Рішення № 82710433, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/5325/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 97603,36 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 101328,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №СВРЗ-03-22-18-51/ю від 25.07.2018 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути нараховані на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.8.2 Договору 8148,54 грн. 3% річних, 43809,42 грн. інфляційних втрат та 49370,47 грн. пені за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 03.05.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.05.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 24.05.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 20.05.2019.

20.05.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач частково заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що позивачем невірно проведено розрахунок заявлених до стягнення сум пені та трьох відсотків річних, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних. Також відповідач у відзиві зазначив про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

30.05.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач в повному обсязі заперечив проти доводів відповідача, при цьому визнав, що ним по видатковій накладній №912 від 14.09.2018 зроблено механічну помилку у періоді розрахунків, що вплинуло на розрахунок розміру штрафних санкцій та надано новий розрахунок.

Також у зазначеній відповіді на відзив позивач заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 7783,85 грн. 3% річних, 42637,18 грн. інфляційних втрат та 47182,33 грн. пені

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

10.06.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.08.2018 Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (позивач, постачальник) було укладено Договір поставки №СВРЗ-03-22-18-51/ю, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації №1 (Додаток №1) до даного договору, що є невід`ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 021:2015-14620000-3 - сплави: сталь листова 7х1500х6000 мм ст.09Г2С.

Кількість товару складає - 101 т і визначається у специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору (п.1.3 Договору).

Згідно з п.1.4 Договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього договору становить 2433696 грн., у тому числі ПДВ 20% - 405616 грн.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

У п.4.2 Договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

До рахунку додаються видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, документи якості на поставлений товар (п. 4.3 Договору).

Згідно з п.п.5.1., 5.2, 5.3 Договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів протягом 5 (п`яти) днів від дня подання заявки покупцем. Місце поставки товарів склад покупця: вул. Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл. Постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP (Зубенка, 2, м. Стрий, Львівська обл..) згідного з базисними умовами поставки Інкотермс 2010 р.

Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкції №П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.6 договору).

Пунктом 7.1.1 Договору визначено обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п.8.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

Відповідно до п.8.2 Договору, покупець за даним договором, у разі порушення строків оплати, сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Пунктом 12.1 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 2423575,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Видаткових накладних №860 від 31.08.2018, №856 від 05.09.2018, №873 від 07.09.2018, №875 від 07.09.2018, №852 від 28.08.2018, №898 від 12.09.2018, №893 від 11.09.2018, №912 від 14.09.2018, №835 від 16.08.2018 та копіями товарно-транспортних накладних №Р860 від 31.08.2018, №Р865 від 05.09.2018, №Р875 від 07.09.2018, №Р852 від 28.08.2018, б/н від 12.09.2018, №Р893 від 11.09.2018, №Р912 від 14.09.2018, №Р835 від 16.08.2018. Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату поставленого товару №835 від 16.08.2018, №860 від 31.08.2018, №865 від 05.09.2018, №873 від 07.09.2018, №875 від 07.09.2018, №852 від 28.08.2018, №898 від 12.09.2018, №893 від 11.09.2018 та №912 від 14.09.2018 на загальну суму 2423575,68 грн., копії вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач поставлений товар оплатив з порушенням обумовлених договором строків, вказане підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою по рахунку позивача за період з 01.01.2018 по 01.01.2018.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар.

Окрім того, слід зазначити, що пунктом 5.6. договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцію №П-7 від 25.04.66 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.

Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товарно-супровідних документів (передбачених пунктом 4.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7783,85 грн. трьох відсотків річних та 42637,18 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки. Так, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7765,62 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 47182,33 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.8.2 Договору, покупець за даним договором, у разі порушення строків оплати, сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що при здійсненні розрахунку позивачем допущено арифметичні помилки, відтак, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги у цій частині та стягнути з відповідача пеню в сумі 46593,66 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, стосовно заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, Акціонерним товариством «Українська залізниця» не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного вбачається, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №11-02/19-ЮО від 11.02.2019 про надання правової допомоги, укладений із Адвокатським об`єднанням «Право Групп», Акт приймання-передачі наданих послуг №26 від 31.05.2019 та платіжне доручення №НД2461 від 14.06.2019 на суму 10000 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із наданого позивачем Акту приймання-передачі наданих послуг №26 від 31.05.2019 вартість послуг адвоката із надання послуг протягом 10 годин становить 10000 грн.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29; ідентифікаційний код 41323412) 7765 (сім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 62 коп. трьох відсотків річних, 42637 (сорок двi тисячi шістсот тридцять сім) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 46593 (сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 66 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 06 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.06.2019

Суддя Я.В. Маринченко