Постанова № 8269370, 03.03.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.03.2010 р.                                                             справа №19/314

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Впровадження інженерно-будівельних технологій" , м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2010р. у справі № 19/314 (суддя Дучал Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Впровадження інженерно-будівельних технологій" , м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Ю.С.Д”, м. Донецьк

про стягнення суми позики у розмірі 40 000,00 грн.

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

Рішенням від 02.02.2010р. у справі № 19/314 господарського суду Донецької області (суддя Дучал Н.М.) відмовлено у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій ”, м. Донецьк у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Ю.С.Д”, м. Донецьк про стягнення суми позики у розмірі 40 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача повернення позики в розмірі 40 000,00 грн., як такої, що отримана на підставі договору позики № 2/08-04 від 23.04.2008 р. Заявлена позивачем вимога є невірним способом захисту порушених прав.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом були порушені норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також не були досліджені всі обставини справи.

Зазначає, що згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивачем 23.04.2008 платіжним дорученням №262 було перераховано відповідачу 40000,00грн. з призначенням платежу "Безвідсоткова позика, згідно Договору №2/08-04 від 23.04.2008р.", відповідачем зазначені кошти прийнято. На думку скаржника, сторони своєю поведінкою проявили волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема вчинення правочину має здійснюватися у формі, встановленій законом. Разом з тим, враховуючи норми ст. 215 ЦК України, ст. 204 ЦК України, недотримання письмової форми правочину не тягне за собою недійсність договору, правочин є правомірним.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Скаржник зазначає, що 25.12.2009р. було направлено вимогу про повернення 40000грн., переданих відповідачу у безвідсотковому позику. Відповідач отримав зазначену вимогу 28.12.2009р. однак жодних дій з боку відповідача не було вжито. Суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки цим обставинам та доказам.

3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу

Відповідач проти доводів апеляційної скарги не заперечили, представників у судове засідання не направили.

Позивач представників також у судове засідання не направив.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін по матеріалам наявним у справі, оскільки сторони про день та час судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, їх явка у судове засідання ухвалою від 18.02.2010р. при порушенні апеляційного провадження була визнана необов'язковою.

4.Апеляційною інстанцією встановлено

          Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.01.2010 р. до реєстру включено запис про Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія “Ю.С.Д.”.В результаті внесення та державної реєстрації змін до статутних документів товариством з обмеженою відповідальністю “ФАРМ-МО” (ідентифікаційний код юридичної особи 32515923, реєстраційний номер юридичної особи –10002950503, місцезнаходження - 83069, м.Донецьк, вул. Старобешевська, буд.114), змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія “Ю.С.Д.” (ідентифікаційний код юридичної особи 32515923, реєстраційний номер юридичної особи –10002950503, місцезнаходження - 83069, м.Донецьк, вул. Старобешевська, буд.114).

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна компанія “Ю.С.Д.” є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю “ФАРМ-МО”.

Платіжним дорученням № 262 від 23.04.2008 р. ТОВ “ВІБТ” перераховано отримувачу - ТОВ “ФАРМ-МО” 40 000,00 грн., призначення платежу - “безвідсоткова позика, згідно договору 2/08-04 від 23.04.2008 р., без ПДВ” (а.с.9).

Перерахування коштів в розмірі 40 000,00 грн. в якості безвідсоткової позики на користь ТОВ “ФАРМ-МО” підтверджується випискою по особовому рахунку позивача в ВАТ “РОДОВІД БАНК” за 23.04.2008 р. (а.с.10).

В матеріалах справи наявний договір №2/08-04 від 23.04.2008 року безпроцентної позики між позикодавцем ТОВ "Впровадження інженерно-будівельних технологій" , м. Донецьк та ТОВ " ФАРМ-МО" , який підписаний тільки зі сторони позикодавця.

Листом № 80 від 21.12.2009 р. Позивач звернувся на адресу Відповідача з вимогою та посиланням на договір № 2/08-04 від 23.04.2008 р. та платіжне доручення № 262 від 23.04.2008 р., про повернення отриманої відповідачем безвідсоткової позики в сумі 40 000,00 грн. у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 12.01.2010р. (а.с.43-44).

Про отримання 29.12.2010р. Вимоги уповноваженою особою ТОВ ТК “Ю.С.Д.” свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2023788 (а.с.42).

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій”, м. Донецьк про стягнення суми позики у розмірі 40 000,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Ю.С.Д”, м. Донецьк виходив з того, що у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача повернення позики в розмірі 40 000,00 грн., як такої, що отримана на підставі договору позики № 2/08-04 від 23.04.2008р., а сума 40 000,00 грн. не має статусу позики, а є коштами, що отримані відповідачем від позивача без достатньої правової підстави.

Але с таким висновком судова колегія не погоджується з наступних підстав:

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст.1046, ст.1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, про те, що договір позики між юридичними особами повинен укладатись у письмовій формі.

Не дотримання юридичними особами письмової форми договору позики не тягне за собою таких правових наслідків як недійсність вчиненого правочину.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошової суми або речі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так дійсно договір безвідсоткової позики, який вказано, як підстава перерахування коштів у платіжному дорученні, позичальником не був підписаний.

Але як вбачається з матеріалів справи платіжним дорученням № 262 від 23.04.2008р., позивач перерахував саме на рахунок ТОВ “ФАРМ-МО”, відкритий АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків (правонаступником якого є відповідач по справі ТОВ “Торгівельна компанія “Ю.С.Д”, м. Донецьк) в якості безвідсоткової позики 40 000,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача в ВАТ "РОДОВІД БАНК" за 23.04.2008 р.

          Відповідач прийняв перераховані позивачем грошові кошти у сумі 40000грн. як безвідсоткову позику і своїми діями фактично підтвердив наявність усної домовленості між сторонами.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом № 80 від 21.12.2009 р. Позивач звернувся на адресу Відповідача з вимогою та посиланням на договір № 2/08-04 від 23.04.2008 р. та платіжне доручення № 262 від 23.04.2008 р., про повернення отриманої відповідачем безвідсоткової позики в сумі 40 000,00 грн. у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 12.01.2010р. (а.с.43-44), ця вимога була отримана уповноваженою особою ТОВ ТК “Ю.С.Д.” 29.12.2010р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2023788 (а.с.42).

Вищезазначений лист згідно ст. 530 Цивільного кодексу України є пред'явленням вимоги відповідачу виконати зобов'язання щодо повернення отриманої ним платіжним дорученням № 262 від 23.04.2008р. безвідсоткової позики в сумі 40 000,00 грн. у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, тобто 05.01.2010р.

Відповідач у встановлений термін не повернув суму безвідсоткової позики в розмірі 40 000,00 грн.

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову позивачу та дійшов помилкового висновку, що у позивача відсутні підстави вимагати у відповідача повернення позики у сумі 40000грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню, так як не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.99, ст.101, ст.102, п.2 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Впровадження інженерно-будівельних технологій", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2010р. по справі № 19/314 скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Ю.С.Д”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Впровадження інженерно-будівельних технологій”, м. Донецьк суму позики у розмірі 40 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 600грн., витрати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.          

Головуючий          

Судді:          

Постанова підписана 04.03.2010р.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС