Рішення № 82711803, 26.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 р. Справа№200/5652/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- звільнити від сплати судового збору за подання даної заяви;

- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у відмові у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Костянтинівсько - Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ч.2 ст. 114 ХIV-I "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити належну пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Костянтинівсько - Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів в зв`язку із відмовою у своєчасному призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яку мав право відповідно до діючого законодавства з дати звернення, а саме: з 21.05.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 21.11.2018 р. № 17017/04/14-50 Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслало йому рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії від 04.09.2018 року і повідомило про те, що відповідно до наданих ним документів страховий стаж складає 34 роки 4 місяці 2 дні, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 складає 2 роки 8 місяців 15 днів. Тобто, на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2. ст.114 ЗУ« Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, зазначає, що з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року він працював на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання в ДП «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго», що підтверджується записами в трудовій книжці, а також довідкою від 04.04.2013 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Дана посада передбачена Списком № 1. Однак, при обчисленні трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач не прийняв до уваги зазначений період трудового стажу, посилаючись на той факт, що вищезазначене підприємство, на якому він здобув трудовий стаж, зареєстровано в місті Горлівка, яке віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження і таким чином, Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не має можливості здійснити перевірку пільгової довідки від 04.04.2013 року № 04-04, в якій зазначено період його роботи з 12.02.1988 року по 25.03.1993 на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання.

Позивач вважає рішення відповідача таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року залишено адміністративний позов без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду позовної заяви з додатками для відповідача.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_1 21.05.2018 року звернувся до Костянтинівського об`єднаного управління ПФУ Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до записів у трудовій книжці від 24.05.1982 року заявник працював з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання у дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго». Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Структурний підрозділ «Управління допоміжного виробництва та соціальної сфери дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» зареєстровано за адресою м.Горлівка вул. Володарського 9. Місто Горлівка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України із доповненнями та змінами від 02.12.2015р. № 1276-р. Перереєстрацію підприємства, в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження не проведено, тобто здійснити перевірку пільгової довідки від 04.04.2013 року № 04-04 за період роботи з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання не має можливості. Таким чином, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання у дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» не має підстав.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 13 червня 2002 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (РНОКПП 42171400) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач 21.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для призначення пенсії були надані наступні документи: заява про призначення пенсії від 21.05.2018 р. за № 2857, копія паспорту НОМЕР_2 , виданого Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області від 13.06.2002 року, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру № 2200006978 від 27.09.2007 року, копія трудової книжки від 10.01.1978 року НОМЕР_3 , копія диплому від 21.06.1984 року КВ № НОМЕР_4, довідка про пільговий стаж від 04.04.2013 №04-04, довідка про пільговий стаж від 30.04.2014 № 103, довідка про заробітну плату від 09.07.2014 № 343, довідка про заробітну плату від 09.07.2014 № 342.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.09.2018 року, відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах громадянину ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку № 1. В обґрунтування відмови зазначив, що відповідно до записів у трудовій книжці від 24.05.1982 року заявник працював з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання у дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго». Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Структурний підрозділ «Управління допоміжного виробництва та соціальної сфери дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» зареєстровано за адресою м.Горлівка вул. Володарського 9. Місто Горлівка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України із доповненнями та змінами від 02.12.2015р. № 1276-р. Перереєстрацію підприємства, в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження не проведено, тобто здійснити перевірку пільгової довідки від 04.04.2013 року № 04-04 за період роботи з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання не має можливості. Таким чином, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання у дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» не має підстав. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 34 роки 4 .місяці 2 дні, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 складає 2 роки 8 місяців 15 днів. На момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14-а.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» є неможливість здійснення перевірки пільгової довідки від 04.04.2013 року №04-04 через те, що перереєстрацію підприємства, в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження не проведено.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач працював на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» з 12.02.1988 року (наказ про прийняття на роботу від 12.02.1988 року №12к) по 25.03.1993 року (наказ про звільнення від 26.03.1993 року № 119к).

Пільговий характер роботи підтверджено Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на Костянтинівському Державному хімічному заводі за період з 12.02.1988 року (наказ №12к від 12.02.1988 року) по 25.03.1993 року (наказ №119к від 26.03.1993 року) та виконував роботи технологічного обладнання за професією, посадою- електромонтера з ремонту електрообладнання, що передбачена списком №1.

Як вбачається з довідки від 04.04.2013 року №04-05, у структурі «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 дочірнього підприємства ВАТ «Укрхіменерго» знаходилась Костянтинівська дільниця. ОСОБА_2 дільниці виконували ремонтні роботи технологічного обладнання у цехах Костянтинівського Державного хімічного заводу.

Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.07.2014 року № 343 підтверджується факт нарахування заробітної плати та відповідно нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі особових рахунків 1988-1993 роки.

Також, відповідно до Наказу від 05 липня 1995 року №134 «Щодо результатів атестації робочих місць», на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» затверджено перелік робочих місць, професій та посад які мають право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене списком №1. Відповідно до витягу з зазначеного наказу за результатами проведеної атестації робочих місць та професій, професія електромонтер з ремонту електрообладнання дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1.

Табелем виходів, ОСОБА_1 у виробництві з шкідливими умовами праці в якості електромонтера по ремонту електрообладнання з повним робочим днем, підтверджуються відомості про відпрацьований час, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1.

Між іншим, позивачем було надано історичну довідку ВАТ «Укрхіменерго» від 30.04.2014 року № 106.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії. За таких обставин посилання відповідача на неможливість перевірки достовірності наданих відомостей щодо підприємства, на якому працював позивач, суд не приймає до уваги.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача містяться записи про відповідний стаж роботи позивача на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року.

Між іншим, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірний період на вищезазначеному підприємстві. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість проведення перевірки достовірності наданої позивачем довідки, на підставі того, що підприємством не проведено перереєстрацію в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго».

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Відповідач не довів, що у процесі прийняття рішення були дотримані права позивача приймати участь у цьому процесі. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові у призначенні пільгової пенсії за списком №1 підпадає під поняття «здійснення суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 04.09.2018 року про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року.

У задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у відмові у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити належну пенсію за віком на пільгових умовах, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як було зазначено вище, суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

Також, задоволенню не підлягає вимога щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів в зв`язку із відмовою у своєчасному призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яку мав право відповідно до діючого законодавства з дати звернення, а саме: з 21.05.2018 р., оскільки така виплата стосується нарахованої, але не виплаченої з вини органу Пенсійного фонду пенсії, а в даному випадку пенсія була не лише не нарахована, а взагалі не призначена, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 576,30 грн. (75%).

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.09.2018 року про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25, ЄДРПОУ 42171400) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.05.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 на дочірньому підприємстві «Ремонтно-монтажне налагоджувальне управління № 1 ВАТ «Укрхіменерго» з 12.02.1988 року по 25.03.1993 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25, ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 576 (п`ятсот сімдесят шість грн.) 30 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 26 червня 2019 року та його повний текст складено та підписано 01 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова