Рішення № 82691776, 04.06.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1486/18

Рішення

Іменем України

04 червня 2019 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд в складі:

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу досудового розслідування, у якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в його користь завдану йому майнову шкоду в розмірі 40460 гривень та моральну шкоду в розмірі 279225 грн. в результаті незаконних дій органу досудового слідства в особі прокуратури Тернопільською області, посилаючись на мотиви викладені у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовільнити.

Представник прокуратури Тернопільської області прокурор Теребовлянської місцевої прокуратури заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні, крім того прокуратурою Тернопільської області до суду надіслано відзив, у якому просить у задоволенні позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди відмовити, оскільки позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї документи не містять достатнього обґрунтування та доказів для задоволення позовних вимог про відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди.

Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але не повідомив суд про причини своєї неявки.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що є у справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки судом встановлено наступне:

05 жовтня року 2007 року у відповідності до наказу УМВС України в Тернопільській області за №221 ОСОБА_1 , призначено на посаду начальника відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області

28 липня 2009 року постановою заступника прокурора Тернопільської області порушено кримінальну справу № 1681232 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Теребовлянського ВДАІ УМВС України в Тернопільській області, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України.

11 серпня 2009 року висновком службового розслідування щодо інформації з приводу можливих порушень та зловживань службовим становищем службовими особами відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області, дану інформацію визнано такою, що не знайшла свого підтвердження.

18 листопада 2009 року начальник слідчого відділу прокуратури Тернопільської області Жолинський В.М., виніс постанову про проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1 , який проведено 19 листопада 2009 року і в результаті якого не здобуто будь-яких доказів, на які у своїй постанові посилався слідчий.

Постановою начальника слідчого відділу Прокуратури Тернопільської області від 13 квітня 2010 року порушено кримінальну справу стосовно начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВСУ в Тернопільській області Рупи Р.Б. за ознаками вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Постановою начальника слідчого відділу Прокуратури Тернопільської області про притягнення як обвинуваченого від 15 ІНФОРМАЦІЯ_1 2010 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, про що йому оголошено.

21 квітня 2010 року начальник слідчого відділу прокуратури Тернопільської області необгрунтовано наклав арешт на майно - ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок в місті Теребовля та грошові кошти.

Згідно з витягу наказу від 07 липня 2011 року начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ в Тернопільській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вказана кримінальна справа прокуратурою Тернопільської області була скерована до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

Постановою Теребовлянського районного суду від 22 червня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України та ОСОБА_4 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 364 КК України направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування, у зв`язку з наявністю істотної неповноти та неправильності досудового слідства, наявністю підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та істотних порушень кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Обраний підсудному ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, залишено без змін.

Постановою Бучацького районного суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування. Обраний підсудному ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, залишено без змін.

Постановою Монастириського районного суду від 07 травня 2017 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, направлено прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування. Обраний підсудному ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання, залишено без змін.

У відповідності до вимог нового КПК України 05 вересня 2014 року № 42014210000000147 внесено кримінальне провадження за матеріалами кримінальної справи № 1681232.

Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області старшого радника юстиції Жолинського В. про закриття кримінального провадження від 16 березня 2015 року кримінальне провадження № 42014210000000147 від 05 вересня 2014 року відносно начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_1 закрито.

Згідно витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 29 грудня 2015 року за №336 о\с ОСОБА_1 , поновлено на посаді начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ) МГБ, підпорядкованої УМВС з 07 липня 2011 року.

Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 29 грудня 2015 року за №337 о\с, через скорочення штатів, ОСОБА_1 , звільнено у запас Збройних сил з посади начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції (підпорядкованого УДАІ ) МГБ, підпорядкованої УМВС з 06 листопада 2015 року.

Постановою заступника прокурора Тернопільської області радником юстиції Мукан І. про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 12 січня 2017 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 42014210000000147 винесену начальником СВ прокуратури Тернопільської області Жолинським В.М. 16 березня 2015 року.

Постановою начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого регіональної прокуратури старшого радника юстиції Барановського Ю.Б. про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 03 липня 2017 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження № 42014210000000147 винесену слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури області Самойловим П.Г.

29 травня 2018 року слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області втретє прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 420142100000147 за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до п.1 ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 1-1, 2 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;{ Частину першу статті 2 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Рупа ОСОБА_5 , звернувся до Прокуратури Тернопільської області із заявою, у якій просив винести постанову про відшкодування шкоди завданої йому незаконними діями органом досудового слідства - прокуратурою Тернопільської області та визначити розмір вказаної шкоди.

Вказану заяву прокуратурою Тернопільської області розглянуто та 11 жовтня 2016 року надано відповідь ОСОБА_1 про те, що підстав для прийняття рішення про відшкодування шкоди не має.

Відповідно до ст.. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Так із позовної заяви, вбачається що ОСОБА_1 при кожному із закриттів кримінального провадження, слідчим та прокурором не було роз`яснено порядок поновлення порушеного права та відшкодування завданої йому шкоди. ОСОБА_1 органом попереднього слідствам в особі прокуратури Тернопільської області, спричинено шкоду, яка підлягає відшкодуванню згідно Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно наказу МВС України №499 від 31 грудня 2007 року з подальшими змінами «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено та введено в дію з 01 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 3.5 розділу 3 вказаної Інструкції регламентована виплата грошового забезпечення особам, відстороненим від виконання службових обов`язків.

Підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 розділу 3 Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Відповідно до Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2011 року по 06 липня 2012 року в сумі 24951 грн.24 копійки, тобто за один рік.

Згідно підпункту 3.5.3 пункту 3.5 роздіду 3 даної Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відстороненим від посад, відповідно до КПК України та діюючого законодавствая з наступного дня після відсторонення від посад за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.

Згідно грошового атестату та інших документів, доданих ОСОБА_1 до матеріалів справи, його оклад за військове звання становив 125 грн., а процентна надбавка за вислугу років - 470 грн.

З врахуванням викладеного, розмір спричиненої ОСОБА_1 майнової шкоди за невиплачені оклади за спеціальними званням та надбавкою за вислугу років, за період з 15 квітня 2010 року по 18 грудня 2015 року, становить 40460 гр ( 125 грн. х 68 міс.= 8500 грн. ) + ( 470 грн. х 68 міс. = 31960 грн).

Згідно ч.8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені пр восуддя», з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можу бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади і їх п садові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у сп сіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моралья шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів де жавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових ос при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту, виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від в посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшуко діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, суд враховуючи вище наведене вважає, що слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40460 грн. – матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Спричинена ОСОБА_1 моральна шкода полягає в тому, що в результаті протиправних дій з сторони відповідача було порушено його нормальні життєві зв`язки. Він був позбавлений можливості у реалізації своїх намірів щодо кар`єрного росту, в нього погіршились відносини з оточуючими людьми, погіршився стан здоров`я, в сім`ї почались непорозуміння, змінилось ставлення до нього з сторони близьких і друзів, тощо. Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та пред`явленням обвинувачення у вчиненні корисливого злочину зганьбили його честь і гідність, завдано непоправної шкоди діловій репутації як працівника органів внутрішніх справ.

У зв`язку з переліченими обставинами, у ОСОБА_1 було порушено його нормальний, до цього звичний спосіб життя, що в подальшому викликало у нього депресивний стан.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області, позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, переживаннях та порушенні звичного способу життя та підлягає стягненню з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Позивач визначаючи розмір завданої йому моральної шкоди, врахував період моральної шкоди після закриття кримінального провадження 16.03.2015 року, зокрема, у зв”язку із скасуванням у 2017 постанови про закриття кримінального провадження, не зазначено, в чому полягала ця шкода у 2017-2018 роках.

Відповідно до норм КПК України (як чинного, так і попереднього, який діяв з 1961 по 2012 р.р. та втратив чинність), досудове розслідування — стадія ї кримінального провадження, яка закінчується закриттям кримінального провадженим або направленням до суду обвинувального акта.

Кримінальне провадження відносно позивача було закрито 16 березня 2015 року. У грудні 2015 року його поновлено на роботі в органах МВС України.

З моменту пред`явлення позивачу обвинувачення у вчиненні злочину до моменту закриття кримінальної справи він перебував під слідством та судом 59 повних місяці.

За цей період розмір моральної шкоди, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, складає 219657 грн. (59 х 3723 грн.).

Позивачем не доведено і судом не встановлено спричинення ОСОБА_1 , моральної шкоди після 16 березня 2015 року, зокрема, у зв”язку із скасуванням у 2017 постанови про закриття кримінального провадження, не зазначено, в чому полягала ця шкода у 2017-2018 роках.

Так, постанови про закриття кримінальної справи дійсно ще двічі скасовувались у 2017 році, але сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження та відновлення досудового розслідування не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

На роботі позивач був поновлений ще в кінці 2015 року. У 2017-2018 роках після скасування постанови від 16 березня 2015 року про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 , не повідомлялося про підозру, не обирався запобіжний захід, не проводилися жодні слідчі чи інші процесуальні дії за його участю.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі, а тому слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 219657 грн. – моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що із врахуванням душевних страждань, переживань та порушення звичного способу життя спричиненого органами досудового розслідування в особі прокуратури Тернопільської області позов ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу досудового розслідування слід задовольнити частково, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40460 грн. – матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 219657 грн. – моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області.

Керуючись 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.11, 16, 22, 23, 280, 1166, 1167, 1195 ЦК України, Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” ст. 1,2,3,4,12,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40460 грн. – матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 219657 грн. – моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області.

Стягнути з Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за звернення позивача з позовом немайнового характеру.

Стягнути з Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави за звернення позивача з позовом майнового характеру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Теребовлянський районний суд.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.В.МАЛЯРЧУК