Рішення № 82711547, 30.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Справа № 160/2813/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2019 року Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року №0008025541.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» отримано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 року № 0008025541, в якому відповідач повідомляє, що відповідно до Акту перевірки № 61073/37/04-36-55-41/08679712 від 07.11.2018 року встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1275, 1274, 1270, 1260, 1244, 1242, 1239 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 176 090 грн. підприємство зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 35 218,00 грн. за платежем «податок на додану вартість». Позивач зазначає, що ним не порушувались строки сплати податкових зобов`язань, що підтверджується деклараціями і платіжними дорученнями до кожної декларації, а тому, нарахування штрафних санкцій на підставі порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, є безпідставним.

Ухвалою суду від 01.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/2813/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 квітня 2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в ході проведення камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2015 року, березень 2015 року, січень 2015 року, контролюючим органом встановлено, що платником податків несвоєчасно сплачено суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно податкових декларація з ПДВ за січень - березень 2015 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 рік від 14.05.2015 року. Зважаючи, що за підприємством обліковувався податковий боргу у сумі 2 545 776,94 грн., кошти, сплачені позивачем, зараховувались в погашення податкового боргу згідно черговості його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 35 218,00 грн. винесено на підставі та у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним державним ревізором-інспектором відділу ПДВ Кам`янського управління Головного управління ДФС У Дніпропетровській області Глусцовою Оксаною Іванівною на підставі підпункту 19-1.1.1. пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку перевірки Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» (код ЄДРПОУ 08679712) з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2015 року, березень 2015 року, січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №61073/37/04-36-55-41/08679712 від 07.11.2018 року, у висновках якого відображено, що перевіркою термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість встановлено порушення вимог пункту 50.1 статті 50 глави ІІ розділу II та пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по наступних документах:

- податкова декларація з податку на додану вартість №9041766726 від 18.03.2015 року на суму податкового зобов`язання 42 577,00 грн. із граничним терміном сплати 30.03.2015 року. Фактично сплачено 76 544,00 грн. (платіжне доручення №36922447 від 23.08.2018 року). Кількість днів затримки - 1242;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9095060042 від 14.05.2015 року на суму податкового зобов`язання 2621,00 грн. із граничним терміном сплати 14.05.2015 року. Фактично сплачено 112 346,00 грн. (платіжне доручення №59201529 від 25.10.2018 року). Кількість днів затримки - 1260;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9070369440 від 16.04.2015 року на суму податкового зобов`язання 76 209,00 грн. із граничним терміном сплати 30.04.2015 року. Фактично сплачено 69 635,00 грн. (платіжне доручення №48104616 від 25.09.2018 року). Кількість днів затримки - 1244;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9041766726 від 18.03.2015 року на суму податкового зобов`язання 42 577,00 грн. із граничним терміном сплати 30.03.2015 року. Фактично сплачено 69 635,00 грн. (платіжне доручення №48104616 від 25.09.2018 року). Кількість днів затримки - 1275;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9017286662 від 17.02.2015 року на суму податкового зобов`язання 54 683,00 грн. із граничним терміном сплати 02.03.2015 року. Фактично сплачено 59 443,00 грн. (платіжне доручення №24242736 від 23.07.2018 року). Кількість днів затримки - 1239;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9070369440 від 16.04.2015 року на суму податкового зобов`язання 76 209,00 грн. Фактично сплачено 112 346,00 грн. (платіжне доручення №59201529 від 25.10.2018 року). Кількість днів затримки - 1274;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9017286662 вія 17.02.2015 року на суму податкового зобов`язання 54 683,00 грн. Фактично сплачено 76 544,00 грн. (платіжне доручення №36922447 від 23.08.2018 року). Кількість днів затримки - 1270.

Таким чином, за даними камеральної перевірки встановлено, що позивачем допущено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжного доручення до установи банку.

26 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008025541 про сплату штрафу у розмірі 20 % у сумі 35 218,00 грн. за платежем «податок на додану вартість» за затримку на 1275, 1274, 1270, 1260, 1244, 1242, 1239 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 176 090,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що погашенням податкового боргу вважається зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

За змістом пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено в ході розгляду справи, станом на 01.02.2015 року по Державному підприємству «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» в інтегрованій картці платника податку з ПДВ обліковувався податковий борг в сумі 2 545 776,94 грн.

Позивачем на виконання приписів чинного законодавства України за січень - березень 2015 року до контролюючого органу подавались податкові декларації з податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких самостійно визначено суму зобов`язання з податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями № 36922447 від 23.08.2018 року; № 59201529 від 25.10.2018 року; № 48104616 від 25.09.2018 року; № 24242736 від 23.07.2018 року, приєднаними до матеріалів справи, підтверджується, що позивачем сплачувались податкові зобов`язання з податку на додану вартість, які в подальшому спрямовувались податковим органом на погашення існуючого у позивача податкового боргу з урахуванням вимог статті 89 Податкового кодексу України.

Судом відхиляються доводи позивача про незаконність сформованого боргу у січні - березні 2015 року, оскільки питання правомірності нарахування контролюючим органом суми податкового боргу не охоплюється предметом даного позову.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 квітня 2018 року по справі №815/5491/16, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

З відомостей інтегрованої картки платника податку, залученої до матеріалів справи, вбачається, що починаючи з 01.01.2015 року і до жовтня 2018 року (терміну погашення податкового боргу на підставі платіжного доручення №59201529 від 25.10.2018) за підприємством рахується податковий борг з ПДВ, який погашався у порядку черговості.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення).

Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

З огляду на це, незалежно від того, в який спосіб було погашено податковий борг підприємством - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, шляхом зарахування коштів сплачених боржником, в рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 11.09.2018 року по справі № 809/165/17.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючий орган правомірно зараховував кошти, що були сплачені позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, тобто діяв у спосіб, встановлений пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим, до підприємства правомірно були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань і підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 26.11.2018 року №0008025541 - відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№34)» (51912, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Михайла Грушевського, буд. 214, код ЄДРПОУ 08679712) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева