Рішення № 82711481, 20.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року ЛуцькСправа № 2а-18269/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

представника позивача Запорожця І.А.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Волинська будівельна компанія» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Волинська будівельна компанія" (далі ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія", позивач) звернулось в суд із позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Любомльська МДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 25.05. 2009 №0000092301/3 та за №0000082301/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

16.10.2018 вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для її розгляду Димарчук Т.М.

Ухвалою суду від 22.10.2018 прийнято дану справу до провадження та встановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2018 замінено неналежного відповідача Любомльську міжрайонну державну податкову інспекцію Волинської області ДПС на належного відповідача - Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Волинській області

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 продовжено строк підготовчого засідання у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 14.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30.05.2019 замінено неналежного відповідача Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Волинській області на належного - Головне управління ДФС у Волинській області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Любомльською МДПІ на підставі акту перевірки № 20/23/34887466 від 25.11.2008 ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.02.2007 по 30.06.2008 винесено податкові повідомлення від 25.05.2009 №№ 0000082301/3, 0000092301/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток - 2 567 522,44 грн та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 2 365 161,35 грн.

Вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно та протиправно, позивач послався на те, що під час господарських операцій у межах інвестиційного договору про будівництво житлового будинку допущено порушення правил ведення бухгалтерського обліку, що стало підставою для помилкового висновку Любомльської МДПІ про заниження товариством доходу у період, охоплений перевіркою. Також позивач послався на положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі яких та належно оформлених первинних документів витрати на залучення грошових коштів для будівництва об`єкта нерухомості були включені до складу валових витрат та сформовано податковий кредит.

Представник Любомльської МДПІ у відзиві від 19.06.2009 № 4070/10 позовні вимоги заперечив обґрунтовуючи тим, що позивачем порушено вимоги пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп.11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 1 530 996 грн та порушено вимоги п. 4.1. ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 262 075,66 грн. Просив відмовити в задоволенні позову (том 2 а.с. 144-148).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що договір між ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» (Забудовником) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (Управителем) є змішаним договором у розумінні частини другої статті 628 ЦК України, оскільки містить усі базові елементи, характерні для договору доручення та договору комісії, а тому використання позивачем - платником податків спеціальних режимів оподаткування операцій, передбачених підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і пунктом 4.7 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», є правомірним.

Представник відповідача просив у судовому засіданні відмовити у задоволенні позову, так як згідно інвестиційного договору № 03 від 21.03.2007 ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» - інвестор-генпідрядник, який отримує у власність 89 % житла від загальної житлової площі завершеного будівництвом об`єкту, а тому на позивача не розповсюджуються спеціальний режим оподаткування, передбачений підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і пунктом 4.7 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Любомльською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.02. 2007 по 30.06. 2008, за результатами якої складено акт №20/23/34887466 від 25.11. 2008.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на прибуток на 1 530 996,90 грн та податку на додану вартість - 1 262 075,66 грн.

В акті перевірки відповідач стверджує, що позивачем в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.1. ст. 4, пп.11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових доходів не відносились грошові кошти, отримані від Фонду фінансування будівництва виду А 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку за адресою м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-а, які надходили на банківський рахунок товариства згідно договору №020/Ф від 31.08.2007 року "Про будівництво житлового будинку". Надходження коштів підтверджується виписками банку, загальна сума надходжень не включених до складу валових доходів за період, що перевірявся, становить 7 730 469,77 грн. ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" на порушення п. 4.1. ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до обсягу поставок не відносились в повній мірі грошові кошти отримані від Фонду фінансування будівництва виду А 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку за адресою м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-а. Надходження коштів підтверджується виписками банку, загальна сума надходжень не включених до об`єкта оподаткування за період, що перевірявся, становить 7 730 469,77 грн, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 546 093,55 грн. У ході перевірки також встановлено заниження позивачем валових витрат на 1 606 482,17 грн та податкового кредиту на 283 320,89 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" Любомльською МДПІ сформовані податкові повідомлення-рішення від 25.05.2009 за №0000092301/3 в якому визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 2 365 161,35 грн та за №00000082301/3 в якому визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 2 567 522,44 грн.

Також судом встановлено, що між державним підприємством "Управління капітального будівництва", Головним управлінням МНС України в Волинській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Волинська будівельна компанія" 21.03.2007 було укладено інвестиційний договір про будівництво житлового будинку за №03. Згідно підпунктів 1,5 і 1,7 пункту 1 договору, фінансування будівництва об`єкту, здійснюється Інвестором-Генпідрядником (ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія") у повному обсязі у формі капітальних вкладень та джерело капітальних вкладень визначається Інвестором-Генпідрядником на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України і може включати в себе власні та залучені кошти, інвестиції.

Пунктом 3 даного інвестиційного договору ТзОВ "Перша Волинська Будівельна компанія" надає ДП "Управління капітального будівництва" довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, актів виконаних робіт по формі КБ-2в, а також актів проведення скритих робіт, монтажу обладнання, що свідчать про обсяги виконаних будівельних робіт та їх вартість.

Додатковою угодою №1 від 22.03. 2007 до інвестиційного договору про будівництво житлового будинку №03 від 21.03.2007, зокрема підпунктом 2.1.1 пункту 1 ДП "Управління капітального будівництва" отримує у власність 11% житла від загальної житлової площі завершеного будівництвом об`єкту, які в подальшому мають бути передані ГУ МНС України у Волинській області для забезпечення житлом особового складу та інших осіб у встановленому законом порядку.

На виконання інвестиційного договору від 21.03. 2007 ТзОВ "Перша Волинська Будівельна компанія" 31.08.2007 було укладено із ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер"" договір про будівництво житлового будинку за №020/Ф.

Згідно договору №020/Ф від 31.08.2007 - "Довіритель" (фізичні, юридичні особи) довіряє Управителю (ВАТ Селянський комерційний банк "Дністер") здійснювати фінансування будівництва об`єкта 80-ти квартирного 5- ти поверхового будинку за адресою м. Луцьк , вул. Чернишевського, 114-а, за рахунок коштів, наданих йому на правах довірчої власності довірителями ФФБ. "Забудовником" по Договору виступає ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія".

На виконання вищевказаних договорів "Забудовник" протягом 2007-2008 років здійснював будівництво житлового будинку шляхом залучення Генпідрядника - ТОВ "Західекспертспецбуд". Генпідрядником виконувались та передавались виконані роботи "Забудовнику" згідно відповідних Актів форми КБ-2, та КБ-3. Оплата "Забудовником" "Генпідряднику" проводилась за рахунок коштів, що надходили від Фонду фінансування будівництва.

01.11.2007 між ТзОВ "Перша Волинська Будівельна компанія" та ТзОВ "Будімекс Україна" укладено агентський договір. Згідно п. 2.2.1 агентського договору ТзОВ "Будімекс Україна" взяло на себе зобов`язання щодо пошуку осіб для залучення грошових коштів для будівництва об`єкту нерухомості, який знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-а. ТзОВ "Будімекс Україна" за надані послуги виставляло Акт здачі-прийняття робіт, де вказувалось, яку суму грошових коштів було залучено для будівництва об`єкта нерухомості. Акти підписувалися двома сторонами.

Кошти від фізичних осіб, які були залучені ТзОВ "Будімекс Україна" поступали на розрахунковий рахунок Управителя ФФБ (ВАТ Селянський комерційний банк "Дністер") згідно договору №020/Ф про будівництво житлового будинку від 31.08.2007, а потім перераховувалися загальною сумою на розрахунковий рахунок ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2 статті 11 Закону).

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Закону № 334/94-ВР валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як було вищезазначено відповідач вважає, що позивачем в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.1. ст. 4, пп.11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових доходів не відносились грошові кошти, отримані від Фонду фінансування будівництва виду А 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку за адресою м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-а, які надходили на банківський рахунок товариства згідно договору №020/Ф від 31.08.2007 року "Про будівництво житлового будинку". Надходження коштів підтверджується виписками банку, загальна сума надходжень не включених до складу валових доходів за період, що перевірявся, становить 7 730 469,77 грн. ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" на порушення п. 4.1. ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до обсягу поставок не відносились в повній мірі грошові кошти отримані від Фонду фінансування будівництва виду А 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку за адресою м. Луцьк, вул. Чернишевського, 114-а. Надходження коштів підтверджується виписками банку, загальна сума надходжень не включених до об`єкта оподаткування за період, що перевірявся, становить 7 730 469,77 грн., в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 546 093,55 грн.

Суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №20/23/34887466 від 25.11. 2008, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи з таких мотивів та підстав.

Верховний суд, направляючи справу на новий судовий розгляд, у постанові від 21.08.2018 вказав наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 № 978-IV (далі - Закон № 978-IV) фонд фінансування будівництва (далі - ФФБ) - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

У свою чергу управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію.

Управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів на фінансування будівництва. Решта коштів залишається в управлінні управителя відповідно до Правил фонду. Вільні кошти на поточних рахунках фонду, які тимчасово не передані на фінансування будівництва, банк-управитель має право використовувати при здійсненні банківських операцій. При цьому банк-управитель несе відповідальність за їх збереження власними коштами. За перерахування коштів на фінансування будівництва управитель отримує винагороду (статті 7 та 21 Закону № 978-IV).

Статтею 4 Закону № 978-IV передбачено, що управителем може бути фінансова установа. Забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об`єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Статтями 9, 10 цього Закону передбачені вимоги укладення договору управителя із забудовником та особливості забезпечення виконання зобов`язань забудовника за договором перед управителем фонду.

Відповідно до статті 1041 Цивільного кодексу України управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Тому, якщо положення договору між банком-управителем та забудовником відповідають ключовим критеріям, передбачені главами 68, 69 Цивільного кодексу України, та мають усі базові елементи, характерні для договору доручення/комісії, то використання платником податків спеціальних режимів оподаткування операцій, передбачених підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і пунктом 4.7 пункту 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", про що було зазначено у висновку експертизи, може бути виправданим.

Встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідно до положень абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв`язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

З урахуванням позиції Верховного суду, при новому розгляді справи судом з`ясовувалось питання чи положення договору між банком-управителем та забудовником відповідають ключовим критеріям, передбаченим главами 68, 69 Цивільного кодексу України, та чи мають усі базові елементи, характерні для договору доручення/комісії.

У цьому контексті суд зазначає наступне.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» не визначає до якого виду договорів відноситься договір, що регулює взаємовідносини управителя і забудовника щодо організації спорудження об`єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об`єктів інвестування у власність довірителям.

Згідно зі статтею 13 Закону № 978-IV (в редакції на час укладання договору про будівництво житлового будинку № 020/Ф від 31.08.2007 ) система функціонування ФФБ передбачає замовлення управителем ФФБ забудовнику організації спорудження об`єктів будівництва шляхом укладання договору, визначення характеристик об`єктів будівництва та попереднього обсягу замовлення.

Відповідно до статті 1041 ЦК України управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.

Аналізуючи характер та зміст договору про будівництво житлового будинку № 020/Ф від 31.08. 2007 у контексті та у сукупності з інвестиційним договором про будівництво житлового будинку № 03 від 21.03.2007, договором доручення з відкладальною умовою від 31.08.2007 , договором генерального підряду на виконання будівельних робіт від 15.05.2007 , агентським договором від 01.11.2007, слід прийти до висновку, що ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія», як забудовник за договором про будівництво житлового будинку №020/Ф від 31.08.2007, будівництвом не займалася, а здійснювала організаційні функції при будівництві об`єкта.

ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія», як організатор будівництва, одержувала від управителя ФФБ - ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» кошти, які йому доручено витрачати винятково на організацію будівництва об`єкта - 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку по вул. Чернишевського , 114-а у м . Луцьку . Гроші виділялися на підставі договору, який не передбачав передачі права власності на готовий об`єкт (квартиру) від забудовника до учасника ФФБ (власника квартири), який ще до закінченя будівництва вже мав майнові права на цю квартиру.

Забудовник (ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія»), враховуючи положення договору про будівництво житлового будинку № 020/Ф від 31.08.2007 щодо його зобов`язання передати Управителю майнові права на об`єкт інвестування (підпункт 9.4.1. пункту 9 договору), обов`язок отримати правовстановлюючі документи на квартири та передати їх Довірителям тощо, не ставала власником об`єктів інвестування і мала зобов`язання передати їх у власність Довірителям Управителя . Таким чином, на переконання суду, мало місце доручення на організацію будівництва житлового будинку

Крім того, Забудовник за договором про будівництво житлового будинку № 020/Ф від 31.08. 2007 фактично надавав послуги по організації будівництва, вчиняючи при цьому необхідні правочини від свого імені, але за рахунок та в інтересах довірителів фонду фінансування будівництва.

Главами 68, 69 ЦК України визначено поняття договору доручення та договору комісії, наведено зміст цих договорів, умови, права сторін, порядок їх виконання тощо.

Так, відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Аналіз змісту та правової природи договору про будівництво житлового будинку №020/Ф від 31.08. 2007, укладеного між ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» (Забудовником) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (Управителем), свідчать про те, що основні положення цього договору відповідають ключовим критеріям, передбаченим як главою 68 ЦК України, так і главою 69 ЦК України, та мають усі базові елементи, характерні для договору доручення та договору комісії.

Згідно положень частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, згідно частини другої статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до положень абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв`язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Абзацом 2 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов`язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов`язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що договір між ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» (Забудовником) та ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» (Управителем) є змішаним договором у розумінні частини другої статті 628 ЦК України, оскільки містить елементи різних договорів.

Положення цього договору відповідають ключовим критеріям, що передбачені главами 68, 69 ЦК України, та мають усі базові елементи, характерні для договору доручення та договору комісії, а тому використання позивачем - платником податків спеціальних режимів оподаткування операцій, передбачених підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і пунктом 4.7 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», є правомірним та виправданим.

При вирішенні справи, судом також враховується висновок судово-економічної експертизи №0413 від 30.10.2009, згідно з яким заниження валового доходу на 7 730 497,77 грн та податкових зобов`язань по податку на додану вартість на суму 1 546 093,55 грн ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" за період з 02.02. 2007 по 30.06.2008 нормативно та документально не підтверджується (том 1 а.с. 196).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності винесених податкових повідомлень-рішень Любомльською МДПІ від 25.05.2009 №0000092301/3 та №0000082301/3, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Волинська будівельна компанія" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.05.2009 №0000092301/3 про нарахування ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 365 161,35 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.05.2009 №0000082301/3 про нарахування ТзОВ "Перша Волинська будівельна компанія" грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2 567 522,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01 липня 2019 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук