Рішення № 82687004, 24.06.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/585/18

Провадження № 2/361/195/19

24.06.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 червня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Яблонській В.І., з участю відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення збитків, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача 16383,81грн., на відшкодування понесених збитків у зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 за договором добровільного страхування транспортного засобу за страховим випадком, що стався з вини водія- відповідача 24.02.2015р. Позов вмотивований тим, що 24.02.2015р. в м. Києві сталась ДТП, в якій був пошкоджений належний третій особі ОСОБА_2 автомобіль Фіат д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 ; ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_2 ; пошкоджений автомобіль, належний ОСОБА_2 , був застрахований за договором КАСКО від 26.12.2014р.; за даним страховим випадком потерпілому страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в сумі 66383,81грн., і після його виплати до позивача перейшло право вимоги до заподіювача шкоди; частково збитки відшкодовані в позасудовому порядку страховиком відповідача- СК «Провідна» в сумі 50000грн., на підставі договору про обов`язкове страхування ЦПВ. Решту, непокриту таким відшкодуванням, позивач просить стягнути з водія, винуватого в ДТП.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, не оспорюючи факту ДТП з його участю і визнання його винуватим за ст.124 КУпАП за даним фактом ДТП та пошкодження автомобіля третьої особи, факту виплати позивачем третій особі страхового відшкодування, відповідач оспорює визначений розмір відшкодування і відповідно розмір суми, яка пред`являється йому до стягнення; разом з тим вважає, що розмір завданої шкоди, визначений позивачем є завищеним, а виходячи з дійсного розміру шкоди, в тому числі вартості відновлювального ремонту – у разі його правильного а не завищеного визначення, є меншою за 50000грн. , тобто вона повністю має покритись страховим відшкодуванням. Відповідач свою позицію пояснює наступним: він своєчасно подав страховику заяву, в якій просив запросити його на огляд пошкодженого транспортного засобу, але його заява була проігнорована; відповідач оспорює посилання позивача на те, що відповідач не був запрошений чи повідомлений про огляд, оскільки огляд автомобіля вже був здійснений до отримання вказаної заяви від відповідача; - відповідач посилається на дати вказаних подій, що хоча огляд мав місце 25.02.2015р., заява ним подана 3.03.2015р., але доплата мала місце 4.03.2015р., а ремонт розпочався лише після 26.03.2015р., тобто страховик мав можливість виконати його вимогу. Відповідач оспорює, що особа, яка оглядала транспортний засіб (Сутулін), має відповідну кваліфікацію, оскільки не зазначено ні посаду ні спеціальності вказаної особи , тому вважає, що безпідставно призначено заміну обох задніх дверей, які мали незначні пошкодження і тому однозначно на думку відповідача підлягали рихтуванню та фарбуванню (відновленню), а не заміни, тим більше з урахуванням зносу автомобіля відсутні підстави для стягнення повної вартості нових деталей, - і це явно і необґрунтовано (на суму близько 40000грн.) удорожчало вартість ремонту. Розмір відшкодування визначений страховиком за рахунком СТО, і даний рахунок на думку відповідача є завищеним, калькуляцію зроблено за завищеною вартістю нормо годин, вартість запчастин завищена у порівнянні навіть з цінами офіційного дилера, хоча ремонт здійснювався не на авторизованій СТО , тому вартість і ціни не могли бути більшими; вартість спірних задніх дверей і заднього бамперу взагалі введена вручну у сторону збільшення, тобто штучно завищено. Крім того послався на те, що у разі, якщо і погодитись з тим, що двері потребували заміни, то не було необхідності брати нові деталі, враховуючи знос автомобіля, і більш того, у разі стягнення з нього вартості нових виробів - він має право отримати вказане пошкоджене замінене майно, оскільки замінені двері мали несуттєві пошкодження і мали цінність і значну вартість, а у разі, якщо таке майно втрачене і не може бути йому передане, то це є підставо для заліку вартості вказаного майна. послався на те, що він позбавлений можливості надати докази вартості вказаного майна, оскільки воно втрачене позивачем, і що саме позивач повинен довести його вартість, але у будь-якому випадку вартість такого майна (яке він має право отримати або на суму вартості якого стягнення з нього має бути зменшеним) – є знано більшою від суми 16383грн., яку позивач просить стягнути. Послався на те, що позивач не обгрунтував доплату в сумі 4571грн., оскільки ніяких скритих дефектів не виявлено, а за наданих доказів не видно підстави для такого додаткового страхового відшкодування, крім того з урахуванням його заяви про намір бути присутнім при огляді автомобіля він повинен був бути запрошений на такий повторний огляд. Вважає, що відсутні підстави для покладення на нього обов`язку по відшкодуванню вартості всього виконаного ремонту, враховуючи наявність на автомобілі інших пошкоджень, не пов`язаних з ДТП, на захищеність ремонту, не врахування зносу. Послався на те, що він зобов`язаний відшкодувати завдану ним шкоду, визначену належним чином, і не повинен платити за повне поновлення автомобіля за його рахунок, вважає, що частина ремонту була направлена не на відновлення від отриманих в ДТП пошкоджень до попереднього стану, а на поновлення всього автомобілю за рахунок вказаного ремонту. Просить у позові відмовити з тих підстав, що заявлена сума страхового відшкодування є явно завищеною, і що позивач не доказав, що розмір дійсної шкоди, за яку він має нести відповідальність, перевищує 50000грн.

Третя особа ОСОБА_2 (власник, страховик і вигодонабувач), яка була залучена до участі у справі, письмових пояснень не подала. Незважаючи на неодноразові направлення їй повісток і викликів до суду, жодного разу не явилась, у будь-який спосіб не повідомила про її позицію у даній справі, ніяких доказів не подала. Суд ухвалив справу розглянути у її відсутності.

З наданих та наявних у справі доказів і обґрунтувань сторін суд встановив наступні обставини:

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 (третя особа) є власником автомобіля Фіат Добло, д.н.з. НОМЕР_1 .

26.12.2014р. між позивачем (страховик) і ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір майнового страхування транспортного засобу Фіат Добло, д.н. НОМЕР_1 ; франшиза 0,00грн.

Умовами договору страхування (пп.28.12, 28.13., 28.13.1, 28.13.2, 28.14 сторони домовились, що при страховому випадку розмір збитків визначається шляхом складення кошторису вартості відновлення без урахування експлуатаційного зносу, який складається страховиком, виходячи з відновлення на базі СТО на підставі рахунку СТО, визначеного страховиком. У випадку виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитку кожна сторона має право вимагати проведення незалежної експертизи.

З повідомлення водія ОСОБА_4 (який керував автомобілем Фіат Добло станом на ДТП) до страховика за страховим полісом, довідки про ДТП, довідки з місця ДТП про пошкодження транспортного засобу, акту огляду автомобіля Фіат Добло від 25.02.2015р. ремонтної калькуляції, страхового акту від 27.02.2015р., розрахунку страхового відшкодування – встановлено, що застрахований автомобіль ОСОБА_5 був пошкоджений в ДТП, дана ДТП визнана страховим випадком, по ньому нараховано страхове відшкодування в сумі 61812,72грн.

Згідно рахунку від 25.02.2015р., виставленому ТОВ ТД «Укрлада» платнику ПрАТ СК «АХА Страхування» , - вартість ремонту автомобіля Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 , згідно калькуляції AUDATEX - 61466,49грн., ПДВ 11063,97грн., знято бонуси, і до оплати 66383,81грн.

Згідно платіжного доручення №160615 від 2.03.2015р. вказана сума 61812,72грн. перерахована позивачем (страховиком) отримувачу ТОВ ТД «Укрлада», призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту , ОСОБА_2 , без ПДВ.

Постановою Солом,янського районного суду м. Києва від 10.03.2015р. ОСОБА_1 визнаний винуватим за ст.124 КУпАП з накладенням на нього адмін.стягнення. Постановою встановлено факт ДТП , що мала місце 24.02.2015р. , з участю автомобіля, керованого ОСОБА_1 , вина в даній ДТП водія ОСОБА_1 (порушено п.13.1 ПДРУ), факт пошкодження в даній ДТП автомобіля Фіат д.н.з. НОМЕР_1 .

Цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у страховика ПрАТ СК «Провідна».

13.05.2016р. позивач, виплативши своєму страхувальнику страхове відшкодування (перерахувавши грошові кошти за ремонт), направив заяву (претензію) до ПрАТ СК «Провідна» з вимогою компенсувати виплачену позивачем суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 50000грн. з долученням документів, в тому числі акту огляду транспортного засобу, розрахунку страхового відшкодування, рахунку, страхового акту платіжного доручення, інших.

ПрАТ СК Провідна перерахувала позивачу 50000грн. ( в межах ліміту, визначеного страховим полісом з відповідачем).

28.02.2017р. позивач направив претензію про відшкодування збитків водію ОСОБА_1 в сумі 16383,81грн. (тобто на суму, непокриту відшкодуванням його страховиком).

Відповідач в добровільному порядку дану суму позивачу не сплатив.

Спірні правовідносини врегульовані Цивільними кодексом України, а також Законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі закон про страхування і закон про обов`язкове страхування)

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну, відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України – шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, п.1) шкода, завдана одній особі іншою відшкодовується винною особою.

Таким чином, відповідач як винуватець в ДТП і в пошкодженні майна ОСОБА_6 , є зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі за правилами, передбаченим ЦК України щодо відшкодування шкоди.

За статтею 993 ЦК страховик власника наземного транспортного засобу за договором майнового страхування , виплативши своєму страхувальнику страхове відшкодування, отримав право вимоги до особи, відповідальної за шкоду в межах понесених витрат. Тобто позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування страхувальнику на підставі договору майнового страхування, отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, відшкодувати збитки , заподіяні йому такою виплатою, - у межах фактичних витрат. Відповідно до ст. 27 Закону про страхування до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача (заподіювача шкоди) була застрахована, то за договором страхування (ОСЦПВ) його страховик є тою особою, яка повинна відшкодувати страховику потерпілого його збитки замість заподіювача шкоди, в межах страхового ліміту, передбаченого договором між ними (50000грн.).

Згідно ст.1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, обсяг зобов`язання відповідача по відшкодуванню завданої з його вини шкоди у даному випадку має визначатись розміром шкоди, не покритим страховою виплатою його страховика - тобто різницею між дійсним розміром заподіяної власнику транспортного засобу шкоди, визначеним у належному порядку, і лімітом страхової виплати за ООСЦПВ - 50000грн.

У даній справі спірним є питання визначення дійсного розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Щодо визначення розміру шкоди, то суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.980 ЦК - предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані зокрема, з : 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 982 ЦК істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно ст.988 ЦК Страховик зобов`язаний: п.3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

Згідно ст. 990 ЦК страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За статтею 993 ЦК страховик власника наземного транспортного засобу за договором майнового страхування , виплативши своєму страхувальнику страхове відшкодування, отримав право вимоги до особи, відповідальної за шкоду в межах понесених витрат. Тобто позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування страхувальнику на підставі договору майнового страхування, отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, відшкодувати збитки , заподіяні йому такою виплатою, - у межах фактичних витрат. Відповідно до ст. 27 Закону про страхування до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується у повному обсязі.

Статтею 1192 ЦК України передбачено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: 1. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ч. 3: Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Ч. 4: На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З аналізу даних приписів закону, обсяг зобов`язань страховика (позивача) перед його страхувальником (третьою особою) визначається умовами договору між ними. В той же час обсяг відповідальності заподіювача шкоди і розмір деліктного зобов`язання визначається приписами закону, що регулює такі зобов`язання, а не умовами договору між потерпілим і його страховиком. Тому у разі, якщо договором майнового страхування передбачено певний спосіб розрахунку страхової виплати (страхового відшкодування), з урахуванням договірних інтересів страхувальника , на кшталт умови про врахування чи неврахування зносу, про спосіб відшкодування - то такі умови договору розповсюджують свою дію виключно на відносини між сторонами договору, і не розповсюджують свою дію на відповідача - неучасника такого договору.

Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду у повному обсязі, але такий розмір шкоди має визначатись у відповідності до приписів цивільного законодавства, що регулює питання щодо відшкодування шкоди та визначення її розміру (за принципом повного відшкодування і одночасно за принципом відшкодування дійсної реальної шкоди), тобто обсяг зобов`язання заподіювача шкоди відшкодувати страховику його витрати визначається ст.1166 ЦК і не може бути більшим, ніж дійсний розмір шкоди, який би власник пошкодженого майна мав би право отримати у разі відсутності договорів страхування і у разі звернення з позовом безпосередньо до заподіювача шкоди. Такий висновок суд робить виходячи з того, що на відповідача не може бути покладено обов`язок більший, ніж це передбачено законом ( а не договором майнового страхування), враховуючи, що правовідносини між учасниками справи виникли з заподіяння шкоди, тобто з позадоговірних правовідносин між відповідачем як заподіювачем шкоди і третьою особою як потерпілою від дій відповідача; і що відповідач і позивач не пов`язані між собою договірними правовідносинами, і умови договору між позивачем і третьою особою не розповсюджують свою дію на відповідача і не можуть покладати на нього обов`язків, яких він за законом і за деліктним зобов`язанням не має.

Виходячи з даних приписів матеріального права, що регулюють спірні питання, а також враховуючи положення процесуального закону щодо обов`язку доказування, - то при розгляді даної справи суд виходить з того, що позивач повинен довести не лише розмір здійсненого ним страхового відшкодування, який при певних умовах договору може бути більшим, ніж дійсний розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню заподіювачем такої шкоди за ст.1166 ЦКУ; тому на позивача також покладається обов`язок по доказуванню і обґрунтуванню розміру дійсної шкоди, яку відповідач зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі, - тобто розміру відповідальності відповідача перед потерпілою особою, оскільки до страховика, який здійснив виплату своєму страхувальнику за договором майнового страхування, переходять права кредитора, тобто права, які належали потерпілій особі, а саме право вимагати повного відшкодування заподіяної потерпілому шкоди (але не більше розміру понесених ним збитків), а не право вимагати повного відшкодування понесених ним збитків (якщо вони перевищують розмір дійсної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому за ст.1166 ЦК України).

Закон у цьому сенсі не покладає на відповідача обов`язку відшкодовувати всі витрати страховика, які той поніс у зв`язку з виконанням ним умов договору перед страхувальником (у випадку субрегації ці поняття – страхове відшкодування/збитки страховика і заподіяна майнова шкода потерпілому - не є ідентичними і можуть відрізнятись). Закон також не покладає на відповідача обов`язок доказувати дійсний розмір шкоди, - це має довести позивач, але відповідач має право спростовувати доводи та докази позивача та доводити їх необґрунтованість і неналежність.

Щодо визначення розміру шкоди у даному випадку і щодо доведення її позивачем то суд приймає до уваги наступне:

Акт огляду пошкодженого транспортного засобу Григорович складено 25.02.2015р. ОСОБА_7 (хто такий за фахом, посадою - не зазначено). Даний акт складено і видано Григорович разом з направленням на СТО. В акті зазначено такі пошкодження: бампер задній –заміна, двері багажника задні праві і ліві (деформація)- заміна, фарбування, напис Мультиджет, Добло – заміна, замок двері багажника пр. – заміна.

25.02.2015р. ТОВ ТД «Укрлада» виставив рахунок за ремонт автомобіля, до якого долучено ремонтну калькуляцію (детальне розшифрування вартості робіт, заміну та ремонт деталей), зроблену за програмою в системі audateks .

За страховим актом від 27.02.2015р. сума до виплати 61812,72грн.

За розрахунком страхового відшкодування без дати, вартість відновлювального ремонту застрахованого об`єкта і страхове відшкодування: 61812,72грн. (підстава: рахунок ТОВ ТД Укрлада від 25.02.2015р.)

За платіжним дорученням від 2.03.2015р. перераховано позивачем на рахунок ТОВ ТД Укрлада 61812,73грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування (доплата) без дати: сума попередніх страхових відшкодувань 61812,72грн., вартість відновлювального ремонту 66383,81грн., страхове відшкодування 4571,09грн.

За платіжним дорученням від 4.03.2015р. перераховано позивачем на рахунок ТОВ ТД Укрлада 4571,09грн.

3.03.2015р. складено страховий акт за заявою від 28.02.2015р. призначення платежу не вказано, сума до виплати 4571,09грн., документи: рахунок від 25.02.2015р.

Відповідач надав суду копію його заяви позивачу, датовану 03.03.2015р., в якій просив запросити його на огляд пошкодженого транспортного засобу. Заява подана вчасно. Страховиком заява не задоволена, підстава: огляд вже проведено у відсутності відповідача. Таким чином, дійсно не було забезпечено право відповідача як особи, яка безпосередньо є відповідальною за шкоду, контролювати процес визначення розміру шкоди з метою забезпечення своїх прав на оспорювання визначеного розміру та обсягу ремонту, на своєчасне проведення експертизи у разі не згоди з визначеним розміром відшкодування, право і можливість доводити менший розмір шкоди. Оскільки вказані права відповідача були обмежені на стадії визначення розміру відшкодування, і від цього процесу відповідач був усунутий поза його волею, то відсутні підстави для висновку, що відповідач погодився з таким визначенням розміру шкоди. Виходячи з вказаних обставин, суд погоджується з відповідачем у тому, що для цілей розгляду даної справи розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку статті 1166 ЦК України, і розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування за договором - не є ідентичними. І сам по собі розмір нарахованого відшкодування вартості всього проведеного по автомобілю ремонту, (в тому числі без врахування зносу) за умовами договору майнового страхування не є встановленим розміром шкоди для відшкодування за статтею1166 ЦК України.

Претензія Хлєстову була направлена позивачем лише 28.02.2017р. , тобто через два роки після вказаних подій. Отримавши претензію ОСОБА_1 27.03.2017р. подав заяву позивачу (прийняту 31.03.2017р.) в якій висловив свою незгоду з розрахунком суми відшкодування, і просив надати документи на підтвердження і обґрунтування вказаного розрахунку страхового відшкодування.

У подальшому листуванні між сторонами з даного приводу відповідач своєю заявою від 14.06.2017р. висловив не згоду з заміною дверей, і у разі заміни та покладення на нього обов`язку відшкодувати повну вартість двох дверей вимагав передати йому ті двері, які були замінені .

Позивач не довів наявних у нього поважних причин, які перешкодили йому запросити відповідача на огляд пошкодженого ним транспортного засобу, а враховуючи, що ремонт відбувся в кінці березня-початку квітня 2015р.- то позивач таку можливість мав. Принаймні – у разі якщо не було необхідності, доцільності чи можливості повторного огляду транспортного засобу у присутності відповідача,- позивач мав би вчасно надіслати відповідачу вже складений акт огляду, - якщо такий акт був складений до отримання заяви відповідача, що забезпечило б право відповідача своєчасно оспорювати розмір відшкодування, принаймні в частині, що перевищує страховий ліміт відповідальності його страховика (тобто в частині, в якій це стосується його законних інтересів і прав).

Крім того, станом на день складення додаткового акту-розрахунку позивач достовірно знав про бажання і намір відповідача бути присутнім при огляді і визначенні розміру відшкодування, але не повідомив відповідача про складення додаткового акту.

Тому суд погоджується з відповідачем у тому, що дане визначення страхового відшкодування не є для нього неоспоримим доказом, і він має право оспорювати такий розмір і зокрема, доцільність такого ремонту і його вартості. На даний час автомобіль відновлений, замінені деталі знищені, тому суд погоджується з відповідачем у тому, що на даний час він фактично позбавлений можливості подавати докази і оспорювати вартість і обсяг ремонту, збирати докази для захисту своїх прав з підстав, які від нього не залежали.

Суд знаходить слушними зауваження відповідача, що пошкоджений автомобіль мав знос, і розмір шкоди мав би визначатись з урахуванням зносу, і що у разі використання нових деталей при ремонті автомобілю з зносом, їх повна вартість враховується при визначенні розміру шкоди лише у випадках, коли була необхідність заміни на нові деталі, і коли об`єктивно унеможливлювався відновлювальний ремонт без використання нових деталей.

Згідно роз`ясненню в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин лише у тому разі, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля), були використані нові вузли, деталі, які випускаються взамін знятих з виробництва.

Позивач суду не довів наявності таких обставин, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача повної вартості даного майна (нових задніх дверей), а не вартості їх відновлювального ремонту, і відсутні підстави для стягнення з відповідача повної вартості даного майна без урахуванням зносу.

За договором майнового страхування був передбачений конкретний спосіб відшкодування збитків потерпілому , і потерпілим обрано такий спосіб відшкодування шкоди, як оплата відновлювального ремонту пошкодженої речі, то у даному випадку потерпілий (а в даній справі позивач, до якого перейшло право вимоги від потерпілого) повинен довести обґрунтованість такого розміру шкоди.

Згідно довідки ТД Укрлада - транспортний засіб Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_1 дійсно ремонтувався на СТО ТОВ ТД Укрлада, що підтверджено наряд-замовленням від 6.04.2015р. (само наряд-замовлення суду не надано).

Щодо заміни дверей, то виходячи з того, що потерпілий вправі обирати вид і спосіб відшкодування шкоди, то суд вважає можливим погодитись з позивачем у тому, що у даному випадку за умовами договору були підстави для відшкодування шкоди саме у такий спосіб - заміни частково деформованих дверей на нові з подальшим фарбуванням (принаймні це не суперечило закону і умовам договору страхування між вказаними особами). Суд бере до уваги, що вказані деталі (двері) мали деформації, тому дані пошкодження вимагали ремонту і були пов`язані з ДТП. Разом з тим, для покладення на відповідача за статтею 1166 ЦКУ обов`язку відшкодувати потерпілій особі (а у даному випадку позивачу) вартість нових дверей – позивач повинен довести наявність такої необхідності і доцільності – в сенсі і в межах доведення розміру шкоди. Доказів з цього приводу, які б безсумнівно доказували даний факт, позивач суду не надав. А виходячи з наданих доказів і певних обґрунтованих сумнівів, які виникли у відповідача (не відомо фах особи, яка провела огляд транспортного засобу і визначила необхідність заміни деталей на нові, і чи є вона спеціалістом з достатнім рівнем кваліфікації у даній галузі; ні акт, ні фото фіксація як додаток до акту, ні інші наявні у справі документи не містять у собі достатньої конкретної інформації, яка б вказувала на знищення даних речей, або їх суттєву деформацію, розриви, розломи, тощо, - що робило б недоцільним відновлення у інший спосіб).

Суд також враховує, що , обираючи спосіб відшкодування шкоди – заміну пошкодженої речі на нову, - у такому разі відповідач має право на отримання пошкодженої речі у випадку, якщо з нього стягується вартість нової.

Згідно роз`ясненням в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Позивач пояснив, що пошкоджені двоє дверей, які були замінені на нові, не збереглись. При з,ясуванні даного питання, позивач пояснив, що ймовірно вони були залишені на СТО і у подальшому втрачені, що однозначно позивач їх не отримував як непотрібні йому, і не пропонував їх відповідачу, не вжив ніяких заходів до їх збереження на період до вирішення даного спору. Третя особа з даного приводу ніяких пояснень також не надала. У будь-якому випадку на даний час вирішити дане питання про повернення відповідачу вказаного пошкодженого майна у разі відшкодування його повної вартості - не уявляється можливим через незбереження цього майна, і його втрата ніяким чином не пов`язана з діями відповідача, а пов`язана виключно з діями чи бездіяльністю сторони позивача. І посилання позивача на те, що він не був зобов`язаний це робити, і що майно втрачене ймовірно на СТО чи самим власником, - у даному сенсі значення не має, оскільки у даному спорі між сторонами у разі покладення на відповідача обов`язку відшкодувати вартість нового майна - обов`язок по поверненню пошкодженого майна особі, яка відшкодовує шкоду, покладався б безпосередньо на стягувача- тобто на позивача.

Для того, щоб позов в частині стягнення повної вартості двох нових задніх дверей був задоволений, позивач повинен був забезпечити можливість повернення заміненого пошкодженого майна відповідачу, чого він не зробив. А при розгляді даної справи суд виходить з того, що у разі стягнення з відповідача вартості нових дверей він дійсно має право на отримання пошкодженого майна, яке для нього має певну цінність (як товар, який має певну ціну на вторинному ринку, або принаймні за вартістю металобрухту у разі знищення даного майна внаслідок ДТП- але і даної обставини позивач не довів). Підстави для звільнення позивача від обов`язку повернути пошкоджене майно відповідачу у разі стягнення з нього вартості нового майна суд не вбачає. Інший спосіб справедливої компенсації витрат відповідача у разі, якщо з нього стягується вартість нового майна (замість пошкодженого) – це зменшення розміру стягнення на вартість пошкодженого майна (яке не може бути передане відповідачу).

Суд пропонував позивачу надати відомості на підтвердження вартості пошкоджених речей, (дверей), замінених на нові, але позивач жодного доказу , який би допоміг визначити вартість такого майна- не надав, а відповідач з причин, від нього незалежних, наведених вище, позбавлений об`єктивно можливості подати такі докази за своєю ініціативою. В цій частині вимог суд виходить з того, що обов`язок по доказуванню покладено на позивача, і недоведеність певних обставин, які підлягають обов`язковому встановленню, є підставою для відмови у позові в цій частині.

При таких обставинах суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості вказаних нових деталей (дверей) - як з підстав необгрунтованості такої заміни, так і з підстав неможливості повернення відповідачу пошкодженого майна, втраченого позивачем, або шляхом зменшення розміру відшкодування на суму вартості пошкоджених дверей.

Оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а вказані обставини, які мають значення для розгляду справи і є необхідними для задоволення позову в цій частині, позивач не довів, то є підстави для відмови у позові в цій частині.

Враховуючи суму, яку просить стягнути позивач з відповідача на відшкодування його збитків (16383грн.- виходячи з розміру шкоди 66383грн. за мінусом відшкодованих збитків 50000грн.) ,і враховуючи вартість нових двох дверей – які увійшли у дану суму і які самим позивачем визначені в 22891,62грн. і 21517,21грн., - на яку має бути зменшений розмір шкоди, що підлягала б відшкодуванню відповідачем, то відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми 16383грн. , виходячи з того, що всі обгрунтовані – для цілей розгляду даної справи – збитки позивача покриті сумою 50000ргн.

Також суд знаходить слушними посилання відповідача на необґрунтовано завищену вартість окремих деталей і виробів, що увійшли у калькуляцію:

Калькуляція для визначення розміру страхового відшкодування проведена – як зазначено в ній – в системі audateks . Якщо такий спосіб визначення страхового відшкодування передбачався умовами договору між сторонами, то він не може бути визнаний таким, що суперечить закону. Разом з тим, порівнюючи розрахунок, наданий позивачем, і розрахунок, який провів слідуючи позивачу відповідач, так само в системі audateks, можна погодитись з відповідачем, і дійти таких висновків;

В даній системі автоматично відповідна програма видає відомості про вартість оригінальних запчастин і деталей, які є актуальними на день розрахунку. В графах, позначених зірочкою - як зазначено в примітці – дані вводяться не автоматично програмою, що розраховує, а вручну; тобто особа, що проводить розрахунок, з тих чи з інших підстав коригує відомості на власний розсуд. Як видно з даних розрахунків-калькуляцій, позначкою зірочка відмічено вартість таких деталей:

Так, в наданій позивачем калькуляції на 16.02.2015р. (а.с.31), з якою визначено розмір відшкодування, вручну (тобто не за даними з автоматизованої бази даних в системі аудатекс, актуальними на день розрахунку) введено показник вартості до таких запасних частин:

Бампер З ОСОБА_8 – 2423,95грн., стулкові двері З Л – 22891,62грн., стулкові двері З Пр – 21517,21грн., напис - 791грн.;

Натомість з наданої відповідачем калькуляції з системи аудатекс, так само здійсненої станом на 16.02.2015р. (а.с.158), без коригування певних сум вручну, показник вартості до таких запасних частин:

Бампер З ОСОБА_8 – 1839,81грн., стулкові двері З Л – 17375,02грн., стулкові двері З Пр – 16331,82грн., напис - 620,14грн.

Таким чином, різниця лише за вартістю вказаних деталей становить:

47623,78грн. (за першою відкоригованою вручну калькуляцією) мінус 36166,79грн. (за калькуляцією в програмі аудатекс без ручного коригування) = 11456,99грн.

На дану обставину відповідач постійно звертав увагу, але на жодне з запитань позивач не надав логічного і зрозумілого пояснення підстав таких ручних корегувань у сторону збільшення, а для цілей розгляду даної справи саме позивач повинен обґрунтувати і довести вказані обставини у разі, якщо вони оспорюються другою стороною. Позивач не обґрунтував підстав для штучного (вручну) завищення вартості вказаних деталей, не надав належних доказів на підтвердження саме такої вартості деталей, тому суд при оцінці двох наведених варіантів калькуляції , зробленої в системі аудатекс, приймає до уваги другий (поданий відповідачем), як такий, що зроблений за визнаною обома сторонами програмою обчислення ремонту, зокрема вартості запасних частин від офіційного дилера, без будь-яких коригувань на розсуд жодної сторони, і тому більш об`єктивний.

Тому при здійсненні розрахунку в системі audateks, (калькуляція, за якою позивачем визначено розмір страхового відшкодування) , і обгрунтовано погодившись з відповідачем у тому , що позивач не довів підстав для ручного коригування програми у сторону збільшення сум, суд робить такі розрахунки, приймаючи до уваги дані з вказаної програми без їхнього коригування вручну. Принаймні позивач не спростував недостовірності даного розрахунку і не довів більшої вартості вказаних деталей не довів необхідності і обгрнунтованості такого коригування).

Таким чином, навіть у разі покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу вартість вказаних деталей (дверей), - у будь-якому випадку розмір шкоди має бути зменшений (в межах наданих доказів) на 11456,99грн. (різниця між дійсною встановленою вартістю деталей (дверей і бампера) і вартістю, вказаною позивачем шляхом втручання в автоматизовану систему розрахунку і шляхом ручного коригування показників).

Виходячи з цього, слушними є посилання відповідача, що позивач не довів і необгрунтував підстав для додаткового донарахування суми 4571,09грн., а його посилання в своїй відповіді на відзив на певні обставини нічим не підтверджені. Документи, що стосуються даного донарахування не містять у собі жодної інформації про те, з чого складається дана сума, зокрема, на оплату яких додаткових робіт, деталей, матеріалів було витрачено такі додаткові кошти і складено даний акт. Таким чином є підстави для зменшення суми, яку просить стягнути позивач, на вказані 4571,09грн.

Таким чином, у разі зменшення вартості деталей на 11456,99грн. (з наведеними вище підрахунками), загальна сума збитків має визначатись за мінусом вказаного зменшення і становитиме 54926,82грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика за договором ОСЦПВ (50000грн) на лише на 4926,82грн. А у разі неприйняття додаткової виплати в сумі 4571грн., то дана сума (перевищення ліміту) становитиме взагалі 356грн.

Така сума (356грн., або 4926,82грн., якщо брати до уваги додаткову виплату) могла б бути стягнута з відповідача за даним позовом (за ст.1194 ЦК України) в межах даної справи. Але при цьому, у разі, якщо суд стягує з відповідача вказану суму, яка включає в себе і вартість нових замінених деталей, то відповідач має право вимагати повернення йому пошкодженого майна, а у разі, якщо таке повернення не можливе, то відповідач має право вимагати зменшення суми, що підлягає стягненню з нього на суму вартості залишків пошкодженого майна. До акту долучено фотознімки, на яких не вбачається таких пошкоджень, які за своїми зовнішніми ознаками могли б віднести дані вироби до абсолютно знищених з нульовою вартістю (хоча і у такому випадку вартість залишків мала б визначатись за вартістю металобрухту) , тому суд виходить з того, що вказані деталі могли розглядатись як товар на вторинному ринку і відповідно мали певну вартість.

Позивач не забезпечив можливість повернення відповідачу пошкодженого майна (двох задніх дверей), і не надав доказів на підтвердження вартості старих пошкоджених дверей або вартості їх залишків.

Відповідач стверджує, що пошкоджені двері коштують значно більше суми 356грн., і значно більше суми 4926,82грн. При наведених вище обставинах (внаслідок недобросовісних дій позивача, який не оцінив вказане майно до його втрати і який втратив вказане майно і не забезпечив можливість його передачі відповідачу) відповідач об`єктивно позбавлений можливості подати суду докази на підтвердження вартості вказаного майна. Дана обставина підлягає встановленню і доказуванню позивачем. Позивач не надав таких доказів і не спростував ствердження відповідача, тому тягар негативних наслідків має бути покладений саме на позивача. Тому суд, вирішуючи таке питання, погоджується з відповідачем (ствердження якого не спростовані) , що у будь-якому випадку вартість майна, яке б підлягало поверненню відповідачу, або на розмір якого сума стягнення з відповідача мала б бути зменшеною, - є принаймні не меншою ніж 4926,82грн., і тим більше не меншою ніж 356грн. І тому за будь-яким підрахунком розміру шкоди, з урахуванням права відповідача на отримання пошкодженого майна замість оплаченого нового, сума шкоди, що підлягала б відшкодуванню відповідачем, не перевищує 50000грн.

При таких обставинах суд погоджується, що позивач не довів підстав для стягнення з відповідача вказаної суми. Таким чином, позивач не довів розміру шкоди, яка б підлягала відшкодуванню відповідачем потерпілому за даним фактом ДТП, який би перевищував 50000грн. і не довів наявності підстав для стягнення з відповідача вказаної ним у позові суми. Тому у позові слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати, понесені позивачем , не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» , ст.ст. 88, 213, 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування за страховим випадком від 26.12.2014р., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи мають право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не буде вручене в день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Повне рішення виготовлене 27 червня 2019 року.

Суддя: Т.В.Селезньова