Рішення № 82710028, 21.06.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1019/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Покров Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки №111/307 від 22.07.2016р. в розмірі 71 772,93 грн.

Представники:

від позивача: Олюха В.Г., ордер на надання правової допомоги серія ДП №2281/034 від 15.04.19р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення заборгованості за договором поставки № 111/307 від 22.07.2016р. у сумі 71 772,93 грн, яка складається з основного бору - 55 390,00 грн., пені у розмірі 9 851,83 грн, 3% річних у сумі 1479,60 грн., та інфляційних витрат - 5 178,97грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язання за договором поставки № 111/307 від 22.07.2016р.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.04.2019.

16.04.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.04.2019р. клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, призначено підготовче засідання на 23.05.2019р.

31.05.2019р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечує, оскільки станом на 06.05.2019р. залишок заборгованості складає 36 990,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, розрахунки штрафних санкцій також є невірними. На підтвердження сплати боргу надає суду копії платіжних доручень №890 від 26.03.2019 на суму 3000,00 грн., №930 від 01.04.2019 на суму 2400,00 грн., №976 від 05.04.2019 на суму 3000,00 грн., №1007 від 09.04.2019 на суму 10 000,00 грн., та довідку підприємства вих. №376/3 від 06.05.2019 про остаточну суму заборгованості, яка складає 36 990,00 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2019р. підготовче засідання відкладено на 06.06.2018р.

31.05.2019р. (у електронному варіанті) та 03.06.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він посилається на необґрунтованість доводів викладених у відзиві на позов. Крім того, зазначає, що заборгованість відповідача складається з: 24 845,00 грн. - основної суми боргу станом на 29.05.2019р., 9 851,83 грн. - пені, 1 479,60 грн. - 3% річних, 5 178,97 грн. - інфляційних збитків. Сума заборгованості в розмірі 30 545,00 грн. з заявленої 55 390,00 грн. була погашена відповідачем протягом періоду з 26.03.2019 по 21.05.2019, що підтверджується його розрахунком.

Ухвалою суду від 06.06.2019р. підготовче засідання відкладено на 12.06.2018р.

12.06.2019р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку за період з 26.03.2019 по 10.06.2019, з якої вбачається що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено основну заборгованість на суму 39 545,00 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 21.06.2019р.

В порядку статті 240 ГПК України у судовому засіданні 21.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (постачальник) і Відповідачем (замовник) укладений договір № 111/307 від 22.07.2016 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти і оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках на накладних та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 найменування товару: талони (скреч карти) номіналом 10 та 15 літрів на бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо (код товару згідно ДК:16-2010:19.20.2 «Паливо рідинне та газ: оливи мастильні»; згідно ДК:21-2015:09134200-9 «Дизельне паливо»).

Відповідно до п.1.3 договору кількість товару: бензин А-92-10000 літрів; бензин А-95-1000 літрів; дизельне паливо-11000 літрів. Номеклатура і асортимент товару, що поставляється за даним договором, зазначаються в специфікації (додаток №1 до договору), рахунках та накладних, що видані на підставі цього договору.

Згідно п. 1.5 договору ціна договору складається із сум, вказаних у рахунках, накладних та/або специфікаціях що видаються на підставі даного договору.

Узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки зазначається в рахунках та накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. (п. 2.2 договору)

Право власності замовника, на поставлений товар, виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою замовника на відповідній наклідній. Ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування товару несе власник. (п. 2.4 договору)

Строки поставки: липень-грудень 2016 року. Строки поставки кожної окремої партії товару протягом п`яти робочих днів від дня отримання постачальником заявки замовника. (п. 2.7 договору)

Згідно п. 7.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р., але у будь - якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Специфікацією № 1 від 22.07.2016р. сторони договору визначили номеклатуру і асортимент товару, а саме: бензин А-92 (скретч картки) в кількості 10 000 літрів загальною вартістю 210 000,00 грн. (з ПДВ), бензин А-95 (скретч картки) в кількості 1 000 літрів загальною вартістю 21 500,00 грн. (з ПДВ), дизельне паливо (скретч картки) в кількості 10 000 літрів загальною вартістю 203 500,00 грн. (з ПДВ).

На виконання умов договору № 111/307 від 22.07.2016 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №588 від 16.12.2016, №547 від 01.12.2016, №537 від 23.11.2016, №503 від 03.11.2016, №524 від 16.11.2016, та рахунками № 571 від 16.12.2016, №532 від 01.12.2016, №520 від 23.11.2016, № 487 від 03.11.2016, №507 від 16.11.2016 (а.с.15-24) на суму 60 232,50 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата здійснюється за фактично отриманий товар протягом 5 банківських днів на підставі документів, що підтверджують факт поставки (накладні). У випадку затримки оплати товару Замовником (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), Замовник зобов`язаний провести оплату поставленого постачальником товару протягом не більше 60 банківських днів з дня отримання товару (без застосування штрафних санкцій з боку постачальника)

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, відповідач сплачував вказані рахунки несвоєчасно, у зв`язку з чим в останннього утворилась заборгованість на суму 55 390,00 грн., що зокрема підтверджується актом звірки від 24.04.2018 (а.с.25-26).

Таким чином, відповідач порушив умови договору і вчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, станом на дату подання позовної заяви (15.03.2019) основна заборгованість Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" складала 55 390,00 грн., однак протягом слухання справи він здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується банківськими виписками по рахунку:

26.03.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.;

01.04.2019 позивачу перераховано суму 2400,00 грн.;

05.04.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.;

09.04.2019 позивачу перераховано суму 10 000,00 грн.;

07.05.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.;

10.05.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.;

13.05.2019 позивачу перераховано суму 3145,00 грн.;

21.05.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.;

29.05.2019 позивачу перераховано суму 2000,00 грн.;

30.05.2019 позивачу перераховано суму 2000,00 грн.;

31.05.2019 позивачу перераховано суму 2000,00 грн.;

10.06.2019 позивачу перераховано суму 3000,00 грн.

Всього за період з 26.03.2019 по 10.06.2019 відповідачем перераховано за бензин та дизпаливо на рахунок позивача суму в розмірі 39 545,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки відповідач під час розгляду справи розрахувався з позивачем частково у сумі 39 545,00 грн., то в цій частині справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 231 ГПК України із-за відсутності предмета спору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 111/307 від 22.07.2016 складає 15 845,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 5.5 договору, у разі прострочення оплати на строк більше ніж 60 банківських днів від дня поставки товару, постачальник має право вимагати сплати замовником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Положеннями частини шостої статті 232 ГК передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком суду пеня складається з наступного:

- за видатковою накладною №588 від 16.12.2016р. від суми 21000,00 грн. за період з 15.02.2017р. по 15.08.2017р. пеня складає 2742,08 грн.

- за видатковою накладною №547 від 01.12.2016р. від суми 6845,00 грн. за період з 31.01.2017р. по 31.07.2017р. пеня складає 902,23 грн.

- за видатковою накладною №537 від 23.11.2016р. від суми 5087,50 грн. за період з 22.01.2017р. по 22.07.2017р. пеня складає 674,34 грн.

- за видатковою накладною №503 від 01.11.2016р. від суми 6300,00 грн. за період з 04.01.2017р. по 04.07.2017р. пеня складає 844,37 грн.

- за видатковою накладною №524 від 16.11.2016р. від суми 6845,00 грн. за період з 16.01.2017р. по 16.07.2017р. пеня складає 2793,86 грн.

Всього пеня складає в сумі 7 955,87 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому слід зазначити, відповідачем така заява не надавалась.

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 955,87 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 479,60 грн. 3% річних за період з 24.04.2018р. по 14.03.2019р.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, правильно враховує періоди нарахувань, тому підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5 178,97 грн.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат в системі «Законодавство» за період з травня 2018р. по лютий 2019р. встановив, що сума інфляційних з відповідача підлягає до стягнення у розмірі 3 747,32 грн. Таким чином, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

Посилання відповідача на те, що розрахунок штрафних санкцій є невірним, оскільки ним проводились оплати, є необґрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами. Як слідує зі змісту наданих відповідачем платіжних доручень, перший платіж він здійснив 26.03.2019р., а позовна заява надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 15.03.2019. Тобто відповідач здійснив перший платіж вже після подання позивачем позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Пунктом 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в тому числі, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотання про повернення судового збору в частині закриття провадження від позивача не надходило.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості на суму 39 545,00 грн.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Заводська,2, код ЄДРПОУ 03341351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСОПТІМА" (50103, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, б.70, код ЄДРПОУ 30001532) основну суму заборгованості у розмірі 15 845,00 грн., індекс інфляції у розмірі 3 747,32 грн., 3% річних у розмірі 1 479,60 грн., пеню у розмірі 7 955,87грн., судовий збір у розмірі 776,93 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим

Повне рішення складено 01.07.2019

Суддя С.П. Панна