Рішення № 82707690, 18.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 915/1318/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев”, вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 30397329)

до відповідача Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект”, пр. Богоявленський, 42-А, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381)

про стягнення коштів в розмірі 636, 55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гутиря М.М., довіреність № б/н від 14.01.2019 року;

від відповідача: Майстренко С.Л., довіреність 17/1-2739 від 17.04.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “Светолюкс-Николаев” з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” заборгованості у розмірі 2 885, 17 грн., у тому числі: 2 248, 62 грн. – основна заборгованість; 403, 65 грн. – пені станом на 26.04.2019 року; 42, 09 грн. – 3 % річних; 190, 81 грн. – інфляційних втрат.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 11.06.2019 року.

В судовому засіданні 11.06.2019 року судом оголошувалась перерва до 18.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року повернуто заявнику заяяву вх. № 9981/19 від 14.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року закрито провадження у справі № 915/1318/19 за позовом Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев” до відповідача Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” про стягнення грошових коштів в сумі 2 248, 62 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 18.06.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 1901 від 17.03.2017 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлений товар та нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 230 ГК України, ст. 525, 526, 655, 610, 611, 692 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

28.05.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8892/19 від 28.05.2019 року).

Докази направлення 28.05.2019 року копії відзиву з додатками на адресу ПП “Светолюкс-Николаев” долучено до відзиву. Відзив подано у встановлений судом строк. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає повністю. Просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам та зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позов також зазначив, що сума нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат по договору є необгрунтованою. Так, пеня має становити 397, 95 грн., а інфляційні втрати - 188, 12 грн. Відповідач вказує, що при нарахуванні пені в сумі 5, 70 грн. та інфляційних втрат в сумі 2, 69 грн. по видатковій накладній від 25.09.2018 року на суму 31, 74 грн. позивачем не враховано передбачений умовами п. 5.2 договору строк для оплати (протягом 10 банківських днів). Оскільки позивачем не враховано банківські дні, вищевказані суми не підлягають стягненню.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.03.2017 року між ПП “Светолюкс-Николаев” (постачальник) та ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (покупець) було укладено договір поставки № 1901 (арк. 11-21).

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

До договору сторонами укладено специфікації (арк. 22-30).

Договір та специфікації підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору “Постачальник” зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити “Покупцю” електротехнічні товари, надалі - товар, зазначений в Специфікації № 1 (Специфікаціях), що є додатком № 1 (додатками) до цього договору, а “Покупець” зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.6 Договору поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації №1 (Специфікацій).

Відповідно до п. 3.7 Договору при передачі товару “Покупцю”, “Постачальник” зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну або декларацію перевізника; копію сертифікату відповідності або копію сертифікату якості, завірену “Постачальником” (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації); паспорт та/або керівництво з експлуатації товару.

У разі ненадання або надання в неповному обсязі “Покупцю” вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата “Покупцем” товару здійснюється за відповідним рахунком “Постачальника” в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний ра хунок “Постачальника”, зазначений у даному договорі (якщо “Постачальник” не повідомить “Покупцеві” реквізитів іншого рахунка).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином: розрахунок за поставлений товар згідно отриманого рахунку здійснюється “Покупцем” не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад “Покупця”.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 108 211, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 31-36).

Товар отримано представником відповідача на підставі довіреностей (арк. 37-39).

Відповідачем оплату за отриманий товар проведено частково на загальну суму 105 962, 66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, які перевірені судом (арк. 40-42).

Як вбачається з розрахунку заборгованості в позовній заяві станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 2 248, 62 грн. (арк. 5).

В подальшому 10.06.2019 року (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем повністю проведено оплату за отриманий товар в сумі 2 248, 62 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. 77).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар, що також підтверджено позивачем та відповідачем у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року закрито провадження у справі № 915/1318/19 за позовом Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев” до відповідача Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” про стягнення грошових коштів в сумі 2 248, 62 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Проте, відповідачем ДП “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” оплата за поставлений товар проводилась з порушенням строку, встановленого п. 5.2 Договору, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 42,09 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 08.09.2018 року по 26.04.2019 року.

Розрахунок здійснено по зобов`язанню (згідно видаткової накладної за 23.08.2018 року). Розрахунок суми 3 % річних у сумі 42, 09 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 10).

Позивачем також нараховано відповідачу 190, 81 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні індексу інфляції допущено арифметичні помилки, а саме позивачем в розрахунку помилково зазначено неправильну дату видаткової накладної № 13-С_003146 (позивачем зазначено 23.08.2018 року замість 25.09.2018 року), що мало наслідком неправильне визначення дати оплати за товар, враховуючи 10 банківських днів, передбачених п. 5.2 договору.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. Таким чином, інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року становлять 190, 51 грн. Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по платіжним дорученням.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 190, 51 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 0, 30 грн. слід відмовити.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати за отриманий товар, “Покупець” сплачує “Постачальникові” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Позивачем нараховано відповідачу 403, 65 грн. - пені від суми заборгованості за період з 08.09.2018 року по 26.04.2019 року.

Перевіривши нарахування пені, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені допущено арифметичні помилки, а саме позивачем в розрахунку помилково зазначено неправильну дату видаткової накладної № 13-С_003146 (позивачем зазначено 23.08.2018 року замість 25.09.2018 року), що мало наслідком неправильне визначення дати оплати за товар враховуючи 10 банківських днів, передбачених п. 5.2 договору, та неправильне визначення дати, з якої нараховується пеня з відтермінуванням у 30 днів.

Представник відповідача заперечував проти нарахування пені лише за видатковою накладною № 13-С_003146 від 25.09.2018 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені лише за видатковою накладною № 13-С_003146 від 25.09.2018 року та встановлено, що пеня становить 5, 29 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 79). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство". Загальний розмір пені становить 403, 24 грн. (397, 95 грн.+ 5, 29 грн.). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 403, 24 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пені в сумі 0, 41 грн. слід відмовити.

Щодо зменшення розміру неустойки, то суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій. Зазначає про надмірність пред`явлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками понесеними позивачем. Відповідач вказує, що знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі через утрати ринків збуту товарів після прийняття Верховною Радою України постанови від 27.05.2015 № 129-VIII “Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором”.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Проаналізувавши та врахувавши інтереси обох сторін, ступінь та час виконання боржником свого обов`язку за договором, причини його неналежного виконання, поведінку винної особи, а також враховуючи, що розмір штрафних санкцій не є значним (розмір пені становить 403, 24 грн. та нараховано за період прострочки виконання грошового зобов`язання боржником, що становить майже 8 місяців), суд вважає їх співрозмірними, враховуючи порушення зобов`язання боржником та право кредитора на належне та своєчасне виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені у даній справі.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки, який в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар проведено з порушенням встановлених договором строків. За порушення виконання зобов`язання, а саме строків оплати за отриманий товар, чинним законодавством та умовами договору передбачено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 423, 36 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 0, 47 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект”, пр. Богоявленський, 42-А, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381) на користь позивача Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев”, вул. Космонавтів, 81/24, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 30397329):

- 190, 51 грн. (сто дев`яносто грн. 51 коп.) - інфляційних втрат;

- 403, 24 грн. (чотириста три грн. 24 коп.) - пені станом на 26.04.2019 року;

- 42, 09 грн. (сорок дві грн. 09 коп.) - 3 % річних;

- 423, 36 грн. (чотириста двадцять три грн. 36 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 0, 41 грн. – пені та 0, 30 грн. – інфляційних втрат.

5. Судовий збір в розмірі 0, 47 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш