Рішення № 82711633, 18.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 160/2771/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0427683/1215-0202 від 19.03.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 19 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0427683/1215-0202, яким було нараховане податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 27 613,82 грн. На думку позивача, контролюючим органом не правильно застосовані норми Податкового кодексу України, оскільки нараховано податок на нерухоме майно як за житлову нерухомість. Однак, зауважує, що до складу цієї нерухомості входять і нежитлові приміщення, а саме, вбудований магазин, у зв`язку з чим, вважає, що відповідачем безпідставно застосовано підпункт «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На підставі ухвали суду від 18.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 травня 2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна податковий органом встановлено, що у власності ОСОБА_1 знаходиться: будинок - 529,25 кв.м (1/2), будинок - 89,8 кв.м, квартира - 64,3 кв.м, квартира - 45,2 кв. м., у зв`язку з чим відповідачем обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 19.03.2018 року №0427683/1315-0202 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2017 рік на загальну суму 27 613,82 грн.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0427683/1215-0202, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2017 рік у розмірі 27 613,82 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

В силу приписів підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом «а» 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що до будівель, які віднесені до житлового фонду, входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Об`єкти нежитлової нерухомості, у відповідності до підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.

Отже, Податковим кодексом України чітко розмежовано об`єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об`єктів житлової нерухомості, а також об`єкти нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

При цьому, за правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Відповідно до підпункту «ґ» 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Рішенням сесії Бершадської міської ради від 13.07.2016 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2016 рік» встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради, на 2017 рік.

Згідно з пунктом 2 рішення Бершадської міської ради були встановлені ставки податку для об`єктів житлового та/або нежитлової нерухомості у розмірі: для фізичних осіб які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості господарських (присадибних) будівель (допоміжні приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо) - 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року; для фізичних осіб які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що не визначені відповідно до законодавства до житлового фонду та використовуються для комерційної діяльності - 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року.

При цьому, ставки податку для об`єктів житлового та/або нежитлової нерухомості згідно прийнятого Бершадською міською радою рішення від 13.07.2016 року, не є тотожними.

Судом встановлено, що згідно зі сертифікатом відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №ВН000848 від 23.12.2010 року закінчено будівництво об`єкту: Житловий будинок з вбудованим магазином, загальною площею 1058,5 кв.м., в т. ч. по торгівельному комплексі - 987,0 кв.м., по житловому будинку 71,5 кв.м., житловою площею 35,1 кв.м., кількістю працівників 10 людей, по АДРЕСА_1 .

17 лютого 2011 року рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради №13 «Про оформлення права власності і видачу свідоцтва на об`єкти нерухомого майна, що належить юридичним і фізичним особам», вирішено оформити право приватної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках на об`єкт нерухомого майна: в цілому житловий будинок з вбудованим магазином, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_1 від 21.02.2011 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132728969 від 31.07.2018 року.

Відповідно до вказаного свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21.02.2011, технічного паспорту та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132728969 від 31.07.2018 року, за ОСОБА_1 зареєстровано 1/2 частки приватної спільної власності на житловий будинок з вбудованим магазином загальною площею 1058,5 кв.м.

Вважаючи, що до бази оподаткування входить загальна площа об`єктів житлової нерухомості, в тому числі і вбудований магазин, відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єктів житлової нерухомості в розмірі 27 613,82 грн., оскільки загальна площа об`єктів житлової нерухомості, наявна у позивача, перевищує 500 кв. м.

Як вказано у розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, контролюючий орган нарахував на об`єкт - будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1058,5 кв. м., виходячи із бази оподаткування: 529,25 грн. (пільга 180 кв.м.) суму податку у розмірі 27 613,82 грн. за ставкою податку 6,4.

Відомостей щодо інших об`єктів нерухомості, які підлягають оподаткуванню, у розрахунку не вказано.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься технічний паспорт на майновий комплекс, складений 25.08.2010 року.

Так, відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку, об`єкт - житловий будинок з вбудованим магазином загальною площею 1058,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , включає в себе: 1 (перший) поверх - приміщення торговельного залу з допоміжними приміщеннями загальною площею 343,0 кв.м.; 2 (другий) поверх - приміщення торговельного залу з допоміжним приміщенням (сходи) загальною площею 290,30 кв.м.; житловий будинок загальною площею житлового фонду 71,5 кв.м.; 0 (нульовий) поверх - приміщення підвалу загальною площею 353, 7 кв.м.

Таким чином, вказаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , складається з приміщень житлового (35,75 кв.м.) та нежитлового фонду (493,5 кв.м.), які в свою чергу підлягають оподаткуванню за різними ставками податку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган безпідставно включив до бази оподаткування площу житлового будинку, яка є меншою за граничні розміри, визначені підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0427683/1215-0202 від 19.03.2018 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; поштова адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0427683/1215-0202 від 19.03.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева