Ухвала суду № 82705202, 27.06.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9389/16-ц

н/п 2-з/640/135/19

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"27" червня 2019 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №640/9389/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту ХМР про визнання права власності на частину квартири, та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири по АДРЕСА_1 ; надати їй та її донці, ОСОБА_3 у користування кімнату у вказаній квартирі, інші кімнати залишити у спільному користуванні.

Ухвалою суду від 06.10.2016 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

26.06.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, просить заборонити відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви посилається на те, предметом спору є вказана квартира, яка була придбана 22.08.2007 до реєстрації шлюбу, однак в період коли вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, були сплачені зі спільного бюджету, спільно позивачем та відповідачем. 28.12.2016 року шлюб, який зареєстрований 30.11.2007 року, був розірваний на підставі рішення суду. Весь час вона проживала у спірній квартирі з дитиною, та вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_2 кошти на утримання дитини не надавав. В червні 2019 року, коли вона з дитиною відвідувала свою мати, відповідач змінив замки на дверях квартири, в якій залишилися усі їх особисті з дочкою речі, та речі, придбані під час спільного проживання. Вона тривалий час була позбавлена можливості користуватися житлом, забезпечувати себе та дитину необхідним, а саме - приготуванням їжі, ночівлі в нормальних умовах, купання дитини, вимушена була проживати у знайомих, харчуватися у закладах харчування, тобто були порушені наші нормальні устої життя. Такі агресивні дії колишнього чоловіка до неї з дитиною дають підставу просити суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна, бо звільнивши від неї квартиру відповідач має реальну можливість приховати її від поділу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України). Підстави для виклику сторін для розгляду заяви про забезпечення позову – відсутні.

Предметом спору є визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири по АДРЕСА_1 ; та визнання права особистої приватної власності права особистої на квартиру за ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження спірної квартири, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Більш того, обґрунтування позивачем необхідності накладення заборони відчуження зводиться до того, що «звільнивши від позивачки квартиру, відповідач має реальну можливість приховати її від поділу», однак такі доводи є непереконливими, оскільки квартира не є рухомим майном, на неї зареєстровано право власності в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна, тому є незрозумілим та належним чином необґрунтовано, яким чином можна цю квартиру приховати від поділу.

Тобто до заяви не лише не додані будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували намір відповідача здійснити відчуження квартири, а в заяві навіть не зазначається про такий намір відповідача здійснити відчуження квартири.

Також необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що відповідач в червні 2019 року змінив замки на дверях вказаної квартири, і вона з дитиною тривалий час була позбавлена можливості користуватися житлом, тобто були порушені наші нормальні устої життя.

Разом з тим, вказані обставини не є підставою для забезпечення позову у цій справі, оскільки заборона відчуження квартири не вирішує питання щодо ненадання позивачці доступу до квартири у зв`язку із заміною замків. Позивачка не позбавлена можливості звернутися з іншим позовом про усунення перешкод у користуванні житлом, як колишня дружина відповідача згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР. Більш того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, з заяви про забезпечення позову не вбачається достатніх підстав для задоволення заяви.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 149-153, 261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №640/9389/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту ХМР про визнання права власності на частину квартири, та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала підписана 27.06.2019 року

Суддя –