Рішення № 82711754, 20.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Справа № 160/1720/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідача Сагайдак Д.С. Бохан О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 від 10.01.2019 року.

В обґрунтування поданого позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначила, що 10 січня 2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було прийнято постанову про накладення штрафу, №ДН2456/260/АВ/ТД"ФС/56. Зазначений штраф було застосовано за порушення законодавства про працю на підставі акту інспекційного відвідування від 22.12.2019 року. 28.01.2019 року у поштовому відділені позивач отримала рекомендованого листа, всередині якого була оскаржувана постанова відповідача. Жодного листа, телеграми, телефонограми чи іншого повідомлення про розгляд своєї справи вона не отримувала. Це в той час, коли представникам відповідача були достеменно відомі її персональні дані, такі як: номер мобільного телефону, адреса місця постійного проживання, адреса місця здійснення підприємницької діяльності. Позивач вважає, що відповідачем, в порушення вищевказаних вимог законодавства України, її незаконно було позбавлено можливості бути присутньою при розгляді справи за наслідком якого було прийнято постанову про накладення штрафу. Позивач не змогла реалізувати своїх процесуальних прав, зокрема надати свої пояснення по справі, викликати в якості свідка та допитати особу, яку представники відповідача вважали найманим працівником, скористатись юридичною допомогою адвоката тощо. Наразі є незрозумілім з яких підстав, доказів та фактичних даних представники відповідача зробили висновок про те, що приятелька позивача ОСОБА_2 здійснювала обов`язки продавця у її магазині. Подруга не виконувала жодних обов`язків працівника, її особу взагалі ніхто не встановлював, будь-які пояснення по суті справи від неї не відбирались. З її слів, на розгляд справи у ГУ Держпраці у Дніпропетровській області 10.01.2019 року її також ніхто не запрошував. Позивач зауважує, що перебування різних фізичних осіб на території магазину не доводить факту виконання цими особами трудових обов`язків чи трудових функцій, зокрема продавця. Крім того, позивачу жодного припису про усунення будь-яких порушень законодавства про працю взагалі не складалось, не вручалось та не направлялось.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року відкрито провадження по справі №160/1720/19 за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Від відповідача 20 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник зазначає, що підставою для проведення інспекційного відвідування став Лист Головного управління ДФС у Дніпропетровської області № 73967/10/04-36-13-06-19 від 03 грудня 2018 року (вхід. № 18574 від 04 грудня 2018 року). Відповідно до наказу Головного управління від 17 грудня 2018 року № 1157-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року № 379 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Паніною Вікторією Віталіївною в період з 21 грудня 2018 року по 22 грудня 2018 року проведено інспекційне відвідування позивача ФОП ОСОБА_1 . адресою: АДРЕСА_1 , місце здійснення діяльності АДРЕСА_2 , магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований на 2 поверсі Торгівельного комплексу «Плаза-4» зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з оформлення трудових відносин, своєчасності та повноти нарахування і виплати заробітної плати. За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН2456/260/АВ від 22 грудня 2018 року. На підставі акта № ДН2456/260/АВ винесена оскаржувана Постанова про штрафу уповноваженими особами № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 від 10 січня 2019 року. Акт № ДН2456/260/АВ отримано позивачем ФОП ОСОБА_1 . Згідно з висновками, викладеними в Акті № ДН2456/260/АВ встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства. На момент інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала обов`язки продавця особа, яка представилася інспектору праці як ФОП ОСОБА_1 Дана особа прийняла та поставила підпис в направленні від 18 грудня 2018 року №379, при цьому документ, який посвідчує особу не надала. Зазначений факт зафіксовано на відео. 22 грудня 2018 року до відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Головного управління з`явилася інша особа, яка також представилася як ФОП ОСОБА_1 , пред`явила паспорт серії НОМЕР_1 та надала письмові пояснення. В даних письмових поясненнях позивач ФОП ОСОБА_1 зазначила, що «з моменту реєстрації 01 лютого 2015 року найману працю не використовувала. Невідповідність кількості працівників обсягом виробництва пов`язали з тим, що для реалізації свого товару не використовувала найманих працівників. У відділі по продажу товару одягу працює сама. Графік роботи відділу з 10.00 до 20.00 без вихідних. Приміщення орендує у ООО «Хуторок» магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» №1/2УП4 від 1.11.2017». При цьому на питання інспектора праці Паніної В.В. щодо того, що 21 грудня 2018 року о 10 год. 30 хв. під час інспекційного відвідування місця здійснення діяльності позивача в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» функції продавця виконувала інша особа, позивач ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких додатково зазначила: «с початку грудня приблизно з 5.12.2018 в мене в магазині на іспитному сроці працювала Лена, яка допомагала мені за моїм проханням по роботі - продажу товарів. Всі документи щодо як платника податків в мене є в оригіналі. Графік роботи магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» с 10.00 до 20.00, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Трудовий договір з даною особою не укладався, так як вона мені просто допомагала підмінити мене тоді коли я прохала її про це». Відповідач зазначив, що підпис зроблений 21 грудня 2018 року на направленні від 18 грудня 2018 року № 379 відрізняється від підпису зробленого на поясненні від 22 грудня 2018 року та не належить ФОП ОСОБА_1 , а належить іншій особі, яка представилась 21 грудня 2018 року як ФОП ОСОБА_1 , факт зафіксовано на відео. Таким чином, під час інспекційного відвідування встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 фактично допустив до роботи без оформлення трудових відносин 1 особу, яка виконувала функції продавця в магазині за місцем здійснення позивачем господарської діяльності, та порушив вимоги ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України. Акт № ДН2456/260/АВ за результатами проведення інспекційного відвідування позивача ФОП ОСОБА_1 складений 22 грудня 2018 року. На виконання вимог Порядку № 509, в межах визначених строків, Головне управління направило 27 грудня 2018 року Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН2456/260/АВ/ТД від 27 грудня 2018 року за адресою позивача: АДРЕСА_1 , з призначенням розгляду на 10 січня 2019 року о 09 год. 00 хв. Відповідно до Роздруківки з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 4910704139773 надійшло до поштового відділення позивача вже 02 січня 2018 року. Однак повернулось на адресу Головного управління з відміткою ПАТ «Укрпошта» 09 лютого 2019 року за закінченням строку зберігання. Тобто, Головне управління зробило все необхідне для того, щоб повідомити позивача ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи. Однак сам позивач ФОП ОСОБА_1 не забезпечив своєчасного отримання належної їй кореспонденції. 10 січня 2019 року було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56. Зазначеною Постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн. Зазначена сума штрафу підлягає сплаті до Державного бюджету України. Враховуючи вищевикладене, Головне Управління щодо здійснення інспекційного відвідування позивача ФОП ОСОБА_1 діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 10 січня 2019 року № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 є законною та обґрунтованою, винесеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

В судовому засіданні 08.04.2019 року підготовче провадження було продовжено на 30 днів та оголошено перерву до 15.05.2019 року.

26 квітня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

06 травня 2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому судовому засіданні 15.05.2019 року оголошено перерву до 04.06.2019 року.

В зв`язку з перебуванням судді у відрядженні підготовче засідання було відкладено на 11 червня 2019 року.

11.06.2019 року підготовче провадження закрито та за згодою представників обох сторін розпочато розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 01.02.2005 року.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2012 року є платником єдиного податку.

На підставі наказу Головного управління від 17 грудня 2018 року № 1157-1, та відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2018 року № 379 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Паніною Вікторією Віталіївною в період з 21 грудня 2018 року по 22 грудня 2018 року проведено інспекційне відвідування позивача ФОП ОСОБА_1 , місце здійснення діяльності АДРЕСА_2, зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з оформлення трудових відносин, своєчасності та повноти нарахування і виплати заробітної плати.

Під час інспекційного відвідування було надано та ознайомлено з правами та обов`язками об`єкта відвідування, що підтверджується відповідної пам`яткою.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН2456/260/АВ від 22 грудня 2018 року.

За результатами інспекційного відвідування 27.12.2018 року було прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН2456/260/АВ/ТД.

На підставі акта № ДН2456/260/АВ винесена постанова про штрафу уповноваженими особами № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 від 10 січня 2019 року.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 від 10 січня 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про зайнятість населення», державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Положення №96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головному управлінню Держпраці в Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295, який був чинним на момент призначення та проведення перевірки).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає підстави проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо додержання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.2 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до пп.6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

В ході інспекційного відвідування фізичної особи підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення вимог ст.21 КЗпП України та ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів, Порядку повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року №413 щодо порядку оформлення трудового договору.

Судом встановлено, що на момент інспекційного відвідування 21 грудня 2018 року о 10 год. 30 хв. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_3 здійснювала обов`язки продавця особа, яка представилася інспектору праці як ФОП ОСОБА_1 Дана особа прийняла та поставила підпис в направленні від 18 грудня 2018 року №379 та на пам`ятці про права та обов`язки об`єкта відвідування.

22 грудня 2018 року в наданих письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи позивач ФОП ОСОБА_1 зазначила, мовою оригіналу «з моменту реєстрації 01 лютого 2015 року найману працю не використовувала. Невідповідність кількості працівників обсягом виробництва пов`язали з тим, що для реалізації свого товару я не використовую найманих працівників. У відділі по продажу товару одягу я працюю сама. Графік роботи відділу з 10.00 до 20.00 без вихідних. Приміщення я орендую у ООО «Хуторок» магазин «Бакуга» №1/2УП4 від 1.11.2017».

При цьому 22 грудня позивачем надані письмові пояснення, в яких додатково зазначено, мовою оригіналу «з початку грудня приблизно з 5.12.2018 в мене в магазині на іспитному сроці працювала Лена, яка допомагала мені за моїм проханням по роботі - продажу товарів. Всі документи щодо як платника податків в мене є в оригіналі. Графік роботи магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» с 10.00 до 20.00, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Трудовий договір з даною особою не укладався, так як вона мені просто допомагала підмінити мене тоді коли я прохала її про це».

Тобто, в поясненнях ФОП ОСОБА_1 підтвердила факт роботи з працівником «Леною», яка працювала на випробувальному терміні.

Відповідно до ст.26 КЗпП України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, отже трудовий договір з найманим працівником повинен бути укладений з дня виконання ним обов`язків.

Вимогами Кодексу законів про працю України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

Стажування в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов`язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості відповідно до ст.29, ст.35 Закону України "Про зайнятість населення".

Позивачем не надано до суду договір про професійне навчання найманого працівника, наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Крім того, суд звертає увагу, що підпис зроблений 21 грудня 2018 року на направленні від 18 грудня 2018 року № 379 відрізняється від підпису зробленого на поясненнях від 22 грудня 2018 року, на пам`ятці про права та обов`язки.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не мала права допускати до роботи стажиста без укладення з ним договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

З огляду на викладене, перед допуском працівників до роботи з ними, з кожним повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено про прийом ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, чого не було зроблено позивачем.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, справа №822/723/17, провадження №К/9901/3264/17.

Вищевказане свідчить про недотримання роботодавцем порядку оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що є порушенням вимог ч.1 ст.21, ч.ч. 1,3 ст.24 КЗпП України.

Крім того, судом було досліджено відео файли інспекційного відвідування, зі змісту яких вбачається, що під час відвідування в магазині перебувала одна особа, а для надання пояснень до управління Держпраці з`явилася інша особа, яка надала паспорт, що посвідчує особу саме ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

А тому твердження позивача щодо незаконності відеофіксації проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими.

Щодо посилань позивача про те, що пояснення були їй продиктовані, є самообмовними, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20-29 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Акт інспекційного відвідування позивачем отримано особисто 22 грудня 2018 року, про що свідчить її особистий підпис. Зауважень або заперечень до акту, яким були зафіксовані порушення позивачем не зазначені.

Крім того, до матеріалів справи позивачем не надані докази звернення до відповідних органів зі скаргами, заявами (тощо) щодо прояву до неї тиску з боку посадових осіб Держпраці.

Щодо тверджень позивача про неотримання копії рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН2456/260/АВ/ТД від 27.12.2018 року.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідачем разом із відзивом на адміністративний позов надано копію списку №43 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 27.12.2018 року, яким позивачу за її адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію ( АДРЕСА_1 ), направлялося рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Дане поштове відправлення не було вручено під час доставки та повернуто на адресу Головного управління з відміткою ПАТ «Укрпошта» за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копією конверту, який міститься в матеріалах справи.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що Головне управління зробило все необхідне для того, щоб повідомити позивача про розгляд справи про накладення штрафу, а установа поштового зв`язку намагалась вручити вказане поштове відправлення. Однак сам позивач не забезпечив отримання належної йому поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

На підставі Акту №ДН2456/260/АВ та у відповідності до Порядку № 509, Головним управлінням було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2019 року № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56.

Розмір штрафу за Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2019 року № ДН2456/260/АВ/ТД-ФС/56 визначено відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а саме:

30 * 3723,00 грн. * 1 = 111 690,00 грн., де:

- 30 - коефіцієнт (тридцятикратний розмір);

- 3723,00 грн. - мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-УІІІ.

- кількість осіб, відносно яких встановлено порушення законодавства про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, буд.3,м. Дніпро,49107) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 01.07.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса