Рішення № 82710500, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/5693/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства «ФЕНІКС АГРО»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТОРМІКС»

про стягнення 72 063,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Козін А.В. - представник (довіреність б/н від 10.06.2019),

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року приватне підприємство «ФЕНІКС АГРО» (далі - ПП «ФЕНІКС АГРО», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТОРМІКС» (далі - ТОВ «ТД «ТОРМІКС», відповідач) про стягнення 72 063,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договором поставки № 37 від 16.01.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та з урахуванням заяви, поданої 23.05.2019, просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 72 063,71 грн., з яких: 58 989,38 грн. - основний борг (заборгованості з оплати поставленого товару), 11 578,55 грн. - пеня, 964,88 грн. - 3% річних, 530,90 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі № 910/5693/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.06.2019.

У судовому засіданні 27.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.06.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.01.2018 між ПП «ФЕНІКС АГРО» (постачальником) та ТОВ «ТД «ТОРМІКС» (покупцем) був укладений договір поставки № 37 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати: корма для тварин (далі - товар), найменування, кількість, якість, умови та строки поставки, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у специфікації(ях) та/або видатковій(их) накладній(их), які являються невід`ємними частинами даного договору.

Як вбачається зі специфікації № 11 від 05.11.2018 позивач зобов`язувався поставити відповідачу лушпиння соєве у кількості 25 т (+/- 15%).

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під «партією товару» сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та/або специфікація, рахунок-фактура.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України гривні. Оплата здійсняється шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку постачальника.

Ціна за одиницю та загальна вартість товару погоджується сторонами і вказується у специфікаціях (п. 4.2 договору).

Згідно зі специфікацією № 11 від 05.11.2018 сторони визначили, що оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати його поставки.

Відповідно до п. 4.4 договору зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця та перерахування їх обслуговуючому банку постачальника для зарахування на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар вартістю 133 989,38 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковою накладною № РН-0008932 від 07.11.2018, засвідченою підписами представників обох сторін, а також їх печатками.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар оплатив частково в сумі 75 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 223 від 14.11.2018, № 259 від 26.11.2018, № 309 від 13.12.2018, № 446 від 15.02.2019, № 471 від 22.02.2019.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки № 37 від 16.01.2018, становить 58 989,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 58 989,38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 11 578,55 грн. пені, 964,88 грн. 3% річних та 530,90 грн. інфляційної складової боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, сторони погодили, що оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) банківських днів з дати його поставки. Таким чином, оскільки поставка товару за видатковою накладною № РН-0008932 відбулась 07.11.2018 останнім днем виконання зобов`язання з оплати товару було 21.11.2018, а порушення строку виконання вказаного зобов`язання почалось з 22.11.2018.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково та несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі прострочення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 22.11.2018 по 23.04.2019, суд встановив, що її розмір становить 11 520,37 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення пені заявлена позивачем обґрунтовано та правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме - 11 520,37 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 22.11.2018 по 23.04.2019 суд встановив, що їх розмір становить 960,03 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано та правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме - 960,03 грн.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за період з 22.02.2019 по 23.04.2019 суд встановив, що її розмір становить 1 126,11 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення інфляційної складової боргу заявлена позивачем обґрунтовано та правомірно, та підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі, а саме - 530,90 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 58 989,38 грн., пені в розмірі 11 520,37 грн., 3% річних в розмірі 960,03 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 530,90 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТОРМІКС» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41А, офіс 61, ідентифікаційний код 38190616) на користь приватного підприємства «ФЕНІКС АГРО» (20302, Черкаська обл., м. Умань, вул. Гонти, буд. 3, ідентифікаційний код 36780586) основний борг у розмірі 58 989,38 грн. (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 38 коп.), пеню в розмірі 11 520,37 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять грн. 37 коп.), 3% річних в розмірі 960,03 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 03 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 530,90 грн. (п`ятсот тридцять грн. 90 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 919,32 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 32 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 01.07.2019.

Суддя О.Г. Удалова