Рішення № 82706960, 06.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48966/18

Провадження № 2/761/3474/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва подано позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області позивач був вимушений покинути місце реєстрації, а саме: з м. Донецьк та переміщений з тимчасово окупованої території України в м. Київ, був взятий на облік в Управління соціального захисту населення Довідка від 15.05.2017 року № 0000204890. На ДП «Донецька залізниця» працював з лютого 2007 року (Наказ №59/л від ; 1.02.2007р.). Відповідно до наказу №11 З/ос від 29.06.2016р. позивач був переведений на посаду старшого електромеханіка дільниці 1 групи відділу технічного обслуговування АРМів інформаційно - обчислювального центру ДП «Донецька залізниця» (копія трудової книжки додається). З 01.08.2016р. згідно з наказом № 1/ос від 29.07.2016р., у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця» з позивачем було продовжено дію безстрокового трудового договору на посаді провідного інженера-технолога з окладом у розмірі 4418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) гривень Виробничого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця". 01.03.2017 року згідно наказом № 154 від 20.03.2017р. позивачу було збільшено оклад до 5523 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні. 20.03.2017р. згідно з наказом №19/ІОЦ від 17.03.2017 було встановлено простій робітникам виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр». 17.07.2017 р. позивача було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу від 10.07.2017р. № 2889/ДН-ос.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховану але не виплачену позивачу заборгованість із заробітної плати в сумі: 31120, 94 грн.; стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця» на користь позивача суму середнього заробітку, за час затримки розрахунку, що складає: 77732, 36 грн.; стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця», відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, на користь позивача суму компенсації у розмірі 4028,54 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зв`язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області був вимушений покинути місце реєстрації, а саме: з м. Донецьк та переміщений з тимчасово окупованої території України в м. Київ, був взятий на облік в Управління соціального захисту населення Довідка від 15.05.2017 року № 0000204890 (копія довідки додається)

На ДП «Донецька залізниця» працював з лютого 2007 року (Наказ №59/л від ; 1.02.2007р.). Відповідно до наказу №11 З/ос від 29.06.2016р. позивач був переведений на посаду старшого електромеханіка дільниці 1 групи відділу технічного обслуговування АРМів інформаційно - обчислювального центру ДП «Донецька залізниця» (копія трудової книжки додається).

З 01.08.2016р. згідно з наказом № 1/ос від 29.07.2016р., у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця» з позивачем було продовжено дію безстрокового трудового договору на посаді провідного інженера-технолога з окладом у розмірі 4418,00 грн. Виробничого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

01.03.2017 року згідно наказом № 154 від 20.03.2017р. позивачу було збільшено оклад до 5523 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні.

20.03.2017р. згідно з наказом №19/ІОЦ від 17.03.2017 було встановлено простій робітникам виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр».

17.07.2017 р. позивача було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу від 10.07.2017р. № 2889/ДН-ос.

Відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 735, ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства загального користування» ПАТ «Укрзалізниця» повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Укрзалізницею та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовної заяви повністю, в той же час підтверджує ту інформацію що в певні періоди позивачу не виплачувалась заробітна плата.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи дійшов до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, останній, як роботодавець, до теперішнього часу, порушуючи вимоги ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі з липня 2016 року по липень 2017 року та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в загальному розмірі 31120,94 грн.

Тому, заявлені позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості в загальному розмірі 31120,94 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, за період з 18.07.2017 року по день звернення до суду 30.11.2018 року в розмірі 77732,36 грн.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача та виданого наказу (розпорядження) про його звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.

Наданий відповідачем Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тому наданий відповідачем Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за ч. 3 п. 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку середньоденної заробітної плати, наданого позивачем в позовній заяві, розмір середньоденної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільненню позивача становить 224,66 грн.

Позивач у позовній заяві вказував період невиплати належної заробітної плати з 18.07.2017 року по 30.11.2018 року та визначає період затримки, що складає 346 робочих днів.

Згідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 №159, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача загальну суму компенсації у розмірі 4028,54 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в розмірі 31120,94 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 77732,36 грн., а також компенсацію втрати частини доходів в розмірі 4028, 54 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень ч. 2 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що суд задовольнив позовні вимоги, на користь держави підлягає стягненню з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1128,81 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21,22 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КзпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100, ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5, Код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 31120,94 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 77732,36 грн., а також компенсацію втрати частини доходів в розмірі 4028, 54 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 1128,81 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12.06.2019 року.

Суддя