Рішення № 82709361, 27.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/975/2019

Номер справи 243/11705/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м.Слов?янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України,

вимоги позивача: про відшкодування моральної шкоди,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представники відповідачів Буяновський В.В. (діє на підставі

довіреності прокуратури Донецької області № 05/2-424вих18 від

23.08.2018 р.), ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності Державної

казначейської служби України № 5-28-08/379 від 08.01.2019 р.),

представник третьої особи Богданов Р.К. (діє на підставі довіреності

Міністерства юстиції України № 155/9.1.4/22-19 від 08.01.2019 р.),

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача, заперечень відповідача та позиції третіх осіб.

1. 26 листопада 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення, та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він 08.11.2018 р. звернулася до керівника Слов?янської місцевої прокуратури Шилова В.С. із заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності державного реєстратора Слов`янської міської ради ОСОБА_9 Зазначена заява містила всі необхідні відомості у відповідності до ч.5 ст.214 КПК України. Прокурор був зобов?язаний не пізніше 24 годин внести відповідні відомості до ЄРДР, однак цього не зробив, досудове розслідування не розпочав.

Держава Україна за представництвом прокуратури Донецької області в особі керівника Слов?янської місцевої прокуратури порушила право ОСОБА_1 , гарантоване ст.40 Конституції України, що його звернення до державного органу буде розглянуте, що йому буде надано обґрунтовану відповідь у встановлений ст.214 КПК України строк, а також тими ж діяннями держава Україна порушила право позивача на ефективний засіб юридичного, правового захисту в національному органі.

Зазначає, що спричинена йому бездіяльністю відповідача держави Україна моральна шкода полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він як фізична особа зазнав у зв?язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв?язку з порушенням його прав людини та громадянина, гарантованих йому Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало у нього сильні негативні почуття від посягання службових осіб органу державної влади на конституційний лад республіки Україна, які змінюються одне одним, а саме: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю, почуття гніву, яка ним оцінюється згідно методики професора Ерделевського О.М. в 134028,00 грн.

Протиправною, незаконною та неправомірною позивач вважає бездіяльність держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області, яка на його думку полягає в невиконанні обов?язку керівника Слов?янської місцевої прокуратури Шилова В.С. внести відомості до ЄРДР по його заяві від 08.11.2018 р. відповідно до ст.ст.3, 8, 9, 19, 40 Конституції України, ст.214 КПК України.

Посилаючись на наведені обставини та норми Конституції України, Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 15, 16, 23, 170, 174, 176, 1167, 1176, 1190 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд: 1) визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Слов?янської місцевої прокуратури прокурором Шиловим В.С. його службових обов?язків внести відповідні відомості до ЄРДР за результатами розгляду заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08.11.2018 року; 2) встановити факт порушення керівником Слов?янської місцевої прокуратури прокуратури Донецької області прокурором Шиловим В.С. присяги прокурора при розгляді заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08.11.2018 року (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 3) встановити факт порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк відповідно до норм статті 40 Конституції України та частини 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 4) встановити факт порушення права ОСОБА_1 на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 5) стягнути з держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену неправомірними діями, які порушили права позивача, у сумі 134028 грн. 00 коп., а також визначити порядок виконання прийнятого судового рішення, вжити заходів для забезпечення його виконання і постановити окрему ухвалу про виявлені недоліки в діяльності прокуратури Донецької області.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

2. 22.04.2019 р. прокуратурою Донецької області подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позов є безпідставним, оскільки заява ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. була розглянута та та 09.11.2018 р. спрямована до Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області для перевірки доводів заявника. Ухвалою слідчого судді від 15.11.2018 р. відповідальних осіб Слов?янської місцевої прокуратури зобов?язано внести відомості до ЄРДР за цією заявою ОСОБА_1 . На виконання цієї ухвали 19.11.2018 р. за заявою ОСОБА_1 відомості до ЄРДР були внесені та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018051720000140, наразі досудове розслідування триває.

Доводи позивача про бездіяльність прокурора є безпідставними. Факт протиправних дій у кримінальному провадженні підлягає встановленню у кримінально-процесуальному порядку відповідним рішенням (наприклад, обвинувальним вироком, ухвалами слідчих суддів, постановами прокурора вищого рівня). До теперішнього часу таких рішень не приймалось, в той час як постанова про закриття кримінального провадження не скасована, що свідчить про законність та повноту досудового розслідування. У порядку цивільного судочинства суд не може перевіряти законність кримінально-процесуальних дій слідчого чи прокурора, оскільки це суперечитиме вимогам щодо юрисдикції судів.

Зазначає, що ухвали слідчого судді є формою судового контролю на стадії досудового розслідування, вони не свідчать про протиправність дій відповідача. Факт задоволення скарги особи на невнесення до ЄРДР чи на рішення слідчого чи прокурора не створює підстав для відшкодування, оскільки звертаючись зі скаргою в порядку КПК України, особа лише реалізує своє процесуальне право на оскарження. Окрім того, сам факт задоволення скарги є достатньою справедливою сатисфакцією й не вимагає додаткової грошової компенсації.

Вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності неправомірною підлягають розгляду у порядку кримінального, а не цивільного судочинства.

Щодо встановлення фактів, про яке просив позивач, зазначає, що позивачем не зазначається з боку кого допущене порушення, неналежне виконання прокурором службових обов?язків та порушення Присяги є дисциплінарними проступками, тому ці факти мають встановлюватися Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, а не судом. Встановлення факту порушення ст.214 КПК України має відбуватися в порядку кримінального судочинства, шляхом оскарження дій слідчому судді.

Додатково зазначає, що Державна казначейська служба України має бути відповідачем у справах про стягнення з державного бюджету грошових коштів.

Посилаючись на те, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди та не доведено факт протиправних дій або бездіяльності відповідача, а також конкретні негативні наслідки від них, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_12 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

3.Представник відповідача Державної казначейської служби Смирнов О.В. у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими і безпідставними, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

4.Представником третьої особи Міністерства юстиції України надані суду письмові пояснення, доводи яких аналогічні доводам відповідача - держави Україна в особі прокуратури Донецької області, в яких він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначав, що з позовними вимогами не погоджується, обгрунтовуючи свою позицію тими ж доводами, що і представник прокуратури Донецької області.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5.23.04.2019 р. позивач ОСОБА_1 подав клопотання про залучення Державної казначейської служби України до участі у справі як відповідача (а.с.71).

6.Позивач ОСОБА_1 надав суду клопотання про виклик і допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 у порядку ст.92 ЦПК України.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

7.Ухвалою суду від 12.03.2019 р. загальне позовне провадження у зазначеній цивільній справі було відкрито, справа призначена до підготовчого судового засідання (а.с.50).

8.Ухвалою суду від 03.04.2019 р. справу прийнято до провадження після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, по справі призначено підготовче судове засідання (а.с.53).

9.Ухвалою суду від 07.05.2019 р. клопотання позивача задоволено, до участі у справі у якості відповідача залучено Державну казначейську службу України (а.с.114).

10.Ухвалою суду від 04.06.2019 р. провадження у справі щодо позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення, - закрито, визначено остаточний склад учасників справи, клопотання позивача про виклик і допит свідків задоволено частково, підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с.151-154).

11.Треті особи у справі Міністерство фінансів України та секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, письмових пояснень на позов не надали, своє ставлення до позовних вимог суду не повідомили, для участі у справі представника не уповноважили, тому суд на підставі положень п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності його представників.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

12.08 листопада 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до керівника Слов?янської місцевої прокуратури із заявою-повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності державного реєстратора Слов`янської міської ради ОСОБА_9 за ч.4 ст.358 КК України, а саме за використання завідомо підробленого офіційного документа при реєстрації права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 в жовтні 2017 р. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_9 використала державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 НОМЕР_2, виданий 12.01.2005 р. Слов`янським відділом земельних ресурсів, кадастровий номер НОМЕР_1 , в якому містилися очевидні протиріччя в розмірі земельної ділянки в 0,0472 га, наданої у власність ОСОБА_10 відповідно до рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 22.12.2004 року № 773/4, та визначеної на плані меж земельної ділянки, площею 0,0816 га. Попри однозначно викладений у державному акті розмір земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_10 рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 22.12.2004 р. № 773/4, площею 0,0472 га, державний реєстратор ОСОБА_9 прийняла рішення про реєстрацію та зареєструвала в період з 23.10.2017 по 27.10.2017 право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0816 га, попри наявний арешт майна (а.с.79).

13.09 листопада 2018 р. заяву ОСОБА_1 було направлено начальнику Слов`янського ВП ГУНП для вирішення питання щодо вжиття заходів, передбачених КПК України, про що повідомлено і заявника ОСОБА_1 (а.с.80,81).

14.Ухвалою слідчого судді від 15.11.2018 р. задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Слов`янської місцевої прокуратури, зобов`язано відповідальних посадових осіб Слов`янської місцевої прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. та надати заявнику витяг з ЄРДР (а.с.82-83).

15.На виконання ухвали слідчого судді до ЄРДР 19.11.2018 р. було внесено відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (кримінальне провадження № 42018051720000140 (а.с.84).

16.Допитаний під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 у якості свідка, в порядку ст.92 ЦПК України, суду пояснив, що ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, відомості за якою в порушення вимог ст.214 КПК України не були внесені до ЄРДР. Внаслідок таких неправомірних дій працівників прокуратури він відчував гнів, обурення, відчай та інші негативні переживання.

17.Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що зі ОСОБА_1 він знайомий з початку 2000-х років, а близько знайомий з 2013 р., вони часто спілкуються. ОСОБА_1 він знає як порядну, нормальну людину, радив його друзям як адвоката. Зазначив, що ОСОБА_1 обурюють порушення його прав та прав його довірителей.

18.Свідок ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, позивач не наполягав на її допиті у судовому засіданні.

V. Оцінка Суду.

19. Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави.

У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

20. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв?язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв?язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов?язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв?язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

21. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв?язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

22. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб?єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

23. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

24. Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_7 вчинено не було, як вбачається з її позовної заяви та наданих нею пояснень та показань як свідка у судовому засіданні, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосуванню до виниклих спірних правовідносин.

25. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

26. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

27. Відповідно до цієї норми обов?язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

28. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

29. За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

30.Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов?язковому з?ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з?ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

31. Оскільки для наявності зобов?язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв?язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов?язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв?язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

32. Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності посадових осіб Слов?янської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі його заяви від 08 листопада 2018 року свідчить про реалізацію останнім свого права оскаржувати процесуальну діяльність прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.

33.Окрім того, сам факт зобов?язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

34.Таким чином, лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові № 199/1478/17 від 30.01.2019 р.

35.На підтвердження факту спричинення позивачу моральної шкоди позивачем надано докази - показання свідків. Оцінюючи показання свідка позивача ОСОБА_1 , допитаного у якості свідка в порядку ст.92 ЦПК України, суд зазначає, що у нього немає підстав ставити під сумнів достовірність обставин, повідомлених свідком, однак, зауважує, що ці докази не є достатніми у розумінні ч.1 ст.80 ЦПК України для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. До такого висновку суд прийшов також аналізуючи показання свідка у сукупності з письмовими доказами по справі, а саме свідок повідомляв про наявність у нього негативних емоційних переживань внаслідок невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою.

36.Оцінюючи показання свідка ОСОБА_6 , суд зазначає, що свідок ОСОБА_6 повідомляв про наявність у ОСОБА_1 негативних емоційних переживань внаслідок порушень як його прав, так і прав осіб, яким ОСОБА_1 надає правову допомогу як адвокат, в той час як підставою цього позову позивачем зазначено невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 08.11.2018 р. Тобто, свідку ОСОБА_6 невідомі як фактичні обставини звернення до органів прокуратури Стулікова А.В. із заявою від 08.11.2018 р. та прийнятого по цій заяві рішення, так і негативні переживання ОСОБА_1 , які з`явилися внаслідок саме цих дій (тобто свідком було повідомлено лише загальні обставини, що зводяться до глибоких переживань ОСОБА_1 порушень його прав взагалі), тому показання цього свідка є неналежними доказами у розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування (обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення).

37.З матеріалів справи вбачається, що відомості за заявою ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. були внесені до ЄРДР 19.11.2018 р. на виконання ухвали слідчого судді (а.с.84).

38.Таким чином, внаслідок оцінки показань допитаних свідків у сукупності з матеріалами справи, судом не встановлено спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення 08.11.2018 р., 09.11.2018 р. його заяву було спрямовано до Слов`янського ВП ГУНП для вжиття заходів, передбачених КПК України, про що також було повідомлено і ОСОБА_1 ОСОБА_1 , не погодившись з таким рішенням прокурора, оскаржив бездіяльність прокурора слідчому судді. За результатами розгляду скарги слідчим суддею скаргу задоволено, зобов`язано посадових осіб Слов`янської місцевої прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. На виконання ухвали слідчого судді 19.11.2018 р. відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР, розпочато досудове розслідування (кримінальне провадження № 42018051720000140), яке триває до теперішнього часу.

39.Додатково слід зазначити, що оскільки під час судового розгляду не встановлено як протиправності дій відповідача, так і спричинення позивачу моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв?язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач, виключається.

40.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

41.Таким чином, судом не встановлено дій з боку держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв?язку з чим підстави для визначення порядку виконання рішення, вжиття заходів для забезпечення його виконання та постановлення окремої ухвали відсутні.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду із зазначеним позовом звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», тому, з урахуванням відмови в позові, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2019 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв