Ухвала суду № 82710121, 01.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

01.07.2019м. ДніпроСправа № 904/7302/14

За заявою: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строку на його пред`явлення

у справі

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 1 149 528,58 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

При секретарі судового засідання Клевець К.В.

Представники:

Від позивача (заявник) Пац В.О. - адвокат

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" 3 % річних в розмірі 167 999,84 грн. та інфляційні втрати - 981 528,74 грн. за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2542/11 від 30.09.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014 позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 3% річних у сумі 167 999,84 грн., інфляційних втрат - 981 528,74 грн.; витрати по сплаті судового збору - 22 990,57 грн.

17.11.2014 господарським судом видано відповідний наказ.

19.06.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з заявою, в якій просить суд видати дублікат виконавчого документу та поновити пропущений строк для його пред`явлення до виконавця.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 прийнято дану заяву та призначено її розгляд в засіданні на 01.07.2019.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні підтримав заяву та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача (боржника) в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що судом було вжито всіх заходів спрямованих на належне повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника відповідача (боржника).

Дослідивши матеріали справи та зазначену заяву, суд прийшов до висновку про задоволення її на підставі наступного.

Заява про видачу дублікату наказу обґрунтована тим, що 20.02.2015 державним виконавцем відділом державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46626681 з примусового виконання наказу по справі № 904/7302/14 від 17.11.2014.

Оскільки заборгованість у розмірі 1 172 519,15 грн. боржником не погашена, будь-які інші документи, винесені державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження на адресу стягувача не надходили, 12.02.2019 стягувач звернувся д Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про здійснення контролю за діями підпорядкованих органів державної виконавчої служби та надання інформації стосовно виконання вказаного судового рішення.

За наслідками перевірки 18.03.2019 на адресу стягувача листом № 34/10478 з Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області надійшла довідка щодо виконання вказаного виконавчого документа та витяг із Спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження № 46626681 з яких стягувану стало відомо, що 30.12.2015 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в діючій на момент її винесення редакції Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Проте постанова державного виконавця від 30.12.2015 № 46626681 разом з наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 № 904/7302/14 на адресу стягувача від Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області не надходили.

Заявник зазначає, що факт неотримання стягувачем наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 № 904/7302/14 разом з постановою державного виконавця від 30.12.2015 № 46626681 підтверджується довідкою Управління діловодстав позивача від 05.07.2019 № 36-34-19 (а.с. 101).

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 19.4 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-V1II, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для предявлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

На підставі викладеного, суд вбачає підстави для задоволення заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу від 17.11.2014 по справі 904/7302/14 та видачу його дублікату.

Керуючись п. 19.4 Розділу XI "Перехідні положення", ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.

2. Поновити строк пред`явлення наказу від 17.11.2014 по справі 904/7302/14 до виконання.

3. Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 по справі 904/7302/14.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 01.07.2019 та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів із дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено 01.07.2019.

Суддя Н.Г. Назаренко