Ухвала суду № 82700526, 13.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5996/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Косовській М.Д., прокурора Бурмістрова В.І., представника власника майна - адвоката Лошадкіна В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого з ОВС шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві Павлова В.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015100000000068 від 23.01.2015,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Карабаня В.М. надійшло клопотання слідчого в ОВС шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві Павлова В.В. про арешт та заборону Державній казначейській службі України та її органам відчужувати в адресу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІЯ ВІКТОРІЯ» та підозрюваного ОСОБА_1 кошти належні державному бюджету, що були перераховані на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10700909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3011341грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник власник майна - адвокат Лошадкін В.О проти задоволення клопотання заперечував та вказав, що дійсно ОСОБА_1 був підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме ухиленні від спати до правління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва податку на прибуток за 2013 та 2014 роки на загальну сум 13712250,60 грн.. Разом з тим 05.09.2016 та 07.09.2016 до бюджету було зараховано кошти на загальну суму 13712250,60 грн. від платника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІЯ ВІКТОРІЯ» з призначенням платежу «податок на прибуток 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016». Після чого ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із сплатою податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі на підставі ч. 3 ст. 212 КК України. В подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2018 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року, а матеріали кримінального провадження №42015100000000068 направлено до прокурору міста Києва для організації проведення досудового розслідування. В ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2018 року зазначено, що Окружний адміністративний суд м Києва своїм судовим рішенням від 02.03.2018 року скасував податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0022771306 сума грошового зобов`язання 14049356,00 грн., за штрафними санкціями3124748,00 грн. та скасував податкове повідомлення - рішення від 15.11.2016 року сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковим зобов`язанням 12498993,00 грн., за штрафними санкціями 3124748,00 грн. Враховуючи вищевикладене в органу досудового розслідування відсутні підстави для звернення із клопотанням про арешт та заборону Державній казначейській службі України та її органам відчужувати в адресу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІЯ ВІКТОРІЯ» та підозрюваного ОСОБА_1 кошти належні державному бюджету, що були перераховані на рахунок УДКСУ у Дніпровському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33113318700005 з призначенням платежу «податок на прибуток 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016» згідно платіжним дорученням №1 від 02.09.2016 на суму 10700909 грн., платіжним дорученням №2 від 06.09.2016 на суму 3011341грн., квитанцією №428485 від 07.09.2016 на суму 1 грн. в межах суми завданих збитків Державному бюджету, а саме 13 712 250 грн.

Згідно норми ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.

Вивчивши клопотання, долучені до нього матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що Шостим слідчим відділом розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №42015100000000068 від 23.01.2015 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що директор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» ОСОБА_1 умисно ухилився від спати до правління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва податку на прибуток за 2013 та 2014 роки на загальну сум 13712250,60 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету за вказаний період коштів на зазначені суму, що є особливо великим розміром.

Згідно інформаційної бази ГУ ДФС у м.Києві, 05.09.2016 та 07.09.2016 зараховано надходження до бюджету коштів на загальну суму 13712250,60 грн. від платника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІЯ ВІКТОРІЯ» з призначенням платежу «податок на прибуток 2013-2014 роки; відшкодування завданої шкоди бюджету України згідно кримінального провадження №42015100000000068 по акту податкової перевірки №139/26-15-13-06-02/34727227 від 14.03.2016».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із сплатою податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі на підставі ч. 3 ст. 212 КК України. В подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2018 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року, а матеріали кримінального провадження №42015100000000068 направлено до прокурору міста Києва для організації проведення досудового розслідування.

Рішенням Окружного адміністративного суду м Києва від 02.03.2018 року скасував податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0022771306 сума грошового зобов`язання 14049356,00 грн., за штрафними санкціями 3124748,00 грн. та скасував податкове повідомлення - рішення від 15.11.2016 року сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковим зобов`язанням 12498993,00 грн., за штрафними санкціями 3124748,00 грн.

Разом з тим слідчий у клопотанні вказує, що вказане майно може бути приховане або відчужене службовими особами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» та підозрюваним ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно слідчий суддя приймає до уваги ту обставину, що слідчим у клопотанні не зазначено мети накладення вказаного арешту.

Окрім того у своєму клопотанні слідчим не зазначено правової підстави для арешту майна, оскільки кримінальне провадження №42015100000000068 порушене за фактом ухилення від сплати податку, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а відтак доводи слідчого, що вказані суми сплаченого до бюджету ПДВ можуть бути приховані або відчужені службовими особами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» та підозрюваним ОСОБА_1 на думку слідчого судді не відносяться до вказаного провадження та у випадку їх вчинення повинні мати самостійну оцінку та кваліфікацію.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого з ОВС шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві Павлова В.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015100000000068 від 23.01.2015 - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з дня її ухвалення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя В.М. Карабань