Рішення № 82711555, 11.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року Справа № 160/2145/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій у повному обсязі № 0063901305 від 15.02.2018 року, № 0063911305 від 15.02.2018 року, № 0063991305 від 15.02.2018 року, № 0063931305 від 15.02.2018 року, № 0063971305 від 15.02.2018 року, № 0063941305 від 15.02.2018 року, № 0064021305 від 15.02.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, що винесені на підставі акту № 2570/04-36-13-05/2844512801 від 24.01.2018 року, складеного за результатами перевірки, оскільки вищезазначений акт був складений з порушеннями її прав та законодавства України. На момент перевірки з боку інспектора ГУ ДФС у Дніпропетровській області Слаква Ю.Ю. до неї було застосовано необ`єктивне, однобічне, упереджене ставлення. Пред`явлені вимоги як до підприємства, однак позивач є фізичною особою - підприємцем.

До підприємницької діяльності залучалися методи бухгалтерського обліку, вимоги надати: запаси товарів, дебіторську заборгованість. Звинувачення у несплаті податку ПДВ терміном майже 6 місяців, з 11.07.2016 по 31.12.2016 року.

Позивач стверджує, що вона не повинна вести бухгалтерський облік і Закон України "Про бухгалтерський облік" на неї, як на фізичну особу - підприємця не поширюється, а отже і методи бухгалтерського обліку не можуть застосовуватися.

Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування облік товарів вести не зобов`язаний.

Також позивач зазначила, що не була обізнана про податок з ПДВ та взагалі не зобов`язана знати Податковий кодекс України.

Позивач не згодна з висновками відповідача стосовно того, що сплата за ліцензії не є витратами фізичної особи-підприємця і було знято суму 17500 грн., що привело до збільшення донарахування ПДФО, ЄСВ, Військового збору.

Ухвалою суду від 11 березня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

09 квітня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

Перевіркою встановлено, що фактично згідно даних обліку та звітності, декларацій про доходи в період з 16.04.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За даними перевірки оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснювала на загальній системі оподаткування, обліку і звітності.

Перевіркою правильності визначення доходу за перевіряємий період, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено завищення доходу за 2015 рік на 22096,36 грн., за 2016 рік на 57341,25 гривень.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлені розбіжності в сумі 109731,33 грн., у тому числі за 2015 рік - 42390,08 грн., за 2016 рік - 67341,25 гривень.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 також порушено вимоги пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору у сумі 304,40 гривень.

В порушення вимог п. 181.1 ст.181, п. 183.2 ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 в термін до 11.07.2016 не подано до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області реєстраційну заяву про реєстрацією ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ.

В порушення вимог п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкові декларації з податку на додану вартість за період липень - грудень 2016 року до контролюючого органу не надавались.

Віднесення до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманим доходом, зокрема плати за ліцензію підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не передбачено, у редакції, що діяла у 2016 році.

Крім того, представник відповідача зазначив про те, що позивач оскаржує рішення про застосування фінансових санкцій, не оскаржуючи при цьому основного зобов`язання, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф 0063921305 від 15.02.2018 р., хоча в додатках до адміністративного позову копію зазначеної вимоги з відповідним розрахунком до неї долучає.

Щодо позовної вимоги про закриття ФОП, представник відповідача зазначив, що повноваження щодо припинення юридичних осіб та ФОП не входять до компетенції контролюючих органів.

18 квітня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повідомила, що акцизний податок був включений у валовий прибуток і у валові витрати і це ніяк не впливає на показники доходу, так як не збільшують так і не зменшують об`єкт оподаткування.

Стосовно звіту 1ДФ за 01.07.2015 - 31.12.2015 рік позивач зазначила, що 21.03.2018 року її було викликано до суду м. Павлоград по справі № 185/1271/18. Була винесена постанова суду про закриття справи за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

25 квітня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення.

У запереченнях останній конкретизував, що відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 цього Кодексу.

При цьому, витрати на придбання ліцензії та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності, не відносяться до складу операційних витрат, крім тих, вартість і строк використання яких відповідають ознакам, установленим для основних засобів розділом І Податкового кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів (абзац «ж» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Ліцензія на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами видається терміном на п`ять років із щорічною сплатою платежу, а ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами - терміном на один рік із щоквартальною сплатою платежу.

Отже, фізичні особи - підприємці, які отримали ліцензії на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, мали право (до 01.01.2015 року) відносити на витрати щорічну суму платежу, сплачену за придбання ліцензії.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, згідно положень ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами з терміном дії один рік не відповідають критеріям, визначеним підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України для основних засобів. Таким чином, фізичні особи - підприємці не мають права відносити на витрати суму платежу, сплачену за придбання ліцензії з терміном дії один рік.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . - позивача з питань повноти та своєчасності сплати податків і зборів за період з 16.04.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт від 24.01.2016 №2579/04-36-13-05/2844512801.

Перевіркою встановлено, що фактично згідно даних обліку та звітності, декларацій про доходи в період з 16.04.2015 по 31.12.2016 позивач здійснювала роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За даними перевірки оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за перевіряємий період позивач здійснювала на загальній системі оподаткування, обліку і звітності.

Перевіркою правильності визначення доходу за перевіряємий період, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено завищення доходу за 2015 рік на 22096,36 грн., за 2016 рік на 57341,25 гривень.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлені розбіжності в сумі 109731,33 грн., у тому числі за 2015 рік - 42 390,08 грн., за 2016 рік - 67 341,25 гривень.

Завищення витрат відбулось внаслідок включення до витрат: витрат у вигляді плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

- внаслідок включення до складу валових витрат неоплачених витрат на придбання товару;

внаслідок включення до складу інших витрат, витрат на сплату акцизного податку.

З урахуванням вищенаведеного, за результатами перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у періоді з 16.04.2015 по 31.12.2016 на суму 30297,72 грн. (в тому числі за 2015 рік - 20293,72грн., за 2016 рік - 10000 гривень).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 177.2ст.177, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України а саме завищення витрат та заниження оподатковуваного доходу у періодах з 16.04.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2016, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 4844,08 грн. ( в тому числі за 2015 рік - 3044,08 грн., за 2016 рік - 1800 гривень).

Крім того, встановлено порушення позивачем вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору у сумі 304,40 гривень.

Згідно наданих до перевірки фіскальних звітних чеків та книги обліку доходів та витрат, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів у періоді з 10.07.2015 по 30.06.2016 становить 1051537,50 гривень.

В порушення вимог п. 181.1 ст.181, п. 183.2 ст.183 Податкового кодексу України позивачем в термін до 11.07.2016 не подано до Західно - Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області реєстраційну заяву про реєстрацією ФОП ОСОБА_1 платником ПДВ.

Згідно даних фіскальних звітних чеків та книги обліку доходів та витрат Ф 10, у періоді з 11.07.2016 по 31.12.2016 в касу позивача надійшли кошти від кінцевих споживачів в сумі 582 496 гривень. Таким чином, отриманий ФОП « ОСОБА_1 » дохід у періоді з 11.07.2016 по 31.12.2016 в сумі 582496 грн. є об`єктом оподаткування ПДВ, внаслідок чого збільшено податкове зобов`язання по ПДВ на 116499,20 гривень.

Крім того, позивач не надавала податкові декларації з податку на додану вартість за період липень - грудень 2016 року до контролюючого органу.

В порушення вимог п.51.1 ст.51, пп. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України не подані до контролюючого органу розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (форма 1ДФ), щодо доходів виплачених на користь ФОП ОСОБА_4 у періоді з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 31941,99 гривень.

За результатами перевірки відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0063901305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 116 499,20 грн. та штрафних санкцій у розмірі 29 124,80 грн.;

№0063911305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією у розмірі 1020 грн.;

№0063991305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 4844,08 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1211,02 грн.;

№0063971305 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн.;

№0063941305 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 510 грн.;

№0064021305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 304,40 грн. та штрафною санкцією - 263,60 гривень.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, що діяла до 31.12.2016) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України );

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України);

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 цього Кодексу.

При цьому, витрати на придбання ліцензії та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності, не відносяться до складу операційних витрат, крім тих, вартість і строк використання яких відповідають ознакам, установленим для основних засобів розділом І Податкового кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів (абзац «ж» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби це матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Ліцензія на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами видається терміном на п`ять років із щорічною сплатою платежу, а ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами - терміном на один рік із щоквартальною сплатою платежу.

Отже, фізичні особи - підприємці, які отримали ліцензії на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, мали право (до 01.01.2015 року) відносити на витрати щорічну суму платежу, сплачену за придбання ліцензії.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, згідно положень ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Отже, ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами з терміном дії один рік не відповідають критеріям, визначеним підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України для основних засобів. Таким чином, фізичні особи - підприємці не мають права відносити на витрати суму платежу, сплачену за придбання ліцензії з терміном дії один рік.

Згідно з пунктом 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 16-1.1.1 пункту 16-1 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 16-1.1.5 пункту 16-1 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.

Підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено: Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно п. 183.10 статі 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 120.1 ст.120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок), затверджений Міністерством фінансів України від 13.01.2015 №4 і зареєстрований в Мін`юсті України 30.01.2015 за №111/26556.

Пунктом 1.2 розділу І Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що у графі За «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі За є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Враховуючи вищевказані порушення законодавства, які були встановлені відповідачем під час здійснення перевірки позивача, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних рішень та відсутність законних підстав для їх скасування.

Що стосується вимоги позивача про закриття за рішенням суду ФОП ОСОБА_1 , суд має зазначити наступне.

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого

самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

У пункті 65.10 ст. 65 ПК України зазначено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

65.10.1. визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;

65.10.2. смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;

65.10.3. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

65.10.4. реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

65.10.5. закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;

65.10.6. заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

65.10.7. наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;

65.10.8. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

При цьому, стаття 67 ПК України визначає підстави для зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб якими є:

67.1.1. повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи;

67.1.2. наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 65.10 статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи.

Враховуючи вищевказані вимоги законодавства України. суд вважає також за необхідне відмовити у задоволенні позову і в цій частині та в цілому.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

11 травня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник