Рішення № 82689472, 12.06.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9761/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

представника позивача Виноградова С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, заступника начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромного Ярослава Ігоровича про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову покликається на те, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил за №6261/20900/18 від 13.11.2018 року її притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. З оскаржуваною постановою позивач не погоджується, оскільки транспортний засіб марки «Крайсер» 30.06.2016 р. був ввезений на митну територію України з метою «транзит». Про те, вивезти його у строк у позивача не було можливості із-за технічного стану автомобіля.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить суд позов задоволити.

Львівська митниця ДФС свого представника до суду не направила, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ст.205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Разом з тим, відповідачем у справі подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України. Зазначено, що ОСОБА_1 перевищила більше, ніж на десять діб встановлений ч.1 ст.95 МК України строк доставки товару – транспортного засобу марки «CHRYSLER-VOYAGER», VIN-1 НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення. Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 470 МК України.

Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромного Я.І. від 13.11.2018 року винесеної у справі про порушення митних правил за №6261/20900/18, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 11.10.2018 року о 15 год. 49 хв., в зону митного контролю МАПП «Краковець», Львівської митниці ДФС, окремою смугою руху «червоний коридор» заїхав транспортний засіб, автобус марки «SETRA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким слідувала громадянка ОСОБА_1 , з України до Республіки Польща.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що 30.06.2016 року, громадянка ОСОБА_1 , ввезла через митний пост «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС на митну територію України транспортний засіб марки «CHRYSLER-VOYAGER», VIN НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбаченийнормами ст.95 Митного кодексу України.

Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 11.10.2018 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений.

Частиною 1 ст. 381 МКУкраїни встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 р. ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов`язання, застосування заходів гарантування тощо).

Отже, пропуск 30.06.2016 року, ввезеного на митну територію України даного автомобіля, здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб).

Згідно ч.3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вищевказаний транспортний засіб не є транспортним засобом комерційного призначення, на нього поширюється регулювання ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, термін “товар” вживаються в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття “транспортний засіб особистого користування ” охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Нормами ст.ст. 90 та 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України.

У відповідності до ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — п`ять діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України. Проте, в супереч ст. 192 МК України та розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, гр. ОСОБА_1 , до найближчого митного органу до завершення визначеного митницею строку транзиту про обставини подій, у зв`язку з якими порушено ці строки, та місцезнаходження товарів і транспортних засобів у випадку порушення строку транзиту не зверталася.

Як вбачається зі змісту заперечень /а.с.31-39/, під час митного контролю 11.10.2018, ОСОБА_1 , в своєму поясненні не повідомила причину не вивезення даного транспортного засобу з митної території України. Жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України не надала.

Що ж стосується твердження позивача щодо неможливості вивезення транспортного засобу із – за його технічного стану, суд звертає увагу на наступне.

Так, згідно із ч. 1 ст. 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря тощо, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Крім цього, відповідно до п.2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657 (далі – Порядок), обставини непереборної сили – надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія – небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність.

Разом з тим, вищевказаним Порядком передбачено документальне підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили – часткового чи повного пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата, тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Так, разом із заявою, що містить інформацію про місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили подаються документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені у встановленому порядку.

Пункт 3 розділу VШ Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України від 02.12.1997 року №671/97 і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Таким чином, ОСОБА_1 , документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, у відповідності до статті 460 Митного кодексу України, суду не надала.

Крім цього, позивач стверджує, що правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 МК України не відноситься до триваючих, і строки накладення адміністративного стягнення вже закінчились. Дане твердження спростовується наступним.

Згідно ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. №22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Листом Міністерством юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз`яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб`єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Таким чином, висновок позивача про те, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 є закінченим на одинадцятий день є безпідставним та необґрунтованим, з наступних підстав.

На одинадцятий день вказане правопорушення вчинено, проте, завершується воно відповідно до ч.ч. 1, 4, 8 ст. 102 МК України, якими й передбачені підстави завершення митного режиму транзит, а саме:

1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

4. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

8. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, не є підставою для завершення митного режиму «транзит», а предмети, після перевищення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу не можуть використовуватися для вільного обігу на митній території України, оскільки такі не поміщені в митний режим імпорту згідно глави 13 МК України. Після спливу зазначених строків такі продовжують перебувати на митній території України з порушенням умов митного режиму «транзит», тобто із порушенням законодавства, що свідчить про триваючий характер правопорушення.

Отже, днем виявлення такого правопорушення є фіксація в протоколі про порушення митних правил, а тому в силу ст. 467 МК України строк накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з дня виявлення.

Так, частиною 1 ст.470 МК України встановлено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу, тобто зазначене порушення починається із 0 годин 11-ї (6-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 24 годиною цієї доби, тобто триває протягом зазначеного проміжку часу. Так, дане порушення є вчиненим як о 00.01 год. цієї доби, так і о 23.59 год. відповідної доби.

Аналогічно, порушення, передбачене ч.2 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб) триває з початку 12-ї (7-ї у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці) доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується 20-ї (15-ї) доби.

Порушення ж, передбачене ч.3 ст.470 МК України (перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб), починається із 21-ї доби з дати ввезення транспортного засобу на митну територію України та закінчується датою вивезення транспортного засобу за межі митної території України, поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим або конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили. Тобто, дане порушення є триваючим.

Окрім цього, листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24-03-09-17 було роз`яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Так, пунктом 1 ч.1 ст.491 МК України передбачено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ч.1 ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Враховуючи наведене, порушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України є триваючим, у зв`язку із чим є формально закінченим з моменту його суб`єктивного офіційного виявлення під час здійснення митних процедур 12.05.2017року, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення.

І саме з цієї дати відраховується строк накладення адміністративного стягнення.

Аналогічне підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема:

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 року у справі № К/800/17529/16 суддя Чумаченко Т.А. зазначив: «не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку»;

- в постанові Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 року у справі № К/800/15888/16 зазначено наступне: «невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов`язку щодо вивезення транспортного засобу - автомобіль «HONDA CIVIC» за межі митної території України, як і не виконано обов`язку розмитнення автомобіля в порядку, встановленому законом, правопорушення є триваючим…».

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року у справі № К/800/45025/15 суддя Маслій В.І. зазначив: « приймаючи до уваги те, що позивачем до цього часу не виконано обов`язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов`язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом – правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача щодо правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України не може розглядатись як триваюче і вважатись вчиненим на 11 день – є необґрунтованими»;

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 року у справі № К/800/8583/16 зазначено наступне: «Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що допущене позивачем порушення митних правил є триваючим, а тому оспорювана у справі постанова Митниці прийнята відповідачем у межах визначеного законодавством строку та скасуванню не підлягає»;

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 року №К/800/5091/16 суддя Сорока М.О. зазначив: «Судом зазначено, що вчинене позивачем правопорушення відноситься до триваючих…

Враховуючи, що будь-яких інших даних щодо більш раннього виявлення вчиненого позивачем правопорушення судом не встановлено, то саме з вказаної дати слід починати відлік строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності».

Таким чином, суд вважає, що посадовою особою було правомірно та на законних підставах прийнято рішення про наявність складу правопорушення та винесено постанову про порушення митних правил.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Відтак, враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 139 КАС судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 121, 241-246, КАС України, ст.ст. 90, 93, 95, 110, 381, 460, 467, 470, 491, 494, 522 МК України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, заступника начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скоромного Ярослава Ігоровича про скасування постанови у справі про порушення митних правил – відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення було складено 21.06.2019 року.

Суддя Юрків О.Р.