Постанова № 8270935, 02.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2010 № 40/287

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від Прокуратури м. Києва: Лашко І.І. старший помічник прокурора Дніпровського району м. Києва

від позивача: представник Легендзевич О.Ю. за довіреністю,

від Дніпропетровської обласної ради: представник не зявився,

від Дніпропетровської обласної державної адміністрації: представник не зявився,

від Відкритого акціонерного товариства „Дніпроважбуд”: представник не зявився,

від ОСОБА_3: представник не зявився,

від ОСОБА_4: представник не зявився,

від ОСОБА_5: представник не зявився,

від ОСОБА_6: представник не зявився,

від ОСОБА_7: представник не зявився,

від ОСОБА_8: представник не зявився,

від ОСОБА_9: представник не зявився,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-офісний центр „Інсток”: представник не зявився,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд технолоджи інвестмент”: представник не зявився,

від ОСОБА_10: представник не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 40/287 ( .....)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Дніпропетровської обласної ради

Дніпропетровської обласної державної адміністрації

ВАТ Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд"

третя особа позивача ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16

третя особа відповідача ОСОБА_9

ТОВ "Торгівельно-офісний центр "Інсток"

ТОВ "Трейд Технолоджи Інвестмент"

ОСОБА_10

про визнання актів недійсними та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.09.2009 р., про:

- визнання неправомірним включення до статутного фонду ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10;

- визнання недійсним наказу Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.95 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську : №7 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул. Б.Хмельницького, 14, №4 по вул. Б.Хмельницького, 10; - визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 № 372-р в частині включення в уставний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а;

- визнання недійсним Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту “Дніпроважбуд”, затвердженого заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10;

- визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” згідно наказу Облдержадміністрації, від 10.09.199р. № 2-В “Про надання переліку нерухомого майна” в частині включення в уставний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10;

- вилучення з незаконного володіння ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10;

- визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області, на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що включення обєктів державного житлового фонду до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” (надалі ВАТ „Дніпроважбуд”) в процесі приватизації є порушенням норм чинного законодавства, зокрема, п. 42 Методики оцінки обєктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 08.09.1993 №717, Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, що діяли на момент приватизації.

Ухвалою від 26.08.08 за № П25/3975-08 Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у прийнятті позовної заяви.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.08 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.08 № П25/3975-08 скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою суд 08.12.08 матеріали позовної заяви передав за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.09 касаційну скаргу ВАТ “Дніпроважбуд” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р. залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 року - без змін.

24.09.09 ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” (відповідач) надано письмові пояснення по суті уточнених позовних вимог та заява про застосування позовної давності до спору у даній справі, у поясненнях зазначене товариство проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, а разі виявлення у діях позивача ознак злочину, просить надіслати повідомлення про цей факт до органів внутрішніх справ.

Дніпропетровською обласною радою (відповідачем-1 ), надано письмові пояснення по справі від 06.10.09 та 19.11.09, в яких відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідачем у даній справі має бути Дніпропетровська обласна державна адміністрація, а спірні гуртожитки до спільної власності територіальних громад області не передавались.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-офісний центр „ІНСТОК” (третя особа) в письмових поясненнях проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Від ОСОБА_6 10.09.09 (третя особа) надішли письмові пояснення, в яких третя особа підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представником ОСОБА_3, ОСОБА_7 надані письмові пояснення від 27.09.09, в яких він просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Заявою про забезпечення позову від 10.09.09 ОСОБА_8 (третя особа) з посиланням на ст. 66,67 ГПК України просить: накласти арешт на спірні гуртожитки, які увійшли в процесі корпоратизації до статного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд”; заборонити ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” вчиняти будь-які дії відносно названих гуртожитків та заборонити ОСОБА_9 вчиняти будь-які дії відносно гуртожитку аз адресою вул. Б.Хмельницького, 14 у м. Дніпропетровську. Також,

10.09.09 ОСОБА_4 (третя особа) надано письмові пояснення по суті позовних вимог, які вона підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Наданим запереченням від 11.09.09 Дніпропетровська обласна державна адміністрація проти позову заперечила та просила суд розглядати справу без її участі.

Від ОСОБА_9 (третя особа) 28.08.09 та 27.10.09 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких вона просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві від 10.02.10 ОСОБА_8 (третя особа) просить суд оскаржуване рішення скасувати в частині, в якій позивачеві було відмовлено у вилученні належного йому майна та постановити нове рішення, яким передати гуртожитки: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській,29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та частину гуртожитків: № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 (2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди), № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 (підвал, при будинкові споруди) у володіння держави до сфери управління регіонального відділення Фонду державного майна України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірним включення до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул.. Калиновій, 10, №8 по вул. Тверській, 29, №9 по вул.. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул.. Б.Хмельницького, 10;

- визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року №114 в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул.. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул.. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул.. Б.Хмельницького, 10;

- визнано недійсним Перелік (додаткового) нерухомого майна, що передане у власність приватизованому Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд”, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (Виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 року №372-р в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул.. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул.. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а;

- визнано недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу держаного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд”, затвердженого Заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул.. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул.. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул.. Б.Хмельницького, 10;

- визнано недійсним Перелік нерухомого майна, що передано у власність приватизованому Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд”, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (Виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 року №2-в „Про надання переліку нерухомого майна” в частині включення у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул.. Б.Хмельницького, 10. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом визнано недійсним підставу, відповідно до якої ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” володів на праві власності спірними гуртожитками. Таким чином, спірні гуртожитки повинні бути повернуті з незаконного володіння до державної власності.

Також, з апеляційною скаргою звернулось ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” (відповідач-з), в якій просить зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, а також вирішити клопотання про порушення законності уповноваженими особами позивача, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд відмовив у витребуванні спірного майна у відповідача-3 і визнання права власності на нього за державою в особі позивача, але в той же час, визнав недійсними оскаржувані переліки нерухомого майна в частині включення у статутний фонд ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” спірних гуртожитків. Також, ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” не погоджується з висновками суду про визнання недійсним Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Крім того, ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” аргументує тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 р. № 114 в частині включення у статутний фонд ВАТ „БМФ „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, оскільки даний наказ не містить ніякої частини про включення у статутний фонд гуртожитків.

У відзиві ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” проти позову заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення.

08.02.2010 р. позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на спірні гуртожитки та заборонити ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_9, Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-офісний центр «ІНСТОК», Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд технолоджи інвестмент», ОСОБА_10 вчиняти будь-які дії відносно вищевказаних гуртожитків у м. Дніпропетровську.

Заявами від 25.02.2010 р. відповідно ТОВ „Трейд Технолоджи Інвестмент” та ОСОБА_10 просили суд розглядати справу без їх участі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» створено шляхом корпоратизації згідно з наказом Комітету економіки виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114, правонаступником якого є Дніпропетровська обласна державна адміністрація згідно ст. З Указу Президента України від 14.04.1992 року № 252 «Про Положення про місцеву державну адміністрацію», на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 „Про корпоратизацію підприємств" та „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508.

Таким чином, засновником ВАТ БМФ „Дніпроважбуд" виступила Дніпропетровська обласна державна адміністрація (виконком Дніпропетровської обласної ради народних депутатів).

Позивач, на виконання п.8 зазначеного Указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93, згідно якого засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають акції цих товариств державним органам приватизації в визначеному законом порядку, згідно наказу від 14.06.1996 року № 12/23-ПРА «Про затвердження плану розміщення акцій ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», а також, Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації, затвердженого 14.06.1996 року, здійснював подальший продаж акцій ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».

При цьому, для здійснення процедури продажу акцій ВАТ, засновником ВАТ „Дніпроважбуд" згідно акту прийому-передачі від 27.01.1994 року, позивачеві були передані наступні документи: наказ від 27.01.1995 року № 114 „Про створення ВАТ БМФ „Дніпроважбуд", акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДБМ тресту „Дніпроважбуд" від 27.12.1994 року, статут ВАТ „Дніпроважбуд", план розміщення акцій від 14.06.1996 року та балансові відомості.

Відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови облвиконкому 27.12.1994 року, із вартості цілісного майнового комплексу в процесі корпоратизації виключалась вартість об'єктів державного житлового фонду у сумі 33 млн. крб., які залишились на балансі ВАТ БМФ „Дніпроважбуд».

Як встановлено судовою колегією, об'єкти соціальної сфери та комунального призначення, у тому числі гуртожитки, з вартості цілісного майнового комплексу ВАТ БМФ „Дніпроважбуд» в процесі корпоратизації не виключалися, згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови облвиконкому 27.12.1994 року, а також Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації, затвердженого 14.06.1996 року.

Зазначене, зокрема, в частині гуртожитків № 3 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, підтверджується Переліком нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Облдержадміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» згідно наказу Управління майном області Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.09.1999 року № 2-В «Про надання переліку нерухомого майна».

Таким чином, гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14; № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 увійшли в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд».

Положення cт. 4 Житлового кодексу Української РСР визначають, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127 131 Житлового кодексу України та п. З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів У РСР від 03.06.86 року № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Крім того, будинки відомчого житлового фонду підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів.

Частиною 2 ст. 3 Закону України від 04.03.1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995 року, яка діяла на момент приватизації спірних гуртожитків) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду», в ст. 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації.

При цьому, ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належному йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 10 Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 „Про корпоратизацію підприємств" відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.

В силу статті 26 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-ХП «Про господарські товариства» (в редакції 02.03.1995 року, що діяла на момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд») засновник товариства несе повну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Також, відповідно до п. 11 „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього Положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення.

В порушення вищезазначеної норми, засновник ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», включивши до статутного фонду створеного в процесі корпоратизації підприємства спірні гуртожитки, не врахував положень чинного на той момент законодавства.

Згідно п. 16 „Положення про корпоратизацію підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

При цьому, згідно п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, яка діяла на момент складання та затвердження Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд", вартість цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, в тому числі, державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказане положення відповідає і п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36, яка діяла на момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» згідно наказу Комітету економіки виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114, тобто в процесі корпоратизації.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що на момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд" виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог п. 42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, та п. 39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 року № 36, щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд", а саме: п. 16 - вартість майна, яке підлягає приватизації, та п. 17 розмір статутного фонду акціонерного товариства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків.

В п. 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 02.04.1994 року № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Тобто, з огляду на вищенаведене, право розпорядження гуртожитками як складовою державного (відомчого) житлового фонду, які на момент корпоратизації та приватизації знаходяться на балансі останніх, здійснюється в межах норм, передбачених житловим законодавством та Законом України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду».

Такі об'єкти відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» за бажанням державних підприємств, установ та організацій, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходились, могли передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевого самоврядування та органами місцевої державної адміністрації згідно з вимогами даного закону на користь громадян.

При цьому, даною нормою п. 9 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року № 2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд») не встановлювався порядок приватизації об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств, як і не передбачалося набуття права власності на гуртожитки разом з іншим майном у процесі його корпоратизації (приватизації).

Тобто, гуртожитки, які у процесі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство не передавалися до комунальної власності, могли залишатися на балансі ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та використовуватися з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачалося.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду, які не підлягали приватизації відповідно до Закону України від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» та перебували на балансі підприємств, не підлягали включенню до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, в тому числі в процесі їх створення шляхом корпоратизації з подальшим продажем акцій ВАТ - тобто в процесі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства згідно Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

Відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях (п. 10 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 року N 210/93).

Беручи до уваги норму ст. 127 ЖК УРСР, за якою гуртожитки віднесено до житлового фонду, що з урахуванням наведеного, дає підстави вважати заявлені позивачем вимоги обґрунтованими в контексті норм Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, оскільки Дніпропетровською державною обласною адміністрацією вчинено дії з корпоратизації без урахування спеціальних норм Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а відтак такі дії вважаються судом неправомірними.

Щодо посилань ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» на пропуск позивачем строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяли положення ст. 83 Цивільного кодексу УРСР, де зазначалося, що позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавствам РСР, і на інші вимоги. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 № 278-ХІ).

01.01.2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України.

В силу ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення, яке відповідно до Закону України від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном, відповідно, здійснювало лише продаж акцій ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», створеного в процесі корпоратизації Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач брав участь у створенні статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затверджував Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства та доказів, що засновником було надано позивачеві інвентаризаційні описи, що підтверджують включення відповідних об'єктів до статутного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд".

Отже, дані обставини у своїй сукупності, свідчать про необізнаність позивача щодо включення до статутного фонду вказаного підприємства спірних гуртожитків.

При цьому, позивач дізнався про неправомірність включення вказаних гуртожитків до статутного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” із звернення від мешканки гуртожитку по вул. Тверська, 31-а ОСОБА_17 (згідно штампу вхідної кореспонденції надійшло до регіонального відділення 26.03.2008 року), а також, зі скарг інших мешканців на дії ВАТ БМФ „Дніпроважбуд» щодо порушення їхнього права на житло в квітні 2008 року, а з позовом звернувся до суду в серпні 2008 року.

Таким чином, даний позов подано до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновків, що наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.95 №114 та Акт оцінки вартості цілісного майнового-комплексу державного будівельно-монтажного тресту „Дніпроважбуд”, затвердженого заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення до статутного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” спірних гуртожитків, порушують права держави в особі позивача, а тому підлягають визнанню недійсним.

Що стосується висновків місцевого господарського суду про визнання недійсними Переліку (додаткового) нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 року №372-р в частині включення у статутний фонд ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську та Переліку нерухомого майна, виданим ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 року №2-в „Про надання переліку нерухомого майна” в частині включення у статутний фонд ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, судова колегія вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, із вищезазначених правових норм вбачається, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, як визнання недійсним переліку майна.

Згідно п.1 ч.1. ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, у випадку, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Перелік зазначеного майна, наданого засновником чи державним органом приватизації не є ані договором, ані актом в розумінні ст. 12 ГПК України, а за своєю суттю є бухгалтерським документом, що підтверджує наявність чи відсутності певного майна на обліку.

Таким чином, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що в даному випадку, спір про визнання недійсними бухгалтерських документів переліків майна, не підлягає вирішенню у господарському суді, а отже, провадження в цій частині слід припинити.

Щодо заявлених позивачем вимог про вилучення з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 та визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: №10 по вул.. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул.. Б. Хмельницького, 14, № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10, судова колегія вважає, що їх слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Ст. 326 ЦК України визначає, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна України і йому підпорядковується.

Відділення в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності. Основним завданням відділення є організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності.

Згідно підпункту 9 пункту 4 вищезазначеного Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.

Відповідно до п. З ст. 7 Закону України від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном.

В листі Міністерства юстиції України від 11.01.2007 року № 19-32/2 "Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності", Верховна Рада України не є єдиним суб'єктом права державної власності, а виступає лише одним з органів державної влади в Україні, що здійснює права власника.

Таким чином, від імені і в інтересах держави право власності здійснюють не лише Верховна Рада України, а й відповідні органи державної влади, в тому числі - регіональне відділення, як державний орган приватизації, що створюється Фондом державного майна України та йому підпорядковується.

Отже, в даному випадку має місце порушення прав держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як власника державного майна.

В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може заявити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується чи не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документу, що засвідчує його право власності.

Крім того, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 ЦК України визначає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до п. 12 додатку 1 (перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна) до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації є одним із правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Судова колегія звертає увагу на те, що місцевим господарським судом було визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутаті від 27.01.1995 року №114 та визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд, в той же час, судом помилково відмовлено в позовних вимогах щодо визнання права власності на зазначені спірні обєкти.

Таким чином, зважаючи на те, що Дніпропетровською обласною державною адміністрацією були включені спірні гуртожитків до статутного фонду ВАТ БМФ „Дніпроважбуд» з порушенням норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що спірні гуртожитки підлягають поверненню з незаконного володіння ВАТ БМФ „Дніпроважбуд" до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України.

Однак, судовою колегією встановлено, що на момент розгляду справи частина спірного майна знаходиться у власності третіх осіб, а саме: підвальне приміщення, 1,3 поверхи гуртожитку № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.07.2008 р. в порядку виконання раніше постановленого судового рішення, відійшли у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейд технолоджи інвестмент”, а за договорами купівлі-продажу - до ОСОБА_10; 1, 2-5 поверхи гуртожитку № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.07.2008 р. в порядку виконання раніше постановлених рішень суду, відійшли у власність ОСОБА_9 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-офісний центр „Інсток”.

Враховуючи те, що в межах даного позову розглядаються вимоги до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Дніпроважбуд” щодо вилучення та визнання права власності на майно, власником якого він не є, а позовні вимоги до нових власників, які є третіми особами у даній справі, не предявлено, судова колегія дійшла висновку, що заявлені вимоги позивача щодо витребування з незаконного володіння зазначеного вище майна саме у ВАТ „Дніпроважбуд” не підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає за необхідне розяснити позивачеві про наявність у нього процесуальних прав звернутися у встановленому законом порядку до суду із відповідним позовом про витребування майна до осіб, за якими зареєстроване право власності на спірне майно та яке знаходиться у їх фактичному користуванні..

Щодо поданих позивачем та ОСОБА_8 (третя особа) заяв про забезпечення позову, судова колегія вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Викладені позивачем та ОСОБА_8 у заявах припущення про незаконне розпорядження частиною спірних обєктів житлового фонду шляхом їх відчуження, тощо, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, а доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано.

Апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» не спростовано зазначених вище висновків суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» задоволенню не підлягає.

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області слід задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській,29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області та щодо вилучення з незаконного володіння ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” зазначеного майна, в іншій частині задоволення позовних вимог відмовити. В частині визнання недійсними переліків майна провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги слід стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпроважбуд” в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 р. у справі № 40/287 залишити без задоволення. 2.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 40/287 задовольнити частково. 3.Рішення Господарського суду м. Києва від 03.12.2009 року у справі № 40/287 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

1. Визнати неправомірним включення до статутного фонду ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10.

2. Визнати недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.95 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ БМФ „Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську : №7 по вул. Калиновій, 10, №8 по вул.. Тверській, 29, №9 по вул. Тверській, 31, №10 по вул. Тверській, 31-а, №3 по вул. Б.Хмельницького, 14, №4 по вул. Б.Хмельницького, 10. 3. Визнати недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту “Дніпроважбуд”, затвердженого заступником Голови Дніпропетровського облвиконкому від 21.12.1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10.

4. Визнати право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області, на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській,29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14.

5. Вилучити з незаконного володіння ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10, № 8 по вул. Тверській,29, № 9 по вул. Тверській, 31, № 10, по вул. Тверській, 31-А та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14.

6. Припинити провадження у справі № 40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 № 372-р в частині включення в статуний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 31; № 10 по вул. Тверській, 31-а на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України.

7. Припинити провадження у справі № 40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому відкритому акціонерному товариству, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” згідно наказу Облдержадміністрації, від 10.09.1999 р.

№ 2-В “Про надання переліку нерухомого майна” в частині включення в статуний фонд ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 на підставі п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України.

8. Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита та 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Стягнути з Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита та 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма „Дніпроважбуд” (49085, м. Дніпропетровськ, вул.. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 01238488) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 12 коп. державного мита, 73 (сімдесят три) грн. 96 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 30 (тридцять) грн. 18 коп. за подання апеляційної скарги.

11. В іншій частині позовних вимог відмовити.”

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №40/287 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді