Рішення № 82702635, 18.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/19535/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р.м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,

секретар – Подоляк М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Павлюка С.М.,

відповідача ОСОБА_2 , його представника – адвоката Болманенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві зазначено, що 20.03.2007 р. сторони уклали шлюб, який зареєстрований відділом РАЦС РС Вінницького МУЮ у Вінницькій області, актовий запис № 467.

У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 під час шлюбу укладав в інтересах сім`ї договір про сплату пайових внесків у будівельній організації ТОВ «Будмонтажпроект». В подальшому ОСОБА_2 продав свої корпоративні права іншій особі.

Оскільки сторони не досягнули домовленості, щодо поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позивач змушена була звернутись з позовом до суду.

17.09.2018 року у даній справі відкрито провадження.

У підготовчому засіданні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в якій вона просила суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, які були внесені ОСОБА_2 за Інвестиційним договором № 102 до ТОВ «Будмонтажпроект» в сумі 1088586,00 грн.; грошові кошти, які були повернуті ОСОБА_2 внаслідок розірвання Інвестиційного договору № 102 від 16.09.2016 року за видатковим касовим ордером від 17.03.2017 року у розмірі 1088586,00 грн.

Здійснити поділ спільного майна сторін наступним чином: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 544293,00 грн. в якості 50% грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 внаслідок розірвання Інвестиційного договору № 102 від 16.09.2016 року за видатковим касовим ордером від 17.03.2017 року у розмірі 1088586,00 грн. та стягнути судовий збір.

Представники Кондратюк О.І. в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково зазначивши, що відповідачем не надано суду оригіналу розписки про позику грошових коштів у ОСОБА_4 в сумі 41 500 доларів США, начебто, взятих для придбання квартири, і просили суд дану розписку вважати неналежним доказом. Також зазначили, що вона є фізичною особою підприємцем, та згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2013-2016 роки її дохід складав близько мільйона гривень в рік, а тому не було потреби брати відповідачу позику для придбання квартири. Позивач стверджувала, що дана розписка написана відповідачем з метою уникнення розподілу грошових коштів, які були отримані відповідачем у наслідок розірвання інвестиційного договору №102 від 16.09.2016 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що їхня з позивачем донька підросла, їм стало тісно проживати в однокімнатній квартирі, тому він вирішив зайнятись пошуком житла, оскільки грошових коштів для його придбання не вистачало він вирішив їх позичити та 15.09.2016 року взяв у ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 41500,00 доларів США, що на той час становило 1092280,00 грн., про що ним була власноручно написана розписка, в якій він підтвердив факт отримання даних коштів у позику та строки їх повернення, оригінал якої залишився на зберіганні у ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 зробив собі копію даної розписки, з метою не пропущення строку повернення позики та її суми. Крім того, під час передачі ОСОБА_2 вказаних коштів були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які своїми підписами в розписці засвідчили факт передачі коштів. Після цього 16.09.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Будмонтажпроект» було укладено Інвестиційний договір № 102, згідно якого ОСОБА_2 інвестував кошти, отримані у позику від ОСОБА_4 , в будівництво трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Для закріплення за ним квартири ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Будмонтажпроект» грошові кошти в сумі 1088586,00 грн. На початку 2017 року ОСОБА_2 дізнався, що в його дружини ОСОБА_1 є інший чоловік. Після цього їх відносини значно погіршились та потреба у розширенні житла відпала. У зв`язку з цим 08.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Будмонтажпроект» з заявою, в якій просив розірвати Інвестиційний договір № 102 від 16.09.2016 року та повернути йому сплачені на його виконання грошові кошти. 17.03.2017 року ТОВ «Будмонтажпроект» повернуло йому грошові кошти в сумі 1088586,00 грн. ОСОБА_2 зазначає, що після одержання вказаних коштів він їх передав ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу, згідно розписки від 15.09.2016 року, яка після одержання коштів була знищена ОСОБА_4 . У зв`язку з цим ОСОБА_2 звертає увагу суду на той факт, що ні квартира АДРЕСА_2 , в будівництво якої він інвестував грошові кошти отримані в позику, ні грошові кошти в сумі 1088586,00 грн., які позивач вважає спільними коштами подружжя, не є та не може бути спільною власністю подружжя, оскільки вказана квартира не придбавалась за спільні кошти подружжя та право власності на дану квартиру не виникало та не реєструвалось ні за ОСОБА_2 ні за ОСОБА_1 Грошові кошти сумі 1088586,00 грн. не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 , оскільки вони не були набуті внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків подружжя, а джерелом їх походження є позика від третьої особи, яка була повернута ще до припинення шлюбних відносин між сторонами.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надавши суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що з студентських років він знайомий з ОСОБА_4 , у вересні 2016 року останній запросив його до себе додому засвідчити факт написання розписки. Відповідача ОСОБА_2 свідок знав раніше і погодився засвідчити факт написання ним розписки, за явою відповідач отримав від ОСОБА_4 грошові кошти. Передача грошей відбувалася при свідку, відповідач їх перераховував. Дану розписку писав ОСОБА_2 , а розписалися у ній ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та свідок. Для чого саме ОСОБА_2 брав грошові кошти свідку невідомо, перевірка купюр на справжність при свідку не проводилась, копій розписки при ньому не робилось, дружини ОСОБА_2 при написанні розписки не було.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2007 р. сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого повторно 27.07.2018 р. Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 467 (а.с. 9).

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 18.10.2007 р.

15.09.2016 р. відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 41500,00 доларів США, що на той час становило 1092280,00 грн., що підтверджується копією письмової розписки (а.с. 54).

З даної розписки вбачається, що вказані грошові кошти у позику ОСОБА_2 отримав з метою придбання житла (квартири). Суму позики останній зобов`язувався повернути ОСОБА_4 протягом трьох років з моменту отримання позики, але не пізніше 15.09.2019 р.

16.09.2016 р. між ТОВ «Будмонтажпроект» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено інвестиційний договір № 102 на будівництво житла: 10-ти поверховий житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 55).

На виконання умов зазначеного вище договору, 16.09.2016 р. згідно прибуткового касового ордеру № 409 Кондратюком О.Г. була внесена сума 1088586,00 грн. у розмірі 100% - розмірі в касу товариства. (а.с. 36).

08.02.2017 р. інвестиційний договір № 102 було розірвано на підставі заяви ОСОБА_2 від 08.02.2017 р. (а.с. 37), а відповідно до видаткового касового ордеру № 72 від 17.03.2017 року всі кошти у розмірі 1088586,00 грн. було повернуто ОСОБА_2 (а.с. 38).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2013 р. сума доходу ОСОБА_1 за звітний період становила 766304 грн. 02 коп., за 2014 р. сума доходу ОСОБА_1 за звітний період становила 969705 грн. 89 коп., за 2015 р. сума доходу ОСОБА_1 за звітний період становила 999600 грн. 71 коп., за 2016 р. сума доходу ОСОБА_1 за звітний період становила 955465 грн. 92 коп. (а.с. 76-89).

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не заявлялись.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи та пояснень позивача, свідка ОСОБА_6 , що не заперечувалось відповідачем, інвестиційний договір № 102 від 16.09.2016 року укладений без згоди на те позивача ОСОБА_1

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 60 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За Сімейним кодексом України встановлена та діє презумпція спільності майна подружжя (ст. 60 цього Кодексу), суть якої полягає у тому, що якщо майно було набуте за час шлюбу, то передбачається (презюмується), що воно є спільним.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18).

Частиною 2 ст. 95 ЦК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Наданою суду копією розписки у відповідності до якої 15.09.2016 р. відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 41500,00 доларів США, що на той час становило 1092280,00 грн., з метою придбання житла (квартири) відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, оскільки відповідач не надав суду оригіналу даної розписки або ж належним чином завіреної копії, не надав суду доказів, що повернув дані грошові кошти ОСОБА_4 після розірвання зазначеного інвестиційного договору № 102 та як вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2013-2016 роки, щорічний дохід позивача в середньому складав дев`ятсот тисяч гривень. Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2 він теж працював та отримував заробітну плату, тому необхідності брати позику на придбання квартири не було. Своєї згоди на укладення інвестиційного договору № 102 від 16.09.2016 року позивач ОСОБА_1 не надавала.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Також як видно із п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягає задоволенню, оскільки інвестиційний договір № 102 від 16.09.2016 року на будівництва житла укладено під час шлюбу, відповідачем не доведено, що кошти на придбання житла, належали йому особисто, суд вважає доведеним наявність правових підстав для визнання грошових коштів об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також суд вважає за необхідне згідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі в розмірі 7076 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 372 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовільнити.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- грошові кошти, які були внесені ОСОБА_2 за Інвестиційним договором №102 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект» в сумі 1088586 грн. 00 коп.;

- грошові кошти, які були повернуті ОСОБА_2 внаслідок розірвання Інвестиційного договору №102 від 16.09.2016 року за видатковим касовим ордером від 17.03.2017 р. у розмірі 1088586 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 544293 грн. 00 коп. в якості 50% грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 внаслідок розірвання Інвестиційного договору №102 від 16.09.2016 року за видатковим касовим ордером від 17.03.2017 р. у розмірі 1088586 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7076 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.В. Медяна