеннями ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №10 від 16.04.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, а саме 25 років.

При цьому відповідач виходив з того, що за наданими документами загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 7 місяців 1 день (а.с.19-50).

Вказане рішення обґрунтовано зокрема тим, що в трудовій книжці колгоспника за НОМЕР_4 запис про період роботи в колгоспі "Авдент" з 13.05.1992 по 01.04.1995 неналежним чином оформлений - відсутній підпис голови колгоспу та печатка та містяться виправлення в 1994-1995 роках у кількості відпрацьованих людино-днів за рік.

Представником відповідача в судове засідання було надано для огляду пенсійну справу ОСОБА_1 та оригінали трудових книжок.

З трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 встановлено, що 13.05.1992 ОСОБА_1 прийнятий в члени колгоспу "Авдент" відповідно до протоколу №5 від 29.05.1992 та 01.04.1995 вибув з членів колгоспу, у зв`язку з переведенням до колгоспу "Рассвет" (а.с.48).

Слід зазначити, що у цей період ведення трудових книжок колгоспників регулювалось постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", якою також було затверджено Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Загальні положення).

Пунктами 1, 2, 5 Загальних положень було передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

В трудову книжку колгоспника вносяться:

- відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства;

- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

- відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.

Трудова книжка позивача містить відомості про його роботу та трудову участь за період з 1992 по 1995, а саме: вказано посади (робочий, різноробочий), кількість відпрацьованих людино-днів, виконання позивачем цього мінімуму та про його заробітну плату.

Слід вказати, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 . завірені підписом посадової особи (головним бухгалтером) та печаткою.

Крім того, позивачем були надані архівні довідки від 16.02.2018 №3т/1, 4т/1, 3т/2 та 4т/2 Архівного сектору Адміністрації Раздоленського району відповідно до яких, надана інформація про заробітну плату ОСОБА_1 у період роботи з 1992 - 1995 роки та з 1995 по 1998 року відповідно.

Суд приймає до уваги вказані довідки з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані "намібійські винятки", з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Вказана позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 (адміністративне провадження №К/9901/2383/17).

Крім того, суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 р. у справі №687/975/17 та від 6 лютого 2018 р. у справі № 677/277/17. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо його роботи у вищевказані періоди на вищезазначеному підприємстві та має всі необхідні реквізити.

З огляду на викладене, відповідачем протиправно не врахована ОСОБА_1 в трудовий стаж період роботи в колгоспі "Авдент" з 13.05.1992 по 01.04.1995 відповідно до трудової книжки колгоспника за НОМЕР_4.

Що стосується відмови відповідача у зарахуванні позивачу до стажу період роботи з 10.08.1998 по 16.02.2001 в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер", суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, рішенням Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №10 від 16.04.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, у зв`язку з тим, що трудова книжка позивача заповнена в день звільнення, перша сторінка та запис про звільнення завірені печаткою, яку неможливо прочитати. Крім того, за даними персоніфікованого обліку ОК-5 та ОК-2 відсутня інформація про трудову діяльність та заробітну плату за вказаний період, а тому період роботи з 10.08.1998 по 16.02.2001 в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер" викликає сумніви.

В судовому засіданні під час огляду оригіналу трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено, що на підставі наказу №32 від 10.08.1998 позивача з 10.08.1998 прийнято на роботу водієм в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер" та 16.02.2001 звільнений за згодою сторін відповідно до наказу №9 від 16.02.2001 (а.с.44).

Вказаний запис завірений належною печаткою та підписаний директором ОСОБА_3 .

Посилання відповідача на відсутність у даних персоніфікованого обліку ОК-5 та ОК-2 інформації про трудову діяльність та заробітну плату за вказаний період суд оцінює критично, оскільки починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

За таких обставин суд визнає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи позивача водієм в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер", які зазначено у трудовій книжці.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком з 01 серпня 2018 року, судом встановлено таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно ст.ст.5, 9 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду встановлені обставини щодо наявності у позивача права на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та визнано протиправними дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 серпня 2018 року, суд вважає, що для захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 серпня 2018 року з врахуванням у загальний страховий стаж періоди роботи:

- з 10.08.1998 по 16.02.2001 в Житомирському міському футбольному клубі "Сільвер";

- з 13.05.1992 по 01.04.1995 період роботи в колгоспі "Авдент".

Саме такий спосіб, на переконання суду, не суперечить законодавству і забезпечить ефективний захист порушеного права позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, досяг відповідного пенсійного віку та має відповідний загальний стаж трудової діяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у даній справі.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 серпня 2018 року.

Зобов`язати Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 серпня 2018 року.

Стягнути з Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Грушевського,16/1, м.Коростень Житомирської області, 11500, код ЄДРПОУ 37909216) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_3 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 01 липня 2019 року