Рішення № 82707915, 11.06.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1841/19

Провадження № 2/369/2067/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» звернувсь в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 17 червня 2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» та ОСОБА_2 було укладено Договір №006-0465796НТ добровільного страхування наземного транспортного засобу. Згідно зазначеного договору було застраховано майновий інтерес щодо наземного транспортного засобу автомобіля марки Mazda, державний номерний знак якого НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору страхування, страховик повинен відшкодувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме - пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП. 12 лютого 2016 року сталась ДТП. Настання дорожньо-транспортної пригоди та вина ОСОБА_1 встановлена постановою суду. На підставі укладеного Договору страхування, заяви про виплату страхового відшкодування та відповідно Страхового акту позивач виплатив належне страхове відшкодування в розмірі 13 464 грн., тому набув право вимоги до винної особи. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія не була застрахована, тому відповідач має відшкодувати як винна особа в даному ДТП.

Посилаючись на викладене та норми ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму збитків у порядку регресу у розмірі 13 464 грн. та судові витрати.

У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, так як позовні вимоги позивача складають 13 464 грн., що не перевищує суму 170000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У встановлений судом строк відзив на позов не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При розгляді справи судом встановлено, що 12 лютого 2016 року о 17 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Volkswagen», д/з НОМЕР_2 , рухаючись по пр-т. Відрадному, 18, у м. Києві, порушив п. 2.1 а), 13.1 ПДР, оскільки не мав при собі посвідчення водія категорії «В» та залежно від обраної швидкості та дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mazda» д/з НОМЕР_1 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а), 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно договору №006-0465796НТ добровільного страхування наземного транспортного засобу від 18 червня 2015 року, страховиком є ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», страхувальником – ОСОБА_2 ..

Згідно зазначеного договору було застраховано майновий інтерес щодо наземного транспортного засобу автомобіля марки «Mazda» д/з НОМЕР_1 .

За цим договором страхування, страховик повинен відшкодувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрати або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП (дорожньо-транспортної пригоди) за участю транспортного засобу.

Відповідно до умов Договору загальний термін дії договору становить по 28 червня 2016 року включно.

До ПрАТ «Брокбізнес» звернувся ОСОБА_2 із заявою про настання страхового випадку.

Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 17 березня 2016 року було складено Страховий акт №57857/1, відповідно до якого вартість страхового відшкодування склала 13464 грн.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На виконання умов договору №006-0465796НТ від 17 червня 2015 року та згідно платіжного доручення №22602 від 22 березня 2016 року ПрАТ СК «Брокбізнес» було сплачено 134640 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У добровільному порядку ОСОБА_3 не відшкодував збитки.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 440, 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» оскільки в силу ст. 452 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред`явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов`язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред`явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов`язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Разом з тим, положеннями ст. 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія « НОМЕР_3 », д/з НОМЕР_2 , не була застрахована. Таким чином, страхова виплата підлягає стягненню з винної у вчиненні ДТП особи, а саме з відповідача.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.02.2016 року в справі № 6-2878цс15, яка у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи, що до ПрАТ «СК «Брокбізнес» внаслідок виплати потерпілому страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхова виплата в розмірі 13464 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1921 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» суму страхового відшкодування в розмірі 13 464 грн. (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири грн.) та судові витрати в розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.).

Інформація про позивача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», адреса: с. Київ, вул. Білоруська, 3. Код ЄДРПОУ 20344871.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, адреса: АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 11 червня 2019 року.

Суддя Н.С.Пінкевич