Рішення № 82690415, 17.09.2018, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2713/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТЗОВ "Лізингова компанія "Еталон" про стягнення процентів за користування коштами,,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТЗОВ "Лізингова компанія "Еталон" про стягнення процентів за користування коштами, та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами в розмірі 7 450, 92 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Еталон на користь ОСОБА_1 . 2 514грн. інфляційних втрат.

Позовна заява мотивована наступним:

28.04.2015 р. між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон», Лізингодавець та ОСОБА_1 Лізингоодержувач укладено договір фінансового лізингу №002287, згідно якого Лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (визначений у п. 3.1. цього договору), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

На виконання умов договору ОСОБА_2 29.04.2015 р. сплачено 20 000 грн авансового платежу.

У зв`язку із завалюванням Відповідачем істотних умов договору в момент підписання ОСОБА_2 звернувся із заявою до ТзОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», де просив повернути сплачені ним кошти.

Відповіддю від 26.05.2015 р. йому відмовлено у поверненні коштів.

Тоді ж він звернувся із позовом до Сокальського районного суду із вимогою про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення процентів та моральної школи.

Рішенням Сокальського районного суду від 04.07.2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено визнано договір фінансового лізингу від 28.04.2015р. недійсним, стягнуто із ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 20 000 грн. сплачених на виконання умов договору стягнуто з ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 9 390 грн. 17 коп. процентів за користування коштами та 5 000 грн. моральної шкоди.

На виконання вказаного рішення суду Сокальським районним судом був виданим виконавчий лист, який був одразу ж надісланий на виконання у Печорський РВ ДВС м.Києва ГТУЮ у м. Києві.

Згідно виписки із банківського рахунку ОСОБА_1 отримано кошти згідно рішення суду 21.06.2017 року.

29.06.2017 р. у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду, державним

виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У зв`язку із тривалим невиконанням рішення суду, стягнені кошти значно знецінилися.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Так, одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об`єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері позивача; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні відповідачем взятого на себе зобов`язання: причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

До того ж, важливим елементом об`єктивної сторони правопорушення є причинний зв`язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов`язань.

Отже, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

В діях відповідача є склад цивільного правопорушення та підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності згідно законодавства України у вигляді стягнення збитків на користь потерпілої сторони - позивача, а саме:

- протиправна поведінка відповідача, що виявилася в незаконному користуванню його грошовими коштами;

- наявність збитків (доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (неможливість своєчасно скористатися грошовими коштами);

- вина боржника (особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання);

Тому виходячи з наведеного, наводить розрахунок процентів за користування ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» коштами ОСОБА_1 , який починає вираховувати із 02.04.2016р., (оскільки проценти за попередні періоди були стягнуті рішенням Сокальського районного суду від 04.07.2016р.), до 21.06.2017р.. тобто до моменту перерахування ОСОБА_1 коштів.

Згідно наданого розрахунку розмір процентів за користування коштами, в період 02.04.2016р. до 21.06.2017р. становить 7 450, 92 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Як вбачається із вищенаведених фактів, з 28.04.2015р. до 21.06.2017р. ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися належними йому коштами, внаслідок чого вони значно знецінилися.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошове зобов`язання у Відповідача виникло перед ОСОБА_1 на підставі рішення суду, адже саме на підставі рішення суду було повернуто йому кошти.

Оскільки ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» кошти повернуло лише 21.06.2017р. тобто більш як за 2 роки після визнання недійсним договору фінансового лізингу від 28.04.2015р., тому наводить розрахунок інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання саме із 28.04.2015р. в контексті ст. 236 ЦК України до моменту перерахування коштів.

Згідно наведеного розрахунку, розмір інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 2 514 грн.

Як вбачається із вищевикладеного цивільно-правові відносини між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» виникли на підставі договору фінансового лізингу.

Таким чином, ОСОБА_1 як споживач, згідно ст. 4 Закону має право звернутись із позовом до суду у разі порушення його прав.

В судовому засіданні представник позивача Семенюк Р.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених у позовній заяві мотивів, просить суд позов задовольнити та ухвалити рішення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак подав письмове заперечення проти задоволення позовних вимог, просить в позові відмовити в зв"язку із безпідставністю такого.

Дослідивши письмові докази по справі та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Сокальського районного суду від 04.07.2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено визнано договір фінансового лізингу від 28.04.2015р. недійсним, стяі нуго і ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 20 000грн. сплачених на виконання умов договору стягнуто з ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в користь ОСОБА_1 9 390.17грн. процентів за користування коштами, та 5 000грн. моральної шкоди.

Згідно до договору фінансового лізингу №002287, Лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (визначений у п. 3.1. цього договору), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору..

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору позики, розмір процентів у такому не встановлений, а тому розмір таких визначається на рівні облікової ставки НБУ.

В ході судового розгляду встановлено, що наданий позивачем розрахунок процентів за користування позикою, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань є правильним, жодних заперечень з приводу такого відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведені факти суд приходить до висновку, що слід позовну заяву задоволити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами в розмірі 7 450, 92 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Еталон на користь ОСОБА_1 . 2 514грн. інфляційних втрат

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 281, 265, 281, 282 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 625, 1048 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон". СДРПОУ 38865527, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 300711, (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, к. 613. на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) проценти за користування коштами в розмірі 7 450грн. 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Еталон» ЄДРПОУ 38865527, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 300711, (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова. 18/7. к. 613) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер 21 НОМЕР_3 ) 2 514 грн. інфляційних втрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О. А. Веремчук