Рішення № 82710735, 13.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 915/476/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Підприємства "Універсал-Юг" товариства з обмеженою відповідальністю, вул. Погранична (Чигрина), 242-В, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 13850935)

про скасування запису про право власності на нежитловий об`єкт та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

за участю представників сторін:

від позивача: Валентова К.В., довіреність № 32/02.02.01-22/02-06/14/19 від 04.01.2019 року;

від відповідача: Бортик Р.О., адвокат довіреність № 03/49 від 15.05.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська міська рада з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати запис про право власності № 1460 в книзі: 11 від 02.06.2011 про державну реєстрацію за Підприємством "Універсал-Юг" товариство з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ 13850935) права власності на нежитловий об`єкт (ринок), який знаходиться за адресою: проспект Центральний (Леніна), 200, м. Миколаїв, Миколаївська область, і складається з основних будівель: літ.А загальною площею 48,3 кв.м; літ.Б загальною площею 23,9 кв.м; літ.В загальною площею 134,7 кв.м; літ.М загальною площею 99,7 кв.м; літ.Н загальною площею 160,4 кв.м; літ.О загальною площею 67 кв.м; літ.П загальною площею 72 кв.м; літ.Р загальною площею 404,6 кв.м; літ.С загальною площею 64,8 кв.м; літ.Т загальною площею 65,2 кв.м; літ.У загальною площею 58,3 кв.м; літ.Ф загальною площею 14,5 кв.м, літ.Х загальною площею 33,2 кв.м; літ.Ц загальною площею 56,2 кв.м; літ.Щ загальною площею 36,4 кв.м; літ.Є загальною площею 9,0 кв.м, службові будівлі, огорожі та споруди, реєстраційний номер майна 2844213 (33786727);

- зобов`язати Підприємство "Універсал-Юг" товариство з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ 13850935) знести об`єкти самочинного будівництва: літ.Б загальною площею 23,9 кв.м., літ.С загальною площею 64,8 кв.м., літ.Т загальною площею 65,2 кв.м., літ.О загальною площею 67 кв.м., літ.П загальною площею 72 кв.м. та літ.Щ загальною площею 36,4 кв.м.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 10.04.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/476/19, призначений на 10.04.2018 року, не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 року призначено підготовче засідання по справі на 08.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 28.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/476/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 13.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019 року залишено без розгляду заяву позивача Миколаївської міської ради (вх. № 9925/19 від 13.06.2019 року).

В судовому засіданні 13.06.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про скасування запису про право власності № 1460 в книзі: 11 від 02.06.2011 про державну реєстрацію за відповідачем Підприємством "Універсал-Юг" ТзОВ права власності на нежитловий об`єкт (ринок), який знаходиться за адресою: проспект Центральний (Леніна), 200, м. Миколаїв, а також про зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне:

- 02.11.2001 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-Юг» (орендар) було укладено договір оренди землі № 826 з урахуванням додаткової угоди № 60-03 від 08.07.2003 року, який припинив свою дію 28.09.2006 року;

- 07.11.2011 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1127 від 28.10.2011 року Підприємству "Універсал-Юг" ТзОВ видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ 463385 від 07.11.2011 року, на нежитловий об`єкт (ринок) за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т. Леніна, 200;

- згідно з Витягом про державну реєстрацію прав серії СЕВ № 626844, номер витягу 32025668 від 14.11.2011 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2844213 Миколаївським МБТІ за відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий об`єкт (ринок) за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т. Леніна, 200. Номер запису 1460 в книзі 11;

- позивач вказує, що відповідачем на земельній ділянці розміщено два торгівельних павільйони («Доярушка», «Градус»), які належать ТзОВ «Універсал-Юг» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (дані споруди позначені літерами: літ. Б загальною площею 23, 9 кв. м., літ. С загальною площею 64, 8 кв. м. та літ. Т загальною площею 65, 2 кв. м.). Позивач зазначає, що вказані споруди розміщені відповідачем самовільно без оформлення будь-яких прав на земельну ділянку, оскільки договір оренди землі припинився 28.09.2006 року;

- позивач також вказує, що відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належать будівлі, розміщені вздовж вул. 6 Слобідська, а саме: літ. О загальною площею 67 кв. м., літ. П загальною площею 72 кв. м., літ. Щ загальною площею 36, 4 кв. м. Вказані споруди розміщені відповідачем самовільно без наявності будь-яких прав на земельну ділянку;

- позивач зазначає, що усі перелічені споруди розміщено з порушенням вимог п. 8.56 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо заборони забудови в зоні дії обмежень інженерних мереж;

- названі земельні ділянки частково відносяться до території магістральної вулиці в червоних лініях та території вулиці загальноміського використання, що виключає розміщення торгівельних павільйонів;

- на земельній ділянці, яка розміщена вздовж трамвайних колій по вул. 6 Слобідській ріг проспект Центральний, високий рівень аварійності, зокрема, через розміщення на ній вищезгаданих споруд;

- оскільки державна реєстрація на спірний об`єкт була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки об`єкт слід вважати самочинним будівництвом, реєстрація такого права підлягає скасуванню;

- по решті будівель (літ.А загальною площею 48,3 кв.м; літ.В загальною площею 134,7 кв.м; літ.М загальною площею 99,7 кв.м; літ.Н загальною площею 160,4 кв.м; літ.Р загальною площею 404,6 кв.м; літ.У загальною площею 58,3 кв.м; літ.Ф загальною площею 14,5 кв.м, літ.Х загальною площею 33,2 кв.м; літ.Ц загальною площею 56,2 кв.м; літ.Є загальною площею 9,0 кв.м.) позивач підтверджує, що право на земельну ділянку у відповідача оформлено, проте є неможливим скасування запису про право власності в частині.

Обставини, викладені в позові, позивач підтверджує службовими записками Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради від 22.06.2018 року № 855/21.04.-03 (арк. 27-30), службовою запискою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 27.07.2018 року № 2068/22.01-11 (арк. 31); листами Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 21.03.2018 року (арк. 32, 37); листами Управління земельних ресурсів від 20.04.2018 року № 02-03/1350, від 23.01.2019 року № 02-03/189 (арк. 35, 44).

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 3, 169, 172, 321, 327, 376, 391 ЦК України, ст. 80 ЗК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач просив суд в позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив наступне:

- підставою позовних вимог є здійснення відповідачем самочинного будівництва будівель літ. Б, С, Т, О, П, Щ по просп. Центральному (Леніна), 200 у м. Миколаєві, оскільки вони, начебто, були збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для даної мети. Проте, згідно умов договору оренди землі від 15.07.2002 року з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09.02.2004 року в оренду відповідачу строком до 01.01.2025 року було передано земельну ділянку загальною площею 1657 кв. м. для розширення ринку по вул. Комсомольській ріг просп. Леніна (зараз вул. 6 Слобідська ріг просп. Центрального). Вищевказані об`єкти нерухомості збудовані в межах, наданої в оренду земельної ділянки, чим спростовуються доводи позивача стосовно будівництва на земельній ділянці, що не було відведена для даної мети;

- посилаючись на приписи ст. 328 ЦК України відповідач зазначив, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації та рішення виконкому Миколаївської міської ради від 28.10.2011 року № 1127, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, є чинними, тобто відповідач вважається таким, що набув право власності на спірні об`єкти нерухомості правомірно;

- оскільки свідоцтво про право власності в судовому порядку не скасовано, то відсутні підстави для скасування запису про державну реєстрацію про право власності на нерухоме майно;

- враховуючи, що відповідач продовжує користуватись спірними земельними ділянками, відсутність заперечень орендодавця протягом місяця, відповідач вважає, що договір оренди земельної ділянки, на який посилається позивач, був двічі поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;

- відповідач вказує, що позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежними та недопустимими доказами у справі, оскільки подані позивачем докази - це службові та доповідні записки посадових осіб самого позивача;

- безпідставними є вказівки позивача щодо порушення відповідачем норм містобудування, оскільки: по-перше, спірний об`єкт прийнято в експлуатацію у встановленому законом порядку; по-друге, висновком судово-будівельної експертизи від 21.04.2010 року № 120-540, проведеною Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, вказані об`єкти встановлені та виготовлені з дотриманням будівельних норм і правил; по-третє, на момент будівництва спірних об`єктів відповідного розділу щодо "червоних ліній" у Генеральному плані міста не було; відповідний План зонування території м. Миколаєва був затверджений лише 17.05.2018 року, тобто на момент будівництва відповідач діяв цілком правомірно;

- відповідач вказує, що позивач безпідставно просить знести 5 об`єктів, а право власності скасувати на 16 об`єктів;

- посилаючись на рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України», відповідач зазначив, що останній повністю покладався на добросовісність легітимних дій Миколаївської міської ради та її виконавчого комітету. Прийняття виконкомом Миколаївської міської ради рішення про оформлення права власності на нерухоме майно, невжиття Миколаївською міською радою протягом тривалого часу жодних заходів на виправлення помилок, та звернення до суду з даним позовом більше ніж через 7 років після припинення спірних правовідносин свідчить про непослідовність та невчасність дій позивача, намагання покласти на відповідача ризик власних помилок, і, як наслідок, невідповідність позовних вимог принципу "нележного урядування";

- позивач обрав неналежний, неефективний спосіб захисту;

- відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності, оскільки оспорюваний позивачем запис про право власності № 1460 було здійснено 02.06.2011 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, який є виконавчим органом органу місцевого самоврядування (заява вх. № 7514/19 від 08.05.2019 року) (арк. 111).

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

02.11.2001 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-Юг» (орендар) було укладено договір оренди землі № 826 (арк. 20-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28 вересня 2001 року № 34/12 передає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-Юг» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 263/двісті шістдесят три/ кв. метрів, у тому числі 14/чотирнадцять/ кв. метрів для розміщення вбудованого торговельного павільону, 10/десять/ кв. метрів під проходами та проїздами, зарахувавши її до земель комерційного використання, та 239/двісті тридцять дев`ять/ кв. метрів для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, зарахувавши її до земель громадського призначення, за рахунок земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, в м. Миколаєві, пр. Леніна ріг вул. Комсомольська, у напрямку руху до центру міста /Центральний район/, згідно з додатком, який є невід`ємною частиною договору. Межі земельної ділянки перенесені у натурі в установленому порядку.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду, строком на п`ять років з дати прийняття рішення.

Договір № 826 зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 08.11.2001 року за № 826 Миколаївської міської ради.

08.07.2003 року до договору оренди землі між сторонами було укладено додаткову угоду № 60-03 (арк. 24), відповідно до умов якого п. 1.1 Договору з 13.06.2003 року доповнено: Миколаївська міська рада на підставі рішення від 13.06.2003 року № 12/13 передає, а ТОВ підприємство «Універсал-Юг» приймає в оренду строком до 28.09.2006 додаткову земельну ділянку площею 37 (тридцять сім) кв.м, у тому числі 25 кв.м. під споруду, зарахувавши її до земель комерційного призначення, та 12 кв.м. під замощення, зарахувавши її до земель громадського призначення до раніше наданої рішенням від 28.09.2001 № 34/12 площею 263 (двісті шістдесят три) кв. м (у томі числі: 14 кв. м під вбудованим торговельним павільйоном, 10 кв. м під проходами та проїздами, зарахувавши її до земель комерційного використання, 239 кв. м для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, зарахувавши її до земель громадського призначення) для реконструкції та подальшого обслуговування зупиночного комплексу з торговельними павільйонами по пр. Леніна на зупинці громадського транспорту «вул. Комсомольська», у напрямку руху до центру міста, згідно з планом земельної ділянки. Загальна площа земельної ділянки складе 300 (триста) кв.м.

Додаткова угода зареєстрована в книзі державної реєстрації додаткових угод до договорів тимчасового користування землею (у тому числі і на умовах оренди) на території міста Миколаєва 08.07.2003 року за № 60-03 Миколаївської міської ради.

Доказів продовження (поновлення) договору оренди землі суду не подано. Отже, договір припинив свою дію 28.09.2006 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Судом також встановлено наступне.

15.07.2002 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-Юг» (орендар) було укладено договір оренди землі № 1196, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н. П. за Р № 5315 та зареєстрованого в Миколаївській міській раді 22.07.2002 року за № 1196 (арк. 80-85).

09.02.2004 року до вищевказаного договору оренди землі між сторонами було укладено додаткову угоду № 31-04 (арк. 128-132), відповідно до умов якої п. 1.1 Договору з 16.10.2003 року викладено в наступній редакції: Миколаївська міська рада на підставі рішень від 07.06.2002 року № 2/18, від 16.10.2003 року № 15/11, від 12.12.2003 року № 17/7 передає, а Підприємство "Універсал-Юг" Товариство з обмеженою відповідальністю приймає в оренду строком до 01.01.2025 року додаткову земельну ділянку 793 /сімсот дев`яносто три/ кв.м. до раніше наданої рішенням міської ради від 11.12.1999 року площею 864 кв.м для розширення ринку по вул . Комсомольській ріг пр. Леніна. Загальна площа земельної ділянки складає 1657 кв.м, згідно з планом земельної ділянки, актом встановлення і погодженням меж, актом приймання-передачі об`єкта оренди, кадастровим планом, що є невід`ємними частинами цього договору.

Додаткова угода зареєстрована в книзі записів додаткових угод на право тимчасового користування землею 25.02.2004 року за № 31-04 Миколаївської міської ради.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору оренди від 15.07.2002 року суду не подано.

Матеріалами справи також підтверджується, що 11.03.2003 року державною технічною комісією Миколаївської міської інспекції державного архутектурно-будівельного комітету прийнято в експлуатацію збудований об`єкт (рекомнструкція ринку з благоустрою і будівництва адмінітративно-господарських споруд по вул. Комсомольській ріг пр. Леніна, що підтверджується Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (арк. 72-73).

19.09.2011 року Інспекцією державного архітектуро-будівельного контролю в Миколаївській області прийнято в експлуатацію об`єкт (реконструкцію ринку «Україна» з заміною частини старих павільйонів на нові по просп. Леніна, 200 в м. Миколаєві), що підтверджується зареєстрованою в Інспекції Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № 14211044134 від 19.09.2011 року (арк. 74-79).

07.11.2011 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1127 від 28.10.2011 року Підприємству "Універсал-Юг" ТзОВ видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ 463385 від 07.11.2011 року, нежитловий об`єкт (ринок) за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т. Леніна, 200, який складається з основних будівель: літ.А загальною площею 48,3 кв.м; літ.Б загальною площею 23,9 кв.м; літ.В загальною площею 134,7 кв.м; літ.М загальною площею 99,7 кв.м; літ.Н загальною площею 160,4 кв.м; літ.О загальною площею 67 кв.м; літ.П загальною площею 72 кв.м; літ.Р загальною площею 404,6 кв.м; літ.С загальною площею 64,8 кв.м; літ.Т загальною площею 65,2 кв.м; літ.У загальною площею 58,3 кв.м; літ.Ф загальною площею 14,5 кв.м, літ.Х загальною площею 33,2 кв.м; літ.Ц загальною площею 56,2 кв.м; літ.Щ загальною площею 36,4 кв.м; літ.Є загальною площею 9,0 кв.м, службових будівель, огорож та споруди (арк. 14-15).

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав серії СЕВ № 626844, номер витягу 32025668 від 14.11.2011 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2844213 Миколаївським МБТІ за відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на нежитловий об`єкт (ринок) за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т. Леніна, 200. Номер запису 1460 в книзі 11 (арк. 16-17).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.02.2019 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт (ринок) за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр.-т. Леніна, 200 (реєстраційний номер майна 2844213). Номер запису 1460 в книзі: 11. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САЕ 463385 від 07.11.2011 року (арк. 47-48).

Предметом спору у даній справі є вимога про:

- скасування запису про право власності на все нерухоме майно, оформлене за відповідачем Підприємством «Універсал-Юг» (всі будівлі за літ. А, Б, В, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Ц, Щ, Є, службові будівлі, огорожі та споруди);

- зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва (будівлі за літ. Б, С, Т, О, П, Щ).

Підставою позовних вимог позивачем зазначено обставини щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва будівель літ. Б, С, Т, О, П, Щ по просп. Центральному (Леніна), 200 у м. Миколаєві, у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для даної мети.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 12.06.2011) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 12.06.2011) датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 12.06.2011) зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.12.2018 року по справі № 915/1377/17 (провадження 12-191гс18) у справі про скасування запису про право власності про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (самочинно збудований торговельний комплекс) висловлено правову позицію, відповідно до якої спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за таким позовом має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. При цьому, направляючи вказану справу для подальшого розгляду, в п. 5.25 постанови зазначено, що визначивши відповідачем у справі особу, яка є стороною спору про цивільне право, позивач обрав способи захисту свого порушеного права, які, відповідно до наданого ним обґрунтування, вважає належними та ефективними у межах наявного спору. Відповідні доводи та обґрунтування підлягають перевірці щодо кожного із заявлених способів захисту під час вирішення судом спору по суті.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналогічні положення щодо способів захисту прав передбачені ст. 20 ГК України.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним не ставиться питання про порушення реєстратором порядку, що визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх отяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а порушується питання про захист територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на земельну ділянку, заснованого на приписах ст. 376 ЦК України, шляхом скасування запису про право власності на об`єкт за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Позивачем Миколаївською міською радою в спірному випадку ставиться питання про скасування запису про право власності відповідача на об`єкти нерухомого майна, право якого (відповідача) підтверджується правовстановлюючим документом - Свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 року.

В матеріалах даної справи наявні декларації про введення об`єкту до експлуатації, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 року № 1127, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та саме Свідоцтво.

При цьому, позивачем Миколаївською міською радою не ставиться питання законності/ незаконності видачі як рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 року № 1127, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, так і самого свідоцтва.

Питання законності видачі декларацій про введення об`єкту нерухомого майна не було предметом судового розгляду.

Питання законності рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 року № 1127, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, як і самого свідоцтва також не було предметом судового розгляду. Відтак, вищевказані документи на час розгляду даної справи в судовому порядку не скасовані, тобто є чинними.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є тим правовстановлюючим документом, який в розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації прав.

Скасування запису про право власності на нерухоме майно та зобов`язання відповідача знести об`єкти нерухомого майна за умов наявного у відповідача та чинного на день розгляду справи правовстановлюючого документа на нерухоме майно суперечить приписам ст. 321, 331, 376 ЦК України.

Під час розгляду спорів про скасування рішення, запису про право власності на об`єкт нерухомого майна з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття юридичною особою (відповідачем) права власності на об`єкт нерухомого майна.

Суд дійшов висновку, що без скасування самого права власності на об`єкт нерухомого майна (правовстановлюючого документа на об`єкт нерухомого майна) позовні вимоги про скасування запису про право власності на нерухоме майно та зобов`язання відповідача знести об`єкти нерухомого майна не можуть бути задоволені.

Крім того, наявність судового рішення про скасування запису про право власності на нерухоме майно та наявність чинного правовстановлюючого документа створить правову невизначеність у правовідносинах сторін.

Враховуючи, що позивачем не ставиться вимога про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, обставини щодо правомірності введення об`єкта до експлуатації, оформлення права власності на майно не є предметом розгляду даної справи, сторони свої вимоги та заперечення не обгрунтовують відповідними обставинами та не подають жодних доказів на підтвердження вказаного, суд позбавлений можливості надати правову оцінку твердженням позивача та обставинам щодо здійснення самочинного будівництва, порушення містобудівних норм та правил.

Скасування державної реєстрації права власності, належного відповідачу, без вирішення питання правомірності оформлення відповідачем права власності на нерухоме майно (правовстановлюючого документа, на підставі якого відбулась реєстраційна дія), не дозволяє остаточно вирішити спір між сторонами. Тож не виконується основне завдання судочинства (постанова ВП ВС від 04.09.2018 року по справі № 823/2042/16, від 04.04.2018 року по справі № 817/1048/16).

Представник Миколаївської міської ради в підготовчому провадженні не скористався наданим йому процесуальним законом правом на зміну позовних вимог (зміну предмета позову).

Враховуючи вищевикладене, позивачем Миколаївською міською радою пред`явлено до суду позов, який фактично не спрямований на захист прав позивача. А тому в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності (вх. № 7514/19 від 08.05.2019 року) у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі".

Враховуючи викладене, в суду відсутні правові підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 3 842, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовлено.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш