Рішення № 82697951, 26.06.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7604/18

№ провадження 2/646/686/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шелест І.М.

секретар судового засідання Волошко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (місцезнаходження: вул. Ак.Павлова, б. 46, м. Харків, 61068) про визнання права на щорічну додаткову відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом, яким просить визнати її право як лікаря- судово-психіатричного експерта на передбачену п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1.ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як окремій категорії працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що до літа 2018 року їй, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про щорічні відпустки», надавалася щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, яка складала 25 днів. З 15.12.2017 з моменту набрання чинності ст. 18-1 Закону України «По судову експертизу», за думкою Відповідача у справі, позивач як працівник державної спеціалізованої установи, яка має кваліфікацію судового експерта, має право тільки на запроваджену цією статтею іншу щорічну додаткову оплачувану відпустку розміром в залежності від тривалості роботи на посадах судових експертів, наукових працівників цих установ, але не більше, як 15 календарних днів. 26 липня 2018 року внесені зміни до Колективного договору, укладеного між адміністрацією відповідача та його трудовим колективом, відповідно до яких позивача позбавлено права на передбачену п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1.ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Позивач зазначає, що вона є працівником Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (попередня назва до 31.08.2018 «Комунальний заклад охорони здоров`я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3») на посаді лікаря- судово-психіатричного експерта, та зазначена посада є саме лікарською, оскільки атестація та присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів відбувається, відповідно до чинного законодавства, тільки для лікарів- судових-експертів. Відповідач, в свою чергу, є закладом з надання психіатричної допомоги, відповідно до п. 6 ч. 1 закону України «Про психіатричну допомогу». Після прийняття ст. 18-1 Закону України « Про судову експертизу», функціональні обов`язки та характер праці позивача залишились незмінними, а інші істотні умови праці змінювались лише в частині розміру оплати праці та незначним чином в частині найменування посад. Отже, відповідач зазначає, що вона була та залишається одночасно є і лікарем, що безпосередньо зайнята обслуговуванням хворих в закладах з надання психіатричної допомоги (психіатричних закладах) і працівником державної спеціалізованої установ, який має кваліфікацію судового експерта, а отже має право на щорічну додаткову відпустку, на підставі п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1.ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» та на додаткову відпустку відповідно до ч. 2 ст. 18-1 Закону України « Про судову експертизу». Посилається на відсутність у чинному законодавстві вимог щодо необхідності обрання лише однієї із зазначених підстав для надання щорічної додаткової відпустки. Крім того зазначає, що позиція відповідача щодо того, що після законодавчого встановлення для працівників державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, щорічної іншої додаткової відпустки, вони позбавляються права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці суперечить положенням ч. 3 ст. 22 Конституції України щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, адже тривалість нової щорічної додаткової відпустки (не більш як 15 календарних днів) менше, ніж та, якою позивач користувалася раніше, і яка є предметом спору (25 календарних днів).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.01.2019 провадження по справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.02.2019 відповідачем через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив позов залишити без задоволення, з посиланням на п. 1.2 посадової інструкції позивача, відповідно до якої вона наділена повноваженнями щодо проведення висококваліфікованого обстеження підекспертних в умовах амбулаторної судово- психіатричної експертизи, мета якого- мотивована відповідь на питання, які поставлені перед експертизою судово- слідчими органами. Через що позивач не надає лікарську допомогу, а здійснює «висококваліфіковане обстеження», та не обслуговує хворих, а здійснює обстеження «підекспертних», на відміну від лікаря- психіатра, якого відповідно до посадової інструкції наділено повноваженнями щодо безпосереднього надання пацієнтові стаціонарної медичної психіатричної допомоги встановленого рівня, організації належного нагляду, догляду та реабілітації пацієнта, захист його прав, законних інтересів при наданні стаціонарної психіатричної допомоги». Наведене, на думку відповідача, виключає застосування постанови КМУ України від 17.11.1997 № 1290 до виконуваних робіт на посаді, яку обіймає позивач, а отже останній має право лише на щорічну додаткову відпустку, передбачену ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу», не більше як 15 календарних днів. Зазначає, що підстав для надання позивачу інших щорічних додаткових відпусток чинне законодавство не містить.

26.02.2019 позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає щодо посилання відповідача на те, що позивач не надає лікарську допомогу хворим та не обслуговує хворих, а здійснює обстеження підекспертних, змішує поняття «хворий» та «пацієнт», які не є ідентичними, перше поняття є ширшим, хворий відповідно до положень діючого законодавства, може бути не лише пацієнтом, до хворих можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, їм може проводитись експертиза психічного стану під час медико-соціальної експертизи втрати працездатності, військово-лікарські та інші експертизи, судово- психіатрична експертиза. Таким чином, позивач вважає, що розділ XVII Додатку 2 до Постанови КМУ від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» під працівниками, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих розуміє не тільки працівників, які надають лікарську допомогу хворим, як про це зазначено відповідачем, а працівників, які за змістом обов`язків за своїми посадами безпосередньо контактують з усіма категоріями хворих, а не тільки пацієнтами. Також позивач зазначає, що весь час роботи на посаді лікаря- судового – експерта з 2004 року їй щорічно до 2017 року, включно, надавалася додаткова відпустка на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України « Про відпустки», що підтверджується листом відповідача № 01-27/9666 від 01.11.2018. Після набрання чинності ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу», тобто з 15.12.2017 її функціональні обов`язки та характер праці, зокрема, передбачені посадовою інструкцією, не змінилися

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 , має кваліфікаційну категорію зі спеціальності судово-психіатрична експертиза (перша категорія), що підтверджується посвідченням № 2352 НОМЕР_1 за наказом № 514-к від 16.12.2013.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018 ОСОБА_1 згідно із штатним розписом працівників КЗОЗ Харківська обласна психіатрична лікарня № 3 станом на 14.12.2017 обіймала посаду лікаря-судово-психіатричного експерта першої кваліфікаційної категорії. Станом на 01.11.2018 обіймає посаду лікаря-судово-психіатричного експерта (провідного судового експерта).

Комунальний заклад охорони здоров`я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 (вул.Ак. Павлова, б. 46, м. Харків), відповідно до Переліку, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я № 722 від 29.06.2017, відноситься до установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи.

Згідно із рішенням Харківської обласної ради від 07.06.2018 № 724-VII « Про припинення комунальних закладів охорони здоров`я, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства» Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 перетворено з Комунального закладу охорони здоров`я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, що підтверджується п.1.2 розділу І Статуту КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня, затвердженого 28.08.2018.

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018 до 14.12.2017 посада лікаря-судово-психіатричного експерта входила до переліку посад Комунального закладу охорони здоров`я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, яким на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» Колективним договором лікарні встановлена щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 25 календарних днів.

На підставі змін та доповнень до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Комунального закладу охорони здоров`я Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 (реєстровий № 156 від 14.06.2018), зареєстрованим Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, п.п.4.22.2 п. 4.22. «Час відпочинку. Відпустки» розділу 4. «Режим праці та відпочинок. Відпустки» Договору викладено у наступній редакції: «надавати працівникам лікарні оплачувані щорічні відпустки:…додаткову (згідно чинного законодавства України)- за особливий характер роботи з ненормованим робочим днем-тривалістю до 7 календарних днів;- лікарям судово-психіатричним експертам (судовим експертам) 18-го відділення судово-психіатричної експертизи, за кожен рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, після досягнення п`ятирічного стажу роботи, з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів,- надається один календарний день, але не більш, як 15 ( п`ятнадцять) календарних днів (додаток № 4).

Зміни до Колективного договору лікарні внесені на підставі ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 ( в редакції Закону України № 2147 від 03.10.2017).

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справі мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справі і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів наданих учасниками справи або витребуваних судом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу, для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 81 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 КЗпП України щорiчнi додатковi вiдпустки надаються працiвникам: 1) за роботу iз шкiдливими i важкими умовами працi; 2) за особливий характер працi; 3) в iнших випадках, передбачених законодавством. Тривалiсть щорiчних додаткових вiдпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Згідно із ст. 4 Закону України « Про відпустки» установлюються такі види відпусток:1) щорічні відпустки: основна відпустка ; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, як це передбачено статтею 8 Закону України « Про відпустки» (введена в дію з 1 січня 1998 року згідно з Постановою ВР № 505/96-ВР від 15.11.96) надається окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно із Розділом XVII Додатку 2 до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджений Постановою КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 в редакції 28.10.2016), до нього входять, зокрема, Працівники психіатричних (психоневрологічних) закладів та установ, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах (у тому числі у лікувально-трудових майстернях та сільських господарствах), зокрема, відповідно до п.п. 25. Лікар (у тому числі лікар-керівник відділення) із зазначенням тривалості відпустки 25 календарних днів.

Відповідач, до внесення змін до Закону України «Про судову експертизу», а саме доповнення його змісту статтею 18-1(набрала чинності 15.12.2017) визнавав право позивача на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» тривалістю 25 днів, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018.

Відповідно до ст. 18-1 ЗУ «Про судову експертизу» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п`ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

В подальшому 14.06.2018 внаслідок внесення змін до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», закріплено право позивача лише на додаткову відпустку, передбачену ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу», та позбавлено позивача можливості отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці

Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, позивач не відноситься до категорії працівників, які надають лікарську допомогу, та не займається безпосереднім обслуговуванням хворих, на підтвердження чого посилається на п. 1.2 Посадової інструкції лікаря-судово-психіатричного експерта амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії 18-го судово-психіатричного відділення судово-психіатричної експертизи КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», відповідно до якого лікаря наділено повноваженнями щодо проведення висококваліфікованого обстеження підекспертних в умовах амбулаторної судово-психіатричної експертизи, мета якого –мотивована відповідь на питання, які поставлені перед експертизою судово- слідчими органами.

Наведені положення відповідач порівнює з п. 1.2. посадової інструкції лікаря-психіатра 6-го психіатричного відділення для дорослих КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», відповідно до якого лікаря наділено повноваженнями щодо безпосереднього надання пацієнтові стаціонарної медичної психіатричної допомоги встановленого рівня, організації належного нагляду, догляду та реабілітації пацієнта, захист його прав, законних інтересів при наданні стаціонарної психіатричної допомоги.

З наведеного відповідач дійшов висновку, що позивач не займається безпосереднім обслуговуванням хворого , що виключає застосування до нього положень Постанови КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 та віднесення до категорії працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку за особливі умови праці, яка передбачена ст. 8 Закону України «Про відпустки».

Зазначене підтверджується листомКомунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018, відповідно до якого з 15.12.2017 посади лікаря –судово-психіатричного експерта не відносяться до таких, хто має право на щорічну додаткову за п. 1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки»

Водночас відповідач зазначає, що позивач відповідно до ст. 76 КЗпП України має право на щорічну додаткову відпустку у інших випадках, передбачених законодавством, а даному випадку, передбачену ст. 18-1 Закону України «Про судову експертизу» на підставі якої працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п`ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Проте, Розділом XVII Додатку 2 до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджений Постановою КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 в редакції 28.10.2016), передбачено, що до зазначеного списку входять працівники психіатричних (психоневрологічних) закладів та установ, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах (у тому числі у лікувально-трудових майстернях та сільських господарствах), зокрема, відповідно до п.п. 25. Лікар (у тому числі лікар-керівник відділення).

Відповідно до посадової інструкції та листа Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» № 01-27/9666 від 01.11.2018 станом на 14.12.2017 позивач ОСОБА_1 обіймала посаду лікаря-судово-психіатричного експерта першої кваліфікаційної категорії, станом на 01.11.2018 обіймала посаду лікаря-судово-психіатричного експерта (провідного судового експерта).

Враховуючи, що відповідач надавав позивачу щорічну оплачувану відпустку на підставі п.1ч.1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки» до 15.12.2017 та не надав доказів зміни посадових обов`язків позивача, умов праці з 15.12.2017, які б дозволяли віднести його до категорії працівників, праця яких не має особливого характеру та не пов`язана з підвищеним нервово-емоційнім та інтелектуальним навантаженням, відповідачем не доведено відсутність у позивача права на щорічну додаткову відпустку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 76 КЗпП України, п.1 ч. 1ст. 8 ЗУ «Про відпустки» за особливі умови праці.

Додаткова відпустка, передбачена ст. 18-1 ЗУ «Про судову експертизу», яка надається працівникам державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, за кожний рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів, наукових працівників цих установ після досягнення п`ятирічного стажу роботи з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, передбачена п.1 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про відпустки» яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, мають різні підстави надання та не є взаємовиключними.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України « Про відпустки» щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Чинне законодавство не містить положень, які б передбачали необхідність надання щорічної додаткової відпустки лише за однією підставою, за виключенням ч. 1 ст. 10 ЗУ « Про відпустки». Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки» встановлене обмеження, яке передбачає, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, яка не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

З наведеного у ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відпустки» формулювання «…загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток..» виходить передбачена законом можливість мати щорічні додаткові відпустки з кількох підстав.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що доводи позивача не спростовані, а отже позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, отже витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 гривень суд стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 247, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України,ст. 76 КЗпП України, ст.ст. 4,6,8,10 Закону України « Про відпустки», ст. 18-1 Закону України « Про судову експертизу», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (місцезнаходження: вул. Ак.Павлова, б. 46, м. Харків, 61068) про визнання права на щорічну додаткову відпустку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) право як лікаря- судово-психіатричного експерта на передбачену п. 2. ч.1 ст. 76 КЗпП України, п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 та п.1.ч.1 ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як окремій категорії працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», ЄДРПОУ 02003675,(місцезнаходження: вул. Ак.Павлова, б. 46, м. Харків, 61068).

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2019 року.

Суддя Шелест І.М.