Рішення № 82698299, 19.06.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/13064/18

Провадження №2/712/398/19

19 червня 2019 року м.Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання – Олефіренко В.В.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника третьої особи Кузьменко В.А.

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про втрату права користування житлом, -

встановив :

29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), посилаючись на те, що позивач у 1991 році від ЖБІ "Желізобетон №1" в м.Черкаси отримав житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Свідоцтва на право власності на житло від 20.05.1998р., виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому, позивачем та членами його сім"ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 вказана квартира була набута у власність в порядку приватизації. 25.09.2018 ОСОБА_1 повернувся додому з роботи та не зміг потрапити до квартири, оскільки відповідачі змінили у вхідних дверях замки. 12.10.2018 близько 12 год. 00 хв. позивач знову приїхав до свого житла, проте, його знову не впустили. Позивач неодноразово телефонував відповідачам та просив надати ключі від житла, однак, вони категорично відмовляються їх надати. На даний час позивач проживає на дачі за адресою: АДРЕСА_2 . У зв"язку з викладеним, позивач змушений звернутись за захистом своїх прав та просить суд зобов"язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати позивачу доступ до житла, усунути перешкоди в користуванні житлом, а саме: квартирою по АДРЕСА_1 , а також надати ключі від вхідних дверей вищезазначеної квартири.

Провадження у справі відкрито 31.10.2018р.

20 листопада 2018 року третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказував, що ОСОБА_5 є новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2404 від 09.11.2018. Згідно свідоцтва про право власності №1/58 від 09.02.1998, виданого Соснівським райвиконкомом м.Черкаси в процесі приватизації квартири АДРЕСА_3 на вказане житло в рівних частках набули права власності ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та їх діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 26.01.2012 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили свої частки в спірній квартирі на користь малолітнього ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №1-318, посвідченого Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою, що підтверджується витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів №10957578 від 26.01.2012. Станом на 01.01.2013 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 - 1/4 частини квартири та ОСОБА_6 - 3/4 частини квартири, що підтверджується довідкою КП "Черкаське ООБТІ" №6439о від 31.10.2018. На підставі договору купівлі-продажу №2404 від 09.11.2018 року ОСОБА_5 є єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №144694002 від 09.11.2018. На даний час в спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 , однак, ОСОБА_5 вважає, що хоча позивач є його батьком, проте, він не є членом його сім"ї у розумінні ст.64 ЖК УРСР, оскільки з липня 1998 р. ОСОБА_5 постійно проживав окремо від батька в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , спільного господарства з ним з того часу не вів, родинних зв"язків не підтримував. Таким чином, з набуттям ОСОБА_5 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 втратив право на користування нею. Крім того, ОСОБА_1 з березня 2015 року у вказаній квартирі не проживає, особистих речей не має та не бере участь у витратах по утриманню житла, що підтверджується актом від 12.11.2018, складеним за підписами мешканців вказаного будинку та представника КП "Соснівська СУБ". Таким чином, він без поважних причин більше року (майже 3 роки) не проживає у спірному житловому приміщенні та не бере участі у витратах по утриманню квартири. ОСОБА_1 є власником іншого житла згідно договору дарування №2-680 від 26.05.2015, посвідченого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дмитренком Д.М., а саме будинку АДРЕСА_2 , де і проживає з 2015 року і до цього часу, що підтверджується довідкою ВК Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області №613 від 31.10.2018. Таким чином, ОСОБА_1 втратив право на користування та проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.12.2018р. прийнятий позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_5 до спільного розглду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні житлом.

У відзиві на первісний позов відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що 26.01.2012 позивач відчужив свою частину спірної квартири внукові ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №1-318, посвідченого Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою, що підтверджується витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів №10957578 від 26.01.2012. На момент звернення позивача із позовною заявою до суду власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 були ОСОБА_3 - 1/4 частини квартири та ОСОБА_6 - 3/4 частини квартири, що підтверджується довідкою КП "Черкаське ООБТІ" №6439о від 31.10.2018.Станом на 19.11.2018 відповідачі не є власниками спірної квартири. Крім того, позивач наразі є власником згідно договору дарування №2-680 від 26.05.2015 будинку АДРЕСА_2 , де проживає з серпня 2015 року і до цього часу не виявляв намірів повернутися до спірної квартири. Родинних стосунків позивач з відповідачами не підтримує. З ОСОБА_4 позивач розірвав шлюб згідно рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2018, а тому не є членом її сім"ї.

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що право користування спірною квартирою, яка належить ОСОБА_5 , виникає у його батька в силу закону, дане право не може бути обмежене чи звужене з підстав, не передбачених чинним законодавством. ОСОБА_5 придбав квартиру тільки 09.11.2018, а тому рік визначений ч.2 ст.405 ЦК України не минув. Інших домовленостей між батьком і його сином власником житла не має. Даною квартирою ОСОБА_1 безперешкодно користувався з 1991 року та не втратив права користування цією квартирою як член сім"ї, оскільки існують реальні перешкоди в доступі до житла, факт чого засвідчено матеріалами, оформленими поліцією. Крім того, ОСОБА_5 не надано доказів вчинення порушення батьком ОСОБА_1 правил співжиття, псування майна, передбачених ст.116 ЖК УРСР.

Позивач та його представник адвокат Весеньов Є.В в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, зустрічний позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у позові та відзиві на зустрічний позов.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на первісний позов. Зустрічний позов підтримали та вважали його таким, що підлягаєдо задоволення.

Представник третьої особи ОСОБА_7 . первісний позов вважав таким, що не підлягає до задоволення, оскільки пред`явлений до неналежних відповідачів, які не є власниками спірного житла, а третя особа ОСОБА_5 як власник житла не залучався позивачем в якості відповідача за первісним позовом. Зустрічний позов підтримав та просив задоволити з викладених у ньому підстав.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 06.06.1981 року та мають повнолітніх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Згідно доводів позову, позивач ОСОБА_1 у 1991 році від ЖБІ "Желізобетон №1" в м.Черкаси отримав житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира складається з двох кімнат розташована на 6 поверсі багатоквартирного будинку, житлова площа 25,5 кв.м, загальна площа 47,4 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований у даній квартирі з 02.09.1991р.

Згідно Свідоцтва на право власності на житло від 20.05.1998р., виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому, право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 . набули ОСОБА_1 та члени його сім"ї ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (сини) в рівних частках по ј.

26.01.2012 позивач ОСОБА_1 , а також відповідачка ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 відчужили свої частки в спірній квартирі за договором купівлі-продажу №1-318, посвідченим Третьою Черкаською державною нотаріальною конторою на користь малолітнього сина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , що підтверджується витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів №10957578 від 26.01.2012.

Згідно довідки КП "ЧООБТІ" від 31.10.2018 №6439о станом на 01.01.2013 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 належало ОСОБА_3 - 1/4 частини квартири та ОСОБА_6 - 3/4 частини квартири.

На підставі договору дарування від 26.05.2015 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2018р. розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

На підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2018 року ОСОБА_5 є одноосібним власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №144694002 від 09.11.2018.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника квартири, які проживають разом із ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував на порушення у вересні 2018 року його права користування квартирою по АДРЕСА_1 , яке було ним набуте в 1991 році та не припинилось до даного часу.

Вказані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з такого.

Дійсно, позивач у вказаній спірній квартирі був зареєстрований 02.09.1991 року в якості квартиронаймача на підставі ордеру та на момент набуття позивачем права користування вказаним житлом квартира перебувала у державній власності.

Відповідно до ст.61 ЖК користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення.

20.05.1998 року позивач набув право власності на ј частину спірної квартири в порядку приватизації державного житлового фонду на підставі свідоцтва від 20.05.1998р.

З набуттям права власності на ј частину спірної квартири позивач набув права володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому власністю, які є складовими права власності, що було передбачено чинною на час набуття права власності позивачем статтею 22 Закону «Про власність» 1991 року та аналогічно зміст права власності врегульований статтею 317 ЦК України.

26.01.2012 за договором купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 відчужив належну йому ј частку спірної квартири, що підтверджується витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів №10957578 від 26.01.2012.

Відповідно до ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом у випадку зміни власника.

Право позивача, який був співвласником спірної квартири, на користування нею було похідним від права власності позивача на частину цієї квартири, а з припиненням його права власності, припинилося й право позивача на користування житлом.

Таким чином, внаслідок відчуження позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2012р. належної йому частки у квартирі по АДРЕСА_1 на підставі ст.346 ЦК України припинилось право користування позивачем спірною квартирою.

Враховуючи викладене, у 2018 році право на користування спірною квартирою позивача не могло бути порушеним в зв`язку з тим, що таке право позивача припинилось 26.01.2012р. з припиненням його права власності на частину спірного житлового помешкання, а той факт, що після відчуження частини квартири позивач не знявся з реєстрації у спірній квартирі та продовжував у ній проживати не свідчить про законні підстави збереження такого права користування після припинення права власності чи набуття його за згодою нового власника, оскільки зміст договору купівлі-продажу від 26.01.2012р. не передбачає обов`язку нового власника допускати позивача до користування спірною квартирою чи її частиною, також в судовому засіданні не встановлено надання згоди новими власниками ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 на користування позивачем спірною квартирою та реєстрацію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки судом не встановлено порушення у 2018 році права позивача на користування у квартирою по АДРЕСА_1 , з приводу захисту якого він звернувся до суду.

Посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_5 придбав квартиру тільки 09.11.2018, а тому рік визначений ч.2 ст.405 ЦК України не минув, суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню ч.2 ст.405 ЦК України, оскільки набуття позивачем права користування спірною квартирою мало місце на в якості члена сім`ї власника, а в якості квартиронаймача житлового приміщення державного житлового фонду, потім співвласника внаслідок набуття у власність частини квартири в порядку безоплатної приватизації, яка в подальшим була відчужена позивачем на свій розсуд.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до ст.391 ЦК України.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ч. 7 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Глава 28 ЦК України визначає квартиру як об`єкт права власності, а відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що право користування спірною квартирою позивачем припинилось внаслідок відчуження квартири, тому позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом, підлягають до задоволення, оскільки третя особа ОСОБА_5 (новий власник спірної квартири) не є за законом зобов`язаний забезпечувати житлом позивача як колишнього власника, однак позивач відмовляється знятись з реєстрації, чим створює третій особі ОСОБА_5 перешкоди у користуванні спірним житлом шляхом обмеження у користуванні власністю без законних підстав.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4,7,10,81,141, 263-266, 280-282 ЦПК України, ст.319 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом.

Позов ОСОБА_5 визнання особи таким, що втратив право користування житловим приміщенням задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата складення повного судового рішення 27.06.2019 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач : ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) .

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).