Рішення № 82707253, 24.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/362/16-ц

пр. № 2/759/97/19

24 червня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -Величко Т.О.

при секретарі - Штанько В.О..

представник позивача - Калашнюк С.А.

представник відповідача - Терещенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України», Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним свідоцтва про прво власності, наказу про оформлення права власності, зобов"язання вчинити дії, визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України», Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним свідоцтва про прво власності, наказу про оформлення права власності, зобов"язання вчинити дії, визнання права користування житловим приміщенням.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що у зв`язку з перебуванням у трудових відносинах, в 1995 році їх сім`я була заселена в будинок АДРЕСА_1 , латинська цифра «1»/ , де вони займають трьохкімнатну квартиру № 1, житловою площею 37,8 кв. м. кв. м. і загальною площею 56,1 кв.м. Згідно рішення засідання адміністрації і профспілкового комітету радгоспу «Декоративне садівництво», з яким позивач перебувала у трудових відносинах від 5 січня 1995 року дана квартира була закріплена за її сім`єю. Проживаючи в даному жилому будинку з 1995 року, сплачують Відповідачу 1 квартирну плату як за трьохкімнатну квартиру та оплачуємо надані комунальні послуги, проводимо ремонт приміщень своїми силами, провели його реконструкцію - встановили туалет, ванну, підвели воду, постійно проводять косметичний ремонт за власний рахунок. Також за власний рахунок утримуємо будинок і прибудинкову територію. Даний будинок зареєстрований в бюро технічної інвентаризації як житловий і зареєстрований за Відповідачем 1 ПАТ Агрофірма «Теплиці України», з яким ми проводимо розрахунки за комунальні послуги і якому сплачуємо квартирну плату.

Позивач зазначила, що в листопаді місяці 2015 року прийшло повідомлення від Відповідача 1 про припинення постачання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення, оскільки необхідно заключити прямі договори з ПАТ «Київенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал», так як ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» не є власником вказаного приміщення . Але укласти прямі договори із вказаними організаціями позивач не може, оскільки в даному приміщенні не зареєстрована. Позивач вважає, що договір найму жилого приміщення укладений, що підтверджується тривалим там проживанням, оплатою квартплати та комунальних послуг, яку перераховує на рахунок Відповідача 1, але зареєструвати в даному жилому приміщені Відповідач 1 відмовляється, що порушує її житлові права і змушує звернутись з даним позовом до суду про визнання права користування жилим приміщенням в жилому будинку по АДРЕСА_1 , так як це єдине місце проживання і другого житла у Позивача немає.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 9 ЖК Української PCP житлові права громадян охороняються законом. Згідно ст. 61 ЖК Української PCP користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. У відповідності до ст. 62 ЖК Української PCP до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства. Статтею 63 ЖК Української PCP передбачено , що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Згідно до ст. 191 ЖК Української PCP житлові спори розглядаються у відповідності до законодавства в судах. Також ст. 15 ЦК України передбачено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК встановлено , що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, позивач вважає за необхідне заявити позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтво про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р. в частині, фінського, по АДРЕСА_1 , наказу « Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В в цій частині та про зобов`язання виключення вказаного будинку із статутного фонду,оскільки згідно свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_2 від 06.07.1999 р. виданого Головним управлінням майном / нині Департамент комунальної власності м. Києва , м. Київ , вул. Хрещатик ,10/ на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 06.07.1999 року № 369-В , майновий комплекс в частині будинку по вул. Берковецька ,6 , латинська цифра «1» , загальною площею 95 кв. м., де позивач проживає, згідно додатку до свідоцтва, лист 2, переданий у колективну власність відкритого акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України».

Позивач вважає, що при приватизації майнового комплексу ВАТ «Агрофірма «Теплиці України, в частині приватизації будинку фінського, по вул. Берковецька , 6 , латинська цифра «1» в м. Києві, загальною площею 95 кв.м., де Позивач проживає допущено порушення вимог законодавства та згідно з п.9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду ,що перебував у повному господарському віданні, або в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. № 891, при зміні форм власності і приватизації майнового комплексу відповідачі повинні були передати їх будинок у комунальну власність відповідної Ради народних депутатів. Тобто, Агрофірма зобов`язана була передати спірний житловий будинок до комунальної власності району. Однак Агрофірма порушує Закон і перешкоджає у здійснені своїх конституційних прав.

Позивач зазначив, що включення будинку по АДРЕСА_1 до Статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 39 «Методики оцінки вартості об`єктів приватизації», затвердженої Кабінетом Міністрів України від 18 січня 1995 року № 36. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 « Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відомства у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться державний житловий фонд ,повинні сприяти задоволенню потреб громадян у здійснені приватизації державного житлового фонду і вживати заходів до посадових осіб, які створюють перешкоди на шляху проведення приватизації вказаного житла. Крім цього регіональне відділення Фонду державного майна у м. Києві під час проведення приватизації «Агрофірми «Теплиці України» не належним чином провело перевірку всіх об`єктів, що підлягали включенню до Переліку об`єктів, що підлягали приватизації Агрофірмою і надало дозвіл на приватизацію спірного житлового будинку, що є порушенням чинного законодавства. Дозвіл на проведення приватизації державного майна згідно з вищевказаним законом надає Київська міська Рада згідно свого рішення. Таким чином відповідачами при приватизації допущено порушення вимог законодавства і спірний жилий будинок приватизований разом з усім майновим комплексом, замість передачі його до комунальної власності.

Позивач зазначив, що будинок по АДРЕСА_6 є житловим свідчать : Акт прийому - передачі основних і оборотних засобів приймаємих в оренду радгоспом «Декоративне садівництво» на період 1991-1995 роки станом на 1 грудня 1990 року де в розділі «Житлове господарство» під п.5 зазначений будинок фінський, в якому на даний час проживає позивач. Статистична звітність по формі № 1 житлофонд за 1999 і за 2000 роки у звіті про житловий фонд станом 11.01. 2000 і 10.01.2001 років у розділі 11 зазначено всього квартир -13, двокімнатних -13. У розділі У11 зазначено число житлових будинків - 5. Листами Київського міського управління статистики про підтвердження надання форм звітності № 1 житлофонд. Листами відповідача «Агрофірми «Теплиці України» про наявність у відомчій підпорядкованості житлових будинків із зазначенням мешканців та листами про приведення території житлових будинків у належний технічний стан. Виписка із протоколу №1 засідання профкому радгоспу «Декоративне садівництво» від 5 січня 1995 року про виділення моїй сім`ї будинку по вул. Берковецька у зв`язку з важкими житловими умовами і тим самим покращити житлово-побутові умови сім`ї. Інвентаризацією будинку, а саме : по поверховим планом на будинок , експлікацією до внутрішніх площ до плану житлового будинку, де зазначені житлові кімнати, кухня, уборна, ванна, всі суттєві складових жилих приміщень. Договір про постачання теплової енергії у гарячій воді від 15 жовтня 2005 року. Повідомлення про припинення постачання теплової енергії у гарячій воді від 17 листопада 2015 року. Платежі за квартплату та комунальні платежі. Технічним паспортом на будинок. Рішення судових органів Святошинського району м. Києва про вирішення аналогічних справ по даному відповідачу. Рішенням нарад УЖКГ Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про забезпечення мешканцями житлових будинків по АДРЕСА_2 житлово - комунальними послугами та перепискою з цього питання.

Ухвалою суду від 11.01.2016 року позов залишено без руху. Ухвалою суду від 29.02.2016 року відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 27.04.2017 року прийнято до провадження судді Величко Т.О. Ухвалою суду від 30.01.2018 року позов залишено без руху. Ухвалою суду від 07.02.2018 року продовжено розгляд справи. Ухвалою суду від 30.07.2018 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року провадження у справі, в часині позовних вимог позивача ОСОБА_4 , закрито, у зв"язку із її смертю.

В судовому засідання представник Позивача в судове засідання з`явився, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, на підставі наданих обгрунтувань та долучених до позовної заяви доказів.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти позову заперечував, у відзові на позовну заяву вказував, що ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» подала до суду заперечення на позов, посилаючись на те, що новими позовними вимогами представника позивачів не погоджуємося, не визнаємо їх у повному обсязі. Викладені в позовній заяві підстави вважаємо безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах матеріального права. Вказує, що, відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ч. 2 ст. 72 Цивільного процесуального кодексу України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. У зв`язку з чим просимо суд у відповідності до ст. 267 ЦК України, ст.ст. 27, 31 ЦПК України, застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову (доповненого) з підстав пропущення строку позовної давності. Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Таким чином, виходячи з норм ч.І ст. 173 ЦПК України відповідач вважає, що розгляд справи по суті було розпочато, як наслідок позивачі не мають право змінювати предмет або підставу позову.

Представник відповідача вказує, щодо ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» не було допущено порушення вимог законодавства при приватизації майнового комплексу ВАТ «Агрофірма «Теплиці України», як вказує позивач посилаючись на п.9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Постанову КМ України від 06.11.1995 року № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій» стверджує, що ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» зобов`язана була передати спірний будинок до комунальної власності відповідної ради народних депутатів. Такі ствердження представника позивачів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Вказує, що відповідно до п.9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (із змінами і доповненнями внесеними Законом України від від 4 вересня 2008 року N 500-УІ) Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Вказує, що будівля АДРЕСА_8 , не є житловою і Позивачем не надано доказів, що доводять зворотнє.

В якості доказів надає суду експлікацією внутрішніх площ (додається) та поповерховим планом на будівлю АДРЕСА_1 (додається).

Відповідач вказує, що якщо припустити, що спірний будинок є житловим, згідно із ч. 2 статті 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі Закон) встановлено, що ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Оскільки спірний будинок перебуває на балансі відповідача, то в силу ч. 2 ст. 4-1 Закону від нього може виходити ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, проте Закон не закріплює за відповідачем обов`язок ініціювати передачу майна, а надає йому таке право, тому в діях ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» відсутнє порушення Закону, що виключає можливість порушення прав позивачів у даних правовідносинах.

Відповідач вказує, що Закон регулює правовідносини передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність та містить вичерпний перелік осіб (суб`єктів), на яких поширюється його дія - це в силу ст. ст. З, 4, 4-1 Закону є органи, уповноважені управляти державним майном, Кабінет Міністрів України, Національна академія наук, інших аналогічних самоврядні організації, яким передано в користування державне майно, місцеві органи виконавчої влади, відповідні органи місцевого самоврядування і т.д.

Позивачі не є суб`єктами таких правовідносин, а тому у них не виникають права і обов`язки, передбачені Законом, що виключає можливість порушення їхніх прав. Дана обставина встановлена рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.2013 р. (ун. № 2608/14625/12, набрало законної сили 10.04.2016 р.), а тому не підлягає доказуванню в силу ч. З ст. 61 ЦПК України.

Відповідач заперечуючи позов, в частині позовних вимог щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., в частині будинку фінського, по АДРЕСА_2 , латинська цифра «І», загальною площею 95 кв.м, та наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В в цій частині, вказує Відкрите акціонерне товариство «Агрофірма «Теплиці України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Аїрофірма «Теплиці України») було створене шляхом приватизації на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 29 серпня 1996р.

По договору безоплатної передачі державного майна від 13.10.1996р. до статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» в складі приватизованого майна увійшов також будинок фінський, що знаходиться за адресою Берковецька, 6 латинська цифра «І» (копія переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» та копія свідоцтва про право власності в матеріалах справи). На момент передачі до статутного фонду ВАТ «Теплиці України» та станом на сьогодні, зазначений будинок не мав та не має статусу жилого. На підставі рішень суду, які прийняті у 2001-2002 роках статус жилих отримали лише будівлі під літерами «Щ», «Ю» та латинська цифра «II» по АДРЕСА_1. Рішеннями Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2002 р., від 03.12.2002 року та Ленінградського від 04.05.2001 року Свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Головним управлінням КМДА на ім`я ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» від 06.07.1999 року, в частині приватизації житлових будинків під літерами «Щ», «Ю» та латинська цифра «II» по АДРЕСА_3 визнані - недійсними. Що в подальшому і стало підставою для визнання частково недійсним договору безоплатної передачі державного майна від 13.10.1996р., укладеного між ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву в частині передачі житлових будинків по вул. Берковецькій,5 та Берковецькій, 6 літери «Щ» «Ю» та «II» в приватну власність ВАТ «Агрофірма «Теплиці України» (Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2005р. по справі №2-218-а , Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2006 р.). У визнанні права на приватизацію вказаних будинків, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 січня 2006р було відмовлено.

Відповідач також вказує, що суд при встановленні статусу приміщень (будівель під літерами «Щ», «Ю» та латинська цифра «II» по АДРЕСА_2 ) виходив з наявності ордеру № 0120063 серія Б, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією на підставі Розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації від 24 березня 1998 року № 425, на зайняття жилого приміщення, двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_10 .

Відповідач вказує, що відсутні підстави для надання будинку фінському, по АДРЕСА_1 загальною площею 95 кв.м. статусу житловий, оскільки позивачі не надали ордеру на вказане приміщення, як наслідок відсутні підстави щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., в частині будинку фінського, по АДРЕСА_1. латинська цифра «І», загальною площею 95 кв.м. та наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В в цій частині. Крім цього, позивачі не є наймачами двокімнатної квартири АДРЕСА_11 , не сплачують квартирну плату, самовільно здійснили перепланування та перебудову вказаних нежилих приміщень.

Відповідач Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву надавав до суду відзив, посилаючись на те, що РВ ФДМУ по м. Києву, як орган державної влади, згідно ст. 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також і що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств створених у процесі приватизації (корпоратизації) що є державною власністю крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії України та галузевих академій наук, а також майна, що належить навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в онауковим паркам та їхнім партнерам. 05 серпня 1996 року, будинок по АДРЕСА_2 увійшов до стату фонду ВАТ «Теплиці України».Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяж про об`єкти та суб`єктів таких прав; Так, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно формою власності будинку по АДРЕСА_2 є приватна. Крім того, рішенням Київради від 24.05.2012 № 596/793 (у редакції 11.02.2016 N 94/94) «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитку АДРЕСА_1 внесено до переліку гуртожиткі є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва та надано дозвіл районним в місті Києві державним адміністраціям на здійснення приватизації жилих приміщень гуртожитків. Також вказує, що приватизація житлового фонду не входить до компетенції регіонального відділення. Враховуючи вищевикладене, та те, що станом на час розгляду є майно яке не має статусу державної власності та рішення суду ніяким чином не впливає на права, інтереси або обов`язки РВ ФДМУ по м. Києву, просить відмовити в задоволенні в частині позовних вимог до регіонального відділбення Фонду державного майна України по місту Києву.

Представник третьої особи: Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання з`явився, просив суд на підставі поданих Позивачем доказів прийняти рішення, згідно норм чинного законодавства.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, заслухавши пояснення учасників спрви їх обгрунтування позову та заперечення, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно із ч. 1 ст. 811 Цивільного кодексу України Договір найму житла укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно вимог ст. 48-1 ЖК Української РСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Згідно ст. 48ЖК Української РСР Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Згідно ст. 52 ЖК Української РСР Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно ст. 58 ЖК Української РСР На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Згідно ст. 127 ЖК Української РСР Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно ст. 128ЖК Української РСР Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України.Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 129 ЖК Українськоїнської РСР На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно ст. 130 ЖК Української РСР Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно відомосей її паспорта ( а.с.7) зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 11.09.1990 року, що не є будинком "І" фінський будинок, де вона проживає фактично. Неповнолітній син ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 у гуртожитку та будинку "І" фінський за адресою АДРЕСА_3 не зареєстований. Чоловік позивача ОСОБА_3 зареєстровний за іншою адресою ( а.с.7-8 т.1).

Судом встановлено, що фактично позивач, її син та чоловік проживають за адресою: АДРЕСА_3 , площею 72,2 кв.м, який згідно Свідоцтва про право власності на майновий комплекс із додатком ( а.с.57-60 т.1) від 07.07.1999 р Серія МК №010002443 належить на праві колективної власності ВАТ Агрофірма "Теплиці України" загальною площею 95,00 кв.м.

Судом встановлено, що позивачам ордери на заселення у гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 та/або будинок літера "І " Фінський будинок, площею 72,2 кв.м, який згідно Свідоцтва про право власності на майновий комплекс із додатком ( а.с.57-60 т.1) від 07.07.1999 р Серія МК №010002443 належить на праві колективної власності ВАТ Агрофірма "Теплиці України" загальною площею 95,00 кв.м. не видавалися. Договор найму з позивачами, які фактично проживають у за адресою: АДРЕСА_13 , площею 72,2 кв.м, або гуртожиток за цією ж адресою не укладався.

Судом встановлено, що з позивачем згідно Договору № 9805012 від 15.10.2004 року на постачання теплової енергі у гарячій воді , ОСОБА_4 надавалась електрична енергія за фактичним місцем проживання, але вказане не свідчить згідно вимог Житлового кодексу Української РСР, про правомірне зайняття будинку адресою: АДРЕСА_13 , та /або гуртожиток та право позивачів на користування вказаним будинком.

Судом встановлено, що згідно виписки з протоколу №1 засідання профкому совхозу "Декоративне салівництво" від 05.01.1995 року ( а.с.10 т.1) постановили ОСОБА_5 , виділити сім"ї ОСОБА_6 , в зв"язку із перебуванням їх на квартобліку. Судом встановлено, що з вказаного протоколу не вбачається, який має стстус вказаний у протоколі будинок, яка адреса будинку, площа будинку, яка виділена сім"ї ОСОБА_4 та на родину з якою кількістю осіб. також на підставі вказаного протоклу не було видано ордер на заселення сім"ї ОСОБА_4 , в якому чітко було вказано підстава для заселення та характеристика приміщення, в яке відбувається заселення та його статус, а тому суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 та фактично проживає у будинку літера"І" Фінський будинок, не може вважатися наймачем , а ні гуртожитку, а ні будинку "1" фінський будинок, оскільки не дотримано норм чинного, на час заселення, зконодавства України, щодо прийняття рішення про надання жттлового приміщення ( ст. 52 ЖК Української РСР), вселення ( ст. 58, 127,129 Української РСР), та користування ( ст. 31,61, 130 ЖК Української РСР).

Також судом встановлено, що чоловік позивача та їх син, у спірному будинку не зареєстровані, а тому є такими, що зайняли спірний будинок без згоди совхозу "Декоративне салівництво" та власника такого будинку - Публічного акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України», та не є членами сім"є наймача, оскільки і позивач ОСОБА_1 , не є наймачем спірного будинку.

Судом також встановлено, що при наданні житлового приміщення враховуються вимоги ст. 48,ст. 48-1ЖК Української РСР, де житлова площа не одну особу не може перевищувати 13,65 кв.м., при цьому спірний житловий будинок має житлову площу більшу та виходячи із вимог вказаних статей не може бути наданий позивачам, в тому числі в силу вимог ст. 27,31,52 ЖК Українськї РСР., та позивачі не налали суду доказів, та не повідомили про підстави звільення від доказування у порядку ст. 82 ЦПК України, що вони житлом не забезпечені.

Судом встановлено, що оскільки позивачі зайняли будинок літера"І" Фінський будинок, за адресою : АДРЕСА_3 , кий не є гуртожитком, без законних на те підстав, вони не довели суду належними та допустими доказами, в чому полягає їх порушене право з боку відповідачів.

Окрім того позивачі та представник позивача не надали суду доказів у порядку ст. 261 ЦК України, коли вони дізналися про порушення свого права на користування спірним будинком, не надали належних доказів, що в який час вони дізналися про наявність свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., в частині будинку фінського, по АДРЕСА_1. латинська цифра «І», загальною площею 95 кв.м. та наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 06 липня 1999 року № 369-В, ( а.с.15-16 т1) просили суд поновити пропущений з поважних причин строк позовної давності.

Судом встановлено, що відповідач Публічного акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України» просив застосуввати до позовних вимог позивачів строк позовної давності, про що подав суду відповідну заяву відповідно до вимог ст. 257, ч.3 ст.267 ЦК України.

А тому суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з підстав ч.4 ст.267 ЦК України.

Суд керуючиссь ст.ст. 3-15,76-81,141,268,354 ЦПК України, ст. 257,267 ЦК України

УХВАЛИВ:

У задоволення позову а позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Агрофірма «Теплиці України», Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним свідоцтва про прво власності, наказу про оформлення права власності, зобов"язання вчинити дії, визнання права користування житловим приміщенням- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголощення.

СУДДЯ: