Ухвала суду № 82703009, 26.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019 Справа №607/15005/19

Номер провадження 1кс/607/8727/2019

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., при секретарі судового засідання Гнатенко І.В., за участю адвоката Дідика Т.О., слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Поляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, клопотання адвоката Дідика Тараса Олеговича в інтересах Громадської організації «Національна агенція із захисту прав землевласників» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся адвокат Дідик Т.О. в інтересах Громадської організації «Національна агенція із захисту прав землевласників» із клопотанням про скасування арешту з транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Renault», модель Kangoo, спеціалізований вантажний фургон, малолітражний фургон-В, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року (справа №757/8411/15-к). В обґрунтування своїх вимог вказує, що такий арешт накладено необґрунтовано, без належних підозр застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Громадська організація «Національна агенція із захисту прав землевласників» є єдиним законним власником майна, на яке накладено арешт, і у свою чергу арешт є безпідставним, оскільки стосується інтересів вказаної організації, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого, та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

В судовому засіданні адвокат Дідик Т.О. клопотання підтримав та просить його задовольнити, оскільки майно на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним ст. 170 КПК України, оскільки Громадську організацію «Національна агенція із захисту прав землевласників» не визнано у встановленому законом порядку особою, щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру, а тому наявні законні підстави для скасування арешту. Також доповнив, що у 2017 році вказаною організацією було придбано автомобіль (з якого просить скасувати арешт), та на момент вчинення таких дій жодних обтяжень не було, а лише у 2018 році було встановлено про накладення арешту.

В судовому засіданні слідчий проти задоволення клопотання про скасування арешту майна заперечила, накладення такого вважає обґрунтованим, та просить звернути увагу на час здійснення перереєстрації автомобіля «Renault Kangoo», що на її думку було вчинено не законно, всупереч вимогам ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року (справа №757/8411/15-к).

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про скасування арешту на майно в порядку ст. 174 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для накладення арешту на майно. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом».

Врозумінні вимог ст. 174 КПК України, визначено перелік суб`єктів, що мають право звернення із клопотанням про скасування арешту.

Під час розгляду даного клопотання, слідчим суддею встановлено вчинення ряд послідовних дій, щодо одного і того ж транспортного засобу, які мають юридичні наслідки:

- 17 березня 2015 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/8411/15-к) задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12014000000000464 та накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Інтегро Комерц» (30281124), зокрема:автомобіль Renault Kangoo, НОМЕР_3 , 2009, оранжевий, НОМЕР_1 . Як вбачається із змісту даної ухвали, такий арешт накладено шляхом заборони його відчуження, використання та розпорядження ним будь-яким чином;

- згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 11 січня 2016 року за №15654663 зареєстровано обтяження – арешт рухомого майна транспортного засобу Renault Kangoo, 2009, оранжевий, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; підстава обтяження: ухвала Печерського районного суду м. Києва, 757/8411/15-к, 17.03.2015;

- згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15 серпня 2017 року, автомобіль «Renault», модель Kangoo, спеціалізований вантажний фургон, малолітражний фургон-В, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано за ГО «Національна агенція із захисту прав землевласників».

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із ч.2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який поширюється також на ухвалу слідчого судді про забезпечення кримінального провадження.

Встановлені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа 757/8411/15-к) від 17 березня 2015 року про накладення арешту, обмеження були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - 11 січня 2016 року, і подальша перереєстрація арештованого транспортного засобу (15 серпня 2017 року) слугують підставою для висновку що укладений правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, є нікчемним, і як результатставить під сумнів, що ГО «Національна агенція із захисту прав землевласників» є належним суб`єктом, що має право звернення із клопотанням про скасування арешту у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту є таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Дідика Тараса Олеговича в інтересах Громадської організації «Національна агенція із захисту прав землевласників» про скасування арешту майна – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Л. В. Делікатна