Рішення № 82703712, 19.06.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/186/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/186/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сіті Девелоперс»

вул. Жилянська, 59, оф. 1103, м. Київ, 01033

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн»

проспект Миру, 53-а, оф. 306, м. Чернігів, 14005

про розірвання договору та стягнення коштів в сумі 133470 грн 41 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Щиглов Є.О. адвокат, ордер серія КС №495129 від 01.03.2019

від відповідача: Ортинська М.Ю. адвокат, ордер серія КС№198834 від 18.04.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Сіті Девелоперс» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн» про розірвання договору №2012292680 від 03.11.2016 року про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності, що укладений між ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» та ТОВ «Вебпродакшн» та про стягнення 133 470 грн 41 коп., з яких: 78 909,60 грн - основна сума боргу, 4 955,05 грн - 3% річних, 27771,64 грн - пеня, 21 834,12 грн - інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у січні 2017 року між сторонами обговорювалося питання налаштування програмного забезпечення, зокрема, щодо оформлення технічного завдання, що підготовлювалось відповідачем для узгодження з позивачем, проте 25.01.2017 року позивач не погодився з технічним завданням. Позивач стверджує, що відповідачем до теперішнього часу результати робіт, а саме: Технічне завдання (далі ТЗ) на розробку додаткових модулів, налаштування і впровадження СRМ системами ОnеВох, так і не надано, будь-яких Актів прийняття-здачі наданих послуг позивачу не надано та не підписано. Позивач вважає, що вказані обставини, дозволяють стверджувати про невиконання відповідачем умов Договору, що є прямою підставою для його розірвання та для стягнення коштів. Крім того, позивач посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 року у справі №927/462/17 за позовом ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» до ТОВ «Вебпродакшн» про стягнення 78909,60 грн, якою залишено без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2018 року про відмову у позові, якою встановлено ряд обставин, які не підлягають доказуванню.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2019 об 11:30 год.

12.04.2019 від відповідача надійшов відзив №5059 від 10.04.2019 на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач зазначає, що ТОВ «Вебпродакшн» виконало свої зобов`язання щодо надання 11 ліцензій на використання програмного забезпечення «ОnеВох» ТОВ «Нью Сіті Девелоперс». Відповідач не повідомляв позивачу про неможливість розробки модулів до програмного забезпечення, а тому відсутня підстава для розірвання договору та повернення вартості оплачених ліцензій. Відповідач звертає увагу суду, що позивач сплатив вартість ліцензій на використання програмного забезпечення, яке використовувалось позивачем, а налаштування додаткових модулів є безкоштовною послугою. Таким чином, підстави для розірвання договору та повернення вартості оплачених ліцензій і передоплату за розробку модулів відсутні. Окрім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву сформовано та поставлено позивачу запитання в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім заперечень проти позову, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд у разі відмови у задоволенні позовної заяви стягнути із позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу. Також зазначено, що детальну інформацію щодо розміру витрат та її документальне підтвердження буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України. Орієнтовно на правничу (правову) допомогу відповідач планує понести витрати на суму 50000,00 грн.

12.04.2019 від відповідача надійшло клопотання №5060 від 10.04.2019 про витребування доказів. В поданому клопотанні відповідач просить витребувати матеріали судової справи №927/462/17 за позовом ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» до ТОВ «Вебпродакшн» про стягнення помилково перерахованих коштів, які знаходяться у Господарському суді Чернігівської області для дослідження судом при розгляді справи №927/186/19.

У судовому засіданні 23.05.2019 представник відповідача просив не розглядати клопотання про витребування доказів №5060 від 10.04.2019, а саме витребування справи №927/462/17. Суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про зняття з розгляду питання про витребування справи №927/462/17, вказана вимога судом не розглядається.

19.04.2019 від відповідача надійшло клопотання №5195 від 16.04.2019 про долучення доказів до матеріалів справи з доказами його направлення позивачу.

В підготовчому засіданні 22.04.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 10.05.2019. У підготовче засідання 10.05.2019 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

08.05.2019 від відповідача надійшло клопотання №5550 від 06.05.2019 про долучення до матеріалів справи роздруківки про отримання позивачем відзиву та доданих до нього документів.

08.05.2019 від відповідача надійшло клопотання №5549 від 06.05.2019 про огляд матеріалів справи. В поданому клопотанні відповідач просить оглянути матеріали судової справи №927/462/17 за позовом ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» до ТОВ «Вебпродакшн» про стягнення помилково перерахованих коштів, які знаходяться у Господарському суді Чернігівської області під час розгляду судом справи №927/186/19. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що більша частина доказів, на які посилається відповідач знаходяться в матеріалах справи №927/462/17. При цьому копії відповідних доказів подано разом із відзивом, а їх оригінали містяться у матеріалах справи №927/462/17.

В підготовчому засіданні 10.05.2019, представник позивача заперечив проти вказаного клопотання відповідача, посилаючись на ст.75 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що документи наведені у клопотанні відповідачем досліджені при розгляді справи №927/462/17, а їх копії вже залучені відповідачем до матеріалів даної справи, повторно досліджувати докази, наявні в матеріалах справи №927/462/17 не вважає за доцільне.

В судовому засіданні 11.06.2019 розглянуто та відхилено клопотання відповідача про огляд матеріалів справи №927/462/17, враховуючи відсутність заперечень учасників справи стосовно документів, наявних в матеріалах вказаної справи та їх копій, які надані відповідачем до матеріалів даної справи.

В підготовчому засіданні 10.05.2019 відповідно до ч. 6 ст.90 Господарського процесуального кодексу України зважаючи на необхідність надання позивачем відповідей на поставлені у відзиві на позов питання суд встановив позивачу строк до 15.05.2019 надати суду та відповідачу відповіді на питання поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того, не виходячи до нарадчої кімнати, суд відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 23.05.2019, про що представники учасників справи повідомлені під розписки.

Відповідно до ухвали суду від 17.05.2019 розглянуто заяву позивача від 13.05.2019 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції та відмовлено позивачу у її задоволенні, з огляду на відсутність технічної можливості. Ухвала від 17.05.2019 направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією та отримана ними, що підтверджується матеріалами справи.

В підготовче засідання 23.05.2019 прибув уповноважений представник відповідача, представник позивача не прибув.

23.05.2019 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання підписане електронно-цифровим підписом про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі позивача та його представника без додатків, про що канцелярією суду складено акт. Вказане клопотання ідентичного змісту і форми з додатками надійшло до суду 23.05.2019 по пошті.

В поданому клопотанні позивач просить проводити розгляд справи №927/186/19 у підготовчому засіданні без участі позивача та його представника та просить закрити підготовче засідання у справі №927/186/19 та призначити справу до судового розгляду.

Відповідач проти вказаного клопотання позивача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи №927/186/19 у підготовчому засіданні без участі позивача. Клопотання в частині закриття підготовчого засідання у справі №927/186/19 та призначення справи до судового розгляду суд відклав.

16.05.2019 на виконання вимог суду від позивача надійшла заява свідка з доказами направлення відповідачу, в якій позивачем сформовані відповіді на поставлені відповідачем у відзиві питання. У поданій заяві директор ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» ОСОБА_1 надає згоду на допит його як свідка.

Судом встановлено, що заява подана позивачем без дотриманням приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, вона не приймається судом в якості доказів.

23.05.2019 від відповідача надійшли письмові заперечення за вих №5873 від 21.05.2019 щодо поданих позивачем доказів, в яких просить виключити з числа доказів документи, подані позивачем разом із клопотанням про долучення доказів від 08.05.2019, не враховувати їх під час розгляду справи і розглядати справу на підставі інших доказів, які наявні в матеріалах справи. До письмового заперечення відповідачем надані докази щодо їх направлення на адресу позивача.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що позивач подав до суду докази із порушенням встановлених строків та порядку подачі доказів, не довів їх об`єктивне існування, а також те, які факти та обставини можуть підтвердити ці докази.

В підготовчому засіданні представник відповідача просила не враховувати докази, подані позивачем разом із клопотанням про долучення доказів від 08.05.2019, при розгляді справи по суті, питання про виключення їх з числа доказів знімає з розгляду та просила не розглядати клопотання в частині виключення з числа доказів документів, поданих разом із клопотанням про долучення доказів від 08.05.2019. Суд задовольнив усне клопотання представника відповідача та не розглядає клопотання відповідача в частині виключення з числа доказів документів, поданих позивачем разом із клопотанням про долучення доказів від 08.05.2019.

Суд залучив до матеріалів справи письмові заперечення відповідача за вих №5873 від 21.05.2019 щодо поданих позивачем доказів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.06.2019.

В підготовчому засіданні 11.06.2019 представники учасників справи не заперечили проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті та подали письмові згоди. За таких обставин, відповідно до ст.182, 183, п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та перехід до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 11.06.2019, відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.06.2019, про що представники учасників справи повідомлені під розписки.

В судове засідання з розгляду справи по суті 19.06.2019 прибули уповноважені представник позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тому судове рішення у справі 927/462/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сіті Девелоперс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн» про стягнення 78909,60 грн помилково перерахованих коштів, не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні, не потребують доказування.

Як вбачається з рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2018 у справі №927/462/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, відповідачем на звернення позивача було здійснено направлення інформації про програмне забезпечення «OneBox» та був сформований номер заявки № 2012292680.

01.12.2016 відповідач за допомогою електронної пошти запросив у позивача реквізити для оформлення договору. Позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача лист з вкладеним файлом, що містив реквізити позивача.

03.11.2016 між позивачем та відповідачем був сформований договір № 2012292680 про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності та додаток № 1 до нього.

03.11.2016 відповідач направив з електронної корпоративної адреси на електронну адресу позивачу рахунок-фактуру № 2012292680 на суму 78909,60 грн, де було вказано що оплата здійснюється за 11 ліцензій «OneBox» та договір. В рахунку зроблено посилання на заявку із попередньо сформованим номером № 2012292680 та вказані реквізити відповідача.

В рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі 927/462/17 встановлено, що відповідачем неодноразово здійснено направлення позивачу проекту договору для підписання позивачем, в т. ч. підписаного відповідачем, шляхом направлення поштовим зв`язком 09.01.2017 та отриманого позивачем 18.01.2017.

З тексту проекту договору вбачається, що п. 1.1 договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе зобов`язання виконати надання права користування 11 невиключних ліцензій програмного забезпечення «OneBox». Згідно п. 2.3 проекту договору замовник зобов`язується прийняти і оплатити в повному обсязі надані за цим договором послуги в строки та у відповідному порядку, які зазначені у даному договорі. Загальна вартість невиключних ліцензій на ПЗ складає 78909,60 грн. Оплата здійснюється 100 % передоплатою. Після надходження цих коштів виконавець приступає до надання послуг.

02.12.2016 позивач здійснив оплату 11 невиключних ліцензій у сумі 78909,60 грн з призначенням платежу «оплата за ліцензію OneBox зг. рах. № 2012292680 від 02.11.2016» (копія виписки банку від 02.12.2016).

Судом при розгляді справи №927/462/17 встановлено, що зазначений позивачем в призначенні платежу номер рахунку співпадає з формованою відповідачем номеру заявки. В рішенні вказано, що позивачем за інструкцією відповідача, що надійшла електронним листом з корпоративної електронної адреси відповідача на електронну пошту позивача було створено піддомен box.ncd.com.ua для домену ncd.com.ua, якому відповідає офіційна електронна адреса (веб-сайт) позивача http://ncd.com.ua.

За вказаним піддоменом розташоване програмне забезпечення «OneBox», права на користування яким та ключі доступу до якого позивач отримав від відповідача.

30.12.2016 виконуючи зобов`язання по наданню невиключних ліцензій позивачу відповідач направив позивачу ключі (логіни та паролі) для доступу до інших користувачів. При цьому в рішенні Господарського суду Чернігівської області у справі 927/462/17 суд зазначив, що використання позивачем програми підтверджено як експертним висновком №179/17 так й здійсненим судом оглядом та дослідженням доказів в судовому засіданні 06.07.2017.

При цьому, суд вважає за доцільне додатково зазначити, що представник позивача та відповідача під час розгляду даної справи стверджували, що питання використання позивачем програмного забезпечення «OneBox» досліджувалось під час розгляду справи №927/462/17 і повторного дослідження у даній справі не потребує.

Позивачем під час розгляду справи №927/186/19 не спростовано твердження відповідача щодо використання позивачем програмного забезпечення «OneBox», щодо виконання відповідачем зобов`язання стосовно надання 11 невиключних ліцензій.

Господарським судом Чернігівської області, в рішенні від 23.05.2018 у справі №927/462/17 встановлено, що оскільки позивач прийняв пропозицію щодо укладення договору шляхом оплати 78909,60 грн, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 554 від 01.12.2016 на підставі виставленого відповідачем рахунку №2012292680 від 02.11.2016, це свідчить про відповідність змісту та характеру пропозиції на укладення договору про купівлю-передачу невиключних авторських прав, а подальше використання функціоналу комп`ютерної програми свідчить про прийняття позивачем виконаного відповідачем замовлення позивача.

При цьому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №927/462/17 встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг у спрощеній формі і такі правовідносини регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України.

За таких обставин твердження позивача про встановлення судом факту укладення між сторонами 03.11.2016 договору №2012292680 про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності у редакції запропонованій відповідачем спростовуються встановленими обставинами.

При цьому, судом враховано аргументи та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо встановлених фактів судовими рішеннями у справі №927/462/17.

Так, господарський суд у справі №927/462/17 дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин, а не про укладення сторонами договору в редакції запропонованій відповідачем.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували безпосереднє погодження позивача з істотними умовами договору, запропонованими відповідачем у проекті договору №2012292680 від 03.11.2016 про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання прав користування об`єктом права інтелектуальної власності, який містить підпис відповідача скріплений його печаткою. Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем пропозиції відповідача щодо укладення зазначеного письмового проекту договору в обумовлений приписами Господарського кодексу України двадцятиденний строк після одержання договору.

Суд не приймає твердження позивача про встановлення постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №927/462/17 факту укладення договору №2012292680, оскільки в постанові зазначено про формування позивачем і відповідачем договору №2012292680 про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності, що є різними по своїй суті поняттями, що породжують різні юридичні наслідки.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В свою чергу згідно частин 2 та 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, судом враховано, що з електронного листування сторін не випливає остаточної та однозначної узгодженості всіх істотних умов договору, на текстах документів відсутні підписи сторін.

Подана позивачем копія договору №2012292680 від 03.11.2016 містить підпис тільки зі сторони відповідача. При цьому факт не підписання вказаного договору позивачем визнається.

Позивач в обґрунтування підстав розірвання договору №2012292680 від 03.11.2016 року, зокрема, посилається на п.1.5 договору в редакції запропонованій відповідачем, при цьому відсутні докази узгодження такої умови договору позивачем під час виникнення правовідносин сторін на підставі договору про надання послуг у спрощеній формі.

Дії сторін свідчать про те, що вони дійшли згоди про надання правом користування об`єктом права інтелектуальної власності 11 ліцензій «OneBox» в спрощений спосіб, натомість станом на час прийняття рішення в матеріалах справи відсутні докази в розумінні частини 6 статті 181 Господарського кодексу України досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору №2012292680 від 03.11.2016 про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності в редакції наявній в матеріалах справи №927/186/19, що свідчить про не укладення його сторонами у формі письмового документа та в редакції запропонованій відповідачем.

За таких обставин відсутні підстави для розірвання договору №2012292680 від 03.11.2016 року про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності, що укладений між ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» та ТОВ «Вебпродакшн».

Оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі №927/462/17 встановлено факт передання відповідачем позивачу програмного забезпечення «OneBox» на піддомен box . ncd.com.ua для домену ncd.com.ua, якому відповідає офіційна електронна адреса (веб-сайт) позивача, а також ту обставину, що позивач прийняв пропозицію, щодо укладення договору шляхом оплати 78 909,60 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку № 2012292680 від 02.11.2016, що свідчить про відповідність змісту та характеру пропозиції на укладення договору про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності (11 невиключних ліцензій програмного забезпечення «OneBox»), а подальше використання функціоналу комп`ютерної програми свідчить про прийняття позивачем виконаного відповідачем замовлення, суд доходить висновку про виконання договору відповідачем, який укладено у спрощений спосіб, обома сторонами. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн» 78909,60 грн сплачених коштів.

Отже, доводи позивача про невиконання відповідачем зобов`язання за договором спростовуються матеріалами справи, а твердження відповідача взято судом до уваги.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4955,05 грн 3 % річних за період з 26.01.2017 по 28.02.2019, 21834,12 грн. - інфляційних збитків за період з лютого 2017 по січень 2019.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог, з огляду на відсутність простроченої заборгованості відповідача, а відповідно відсутні підстави щодо перевірки наведеного розрахунку сум заявлених позивачем до стягнення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої позивачем у розмірі 27771,64 грн за період з 28.02.2018 по 28.02.2019, то суд додатково зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки між сторонами не було укладено договору у письмовій формі, не було погоджено сторонами під час укладення договору послуги у спрощений спосіб умови щодо підстав нарахування пені, а також враховуючи ту обставину, що у відповідача відсутні прострочені зобов`язання перед позивачем, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 27771,64 грн за період з 28.02.2018 по 28.02.2019 слід відмовити.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд не приймає доводи позивача, як підставу для задоволення позову з огляду на встановлені обставини та матеріали справи.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Суд зауважує, що відповідач у судовому засіданні 19.06.2019 до початку судових дебатів усно зазначав, що документальне підтвердження щодо розміру судових витрат буде надано суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що також відповідач зазначав у відзиві на позов.

Заява представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу буде розглянута у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України за умови подання суду відповідних доказів.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью Сіті Девелоперс» в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебпродакшн» про розірвання договору №2012292680 від 03.11.2016 року про надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та про надання права користування об`єктом права інтелектуальної власності, що укладений між ТОВ «Нью Сіті Девелоперс» та ТОВ «Вебпродакшн» та про стягнення 133 470 грн 41 коп. - повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 27.06.2019.

Суддя Н.Ю.Книш