Рішення № 82694375, 19.06.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2859/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Прокопчук Л.М.,

з участю представника позивача Мазурка А.А.,

представників відповідача ОСОБА_1 .І. – Шпатуська Р.В., Мушкеєва В.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, суд –

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк").

25 лютого 2019 представник позивача Мазурок А.А. подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд врахувати правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 щодо припинення кредитних правовідносин після закінчення дії кредитного договору. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 93398,39 доларів США, що за курсом 26,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.02.2019 року складає 2520822,61 грн. за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 А.А. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 93398,39 доларів США, що за курсом 26,38 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.06.2019 року складає 2463849,53 грн. за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року.

Представники відповідача ОСОБА_4 . – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги позивача визнали частково, не заперечили проти стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року в розмірі 623096,81 грн. Крім того, просили суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 до 1000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав з підстав викладених у відзиві, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 у зв`язку з припиненням чинності договору поруки, як забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006року.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_8 , представників відповідача Макарчука О.І. – Шпатуська Р.В., Мушкеєва В.В., представника відповідача Луніна ОСОБА_9 В. – ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 30 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ROHIAE00000141, за яким останній отримав від позивача кредит на придбання автомобіля в розмірі 37600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2011 року. Кредит був наданий під поруку фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується кредитним договором № ROHIAE00000141 та договором поруки № ROHIAE00000141/1 від 30 грудня 2006 року.

В порушення умов договору та вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України, ОСОБА_4 взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконав, що призвело до утворення заборгованості в сумі 113665,20 доларів США станом на 10 лютого 2016 року. З врахуванням, заяви про зменшення позовних вимог від 25.02.2019 року заборгованість станом на 25 лютого 2019 року становить 93398,39 доларів США, що за курсом 26,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.02.2019 року складає 2520822,61 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому договором.

Як передбачено частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_4 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору; що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором станом на 25 лютого 2019 року. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення, всієї суми кредиту.

Відповідач ОСОБА_4 неналежним чином поставився до виконання взятих на себе зобов`язань, передбачених договором, не дотрималася графіку погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 25 лютого 2019 року, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 93398,39 доларів США, яка складається з наступного: 35159,61 доларів США – заборгованість за кредитом, 32783,77 доларів США – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2368,80 доларів США – заборгованості за комісією, 23086,21 доларів США - заборгованість за пенею.

Вказана заборгованість за згаданим кредитним договором на даний час відповідачем ОСОБА_4 не погашена.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, такі, як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає необхідним зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 до 13086,21 доларів США., що складає 345214,22 грн.

Згідно роз`яснень п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на 19 червня 2019 року встановлений Національним банком України курс долара США до гривні становить 26,38 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення частково, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року в розмірі 83398,39 доларів США, що за курсом 26,38 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 червня 2019 року складає 2463849,53 грн., яка складається з наступного: 35159,61 доларів США – заборгованість за кредитом, 32783,77 доларів США – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2368,80 доларів США – заборгованості за комісією, 13086,21 доларів США, що складає 345214,22 грн. - заборгованість за пенею.

30 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки за № ROHIAE00000141/1, як забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006року.

За зазначеним договором поруки ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати перед позивачем за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором № ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості право вимоги щодо дострокового погашення заборгованості у позивача виникло 21 січня 2007 року та безперервно триває по день подання позову. Зокрема в графі «загальний залишок заборгованості за процентами» в розрахунку заборгованості за договором № ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року станом на 21.01.2007 року зазначено 231,62.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб`єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов`язок боржника за договором.

Таким чином, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Крім того, звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №569/12437/15-ц при винесенні постанови від 10.09.2018 (провадження №61-35370 св 18.) .

Крім того, розрахунок заборгованості в графі «процентна ставка поточна» містить відомості про збільшення розміру процентної ставки 01 листопада 2008 року з 10,08 до 12,12 відсотків річних, що свідчить про збільшення розміру основного зобов`язання. В той же час відомості про внесення змін до договору поруки № ROHIAE00000141/1 від 30 грудня 2006 року в частині збільшення розміру основного зобов`язання суду не надані.

Згідно ч.1 ст. 599 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Верховний Суд у Постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/7389/17 прийшов до наступних висновків: “Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо”.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12.

Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 910/23452/17, у якій зазначено наступне: “Водночас Суд звертає увагу, що сама лише зміна умов щодо збільшення періоду нарахування процентів за користування кредитом не є достатньою підставою для висновку про збільшення обсягу відповідальності поручителя за таким зобов`язанням в разі наявності одночасної зміни умов щодо процентної ставки за користування кредитом в бік зменшення, зменшення розміру неустойки тощо. У такому випадку фактична наявність чи відсутність збільшення обсягу відповідальності поручителя підлягає встановленню на підставі повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи з дослідженням поданих учасниками справи доказів”.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 наведено наступне: “Згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни”.

Як вбачається з Постанови Великої палати ВС у справі № 408/8040/12: "З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку".

Таким чином станом на день пред`явлення позову 11 березня 2016 року договір поруки № ROHIAE00000141/1 від 30 грудня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був припинений з 01 листопада 2011 року.

За вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» слід задоволити частково, стягнути із відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року в розмірі 83398,39 доларів СШАта відмови АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 36957,74 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №ROHIAE00000141 від 30 грудня 2006 року в розмірі 83398,39 доларів США, що за курсом 26,38 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 червня 2019 року складає 2463849,53 грн., яка складається з наступного: 35159,61 доларів США – заборгованість за кредитом, 32783,77 доларів США – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 2368,80 доларів США – заборгованості за комісією, 13086,21 доларів США, що складає 345214,22 грн. - заборгованість за пенею.

В задоволенні інших позовних вимог Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 36957,74 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.