Постанова № 8268288, 08.02.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.02.2010 р.                                                             справа №39/308

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

при секретарі:Денисенко К.С.

за участю представників сторін: від позивача:Шипіцин О.В. - по довір. б/н від 25.09.09р., від відповідача:не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від14.12.2009 року по справі№39/308 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артіфакт" м. Донецьк доЗакритого акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод" м. Донецьк предмет спорустягнення 8 510грн. 34коп. (згідно остаточних вимог) Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіфакт" м. Донецьк ( далі по тексту –ТОВ "Артіфакт" ) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" м. Донецьк ( далі по тексту –ЗАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" ) про стягнення 8510 грн. 34 коп., що складаються з суми основного боргу в розмірі 7290 грн. 46 коп., інфляційного збільшення в сумі 981 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 238 грн. 02 коп. з урахуванням додатково поданої в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяви про збільшення позовних вимог від 07.12.2009р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на договір № 3300001785 від 26.09.2008 р., додаткову угоду до договору № 3300001785 від 26.09.2008 р., видаткові накладні №173 від 27.11.2008 р., №101 від 26.09.2008 р., №102 від 26.09.2008 р., довіреності № 2497 від 26.11.2008 р., серії ЯОЗ №387985/2020 від 26.09.2008 р., рахунки №193 від 27.11.2008 р., №119 від 26.09.2008 р., №118 від 26.09.2008 р., податкові накладні, розрахунок. Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2009 року позовні вимоги ТОВ "Артіфакт" задоволені частково. Стягнуто з ЗАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" на користь ТОВ "Артіфакт" основний борг в сумі 7290 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 237 грн. 32 коп., інфляційне збільшення в сумі 981 грн. 55 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00коп. та витрати зі сплати державного мита за позовом в сумі 101 грн. 99коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В обґрунтування рішення, місцевий суд послався на те, що вимоги позивача в задоволеній частині доведені належним чином та підтверджуються матеріалами справи. Вимоги щодо стягнення витрат на оплату адвокатських послуг в сумі 2000 грн. 00коп. є безпідставними, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем, у зв'язку з розглядом даної справи були понесені витрати саме на оплату послуг адвоката. ЗАТ " "Донецьксталь" –металургійний завод" не погодилось з рішенням господарського суду, та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позивачеві у задоволенні позову відмовити. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем порушений досудовий порядок вирішення спору. ТОВ "Артіфакт" у відзиві б/н від 03.02.2010 року просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі, на їх думку, щодо незастосування позивачем досудового врегулювання спірних взаємовідносин між сторонами є надуманими та такими, що не відповідають чинному в Україні законодавству.

В судовому засідання позивач звернувся з усним клопотанням, яке відображене у відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката, які поніс позивач при розгляді справи в апеляційній інстанції, віднести на відповідача.

Відповідач, він же скаржник по справі, не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його повноважного представника у судовому засіданні апеляційної інстанції. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується доказами справи –повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідною ухвалою.

Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнав явку позивача та відповідача обов'язковою, відповідач не використав своє процесуальне право щодо участі у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його участі, судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, ТОВ "Артіфакт" та ЗАТ " Донецьксталь" –металургійний завод" 26.09.2008 року укладено договір №3300001785 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити згідно умов договору продукцію виробничо-технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки товару оговорені в додатку чи/або додатковій угоді, які є невід'ємною частиною даного договору ( п.1.1 договору) ( а.с.76).

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 30-ти календарних днів з дати його поставки, якщо інше не оговорене в додатку чи/або додатковій угоді. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Між сторонами була укладена додаткова угода до договору №3300001785 від 26.09.2008 року ( а.с.79), якою визначені номенклатура, кількість та ціна продукції, що постачається, а також визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW склад продавця. Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, зазначена в накладній.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосується виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, які повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціальних форм (п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.7).

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивач передав відповідачу продукцію за накладними №173 від 27.11.2008 року, №101 від 26.09.2008 року, №102 від 26.09.2008 року на суму 12290 грн. 46 коп. ( а.с.11,12).

Відповідачем продукція була отримана, про що свідчать вищевказані накладні, податкові накладні № 43 від 26.09.2008 року, № 44 від 26.09.2008 року, № 28 від 27.11.2008 року ( а.с.13,14,15), довіреності ЯОЗ №387985/2020 від 26.09.2008р., №2497 від 26.11.2008р. (а.с. 9,10), та й не заперечується самим відповідачем.

Виходячи з умов, викладених у додатковій угоді до договору, відповідач повинен був оплатити отриману продукцію протягом 30-ти календарних днів з дати його поставки.

При цьому, ТОВ "Артіфакт" були виставлені рахунки-фактури №118 від 26.09.2008 року на суму 2317 грн.50 коп., №119 від 26.09.2008 року на суму 8820 грн.96 коп., №193 від 27.11.2008 року на суму 1152 грн. 00коп. ( а.с.16 -18).

Розрахунки за отриманий товар відповідачем були здійснені частково в сумі 5000 грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням № 24447 від 24.10.2008 року, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 7290 грн. 46 коп.

Тому, на думку позивача, оскільки ТОВ "Артіфакт" виконало свої зобов'язання за договором, ЗАТ " Донецьксталь" –металургійний завод" не перерахувало грошові кошти у повному обсязі, що призвело до створення заборгованості, у позивача виникло право звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7290грн. 46коп., та нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого товару інфляційних втрат в сумі 981грн. 87коп. та 3% річних в розмірі 238грн. 01коп.

Згідно рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7290 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 237 грн. 32 коп., інфляційне збільшення в сумі 981 грн. 55 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з врахуванням пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з ЗАТ " Донецьксталь" –металургійний завод" боргу в розмірі 7290 грн. 46коп., інфляційного збільшення в сумі 981 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 238 грн. 02 коп.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що приписами вищевказаної статті визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки продукції в повному обсязі. Відповідач факт отримання від позивача продукції не заперечує, однак позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, як вбачається з апеляційної скарги, що позивачем порушений досудовий порядок вирішення спору, передбачений п. 7.2 договору, тобто врегулювання виниклих спорів за допомогою претензійного порядку.

При цьому, відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати прийнятої продукції виконав частково, що підтверджується платіжним дорученням № 24447 від 24.10.2008 року на суму 5000 грн. 00коп. і має перед позивачем заборгованість в розмірі 7290 грн. 46 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення боргу в сумі 7290 грн. 46 коп. відповідач як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції не представив, у зв’язку з чим господарський суд Донецької області дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, про наявність правових підстав для стягнення заборгованості на суму 7290 грн. 46 коп. за поставлений товар, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків з оплати прийнятої продукції, й обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Також, прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Господарським судом Донецької області перевірений наданий позивачем розрахунок нарахованих інфляційних та 3% річних. Вимоги позивача задоволені частково в сумі 981 грн. 55коп. інфляційних та 237 грн. 32 коп. 3% річних, в решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд відмовив через арифметичну необґрунтованість заявлених сум, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Що стосується заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі стосовно не прийняття судом першої інстанції до уваги факту порушення позивачем досудового порядку вирішення спору, то вони судовою колегією апеляційної інстанції до уваги не приймаються як безпідставно заявлені з такого.

Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Також, твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки суперечать Рішенню Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року, у якому, зокрема, зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи ( громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. При цьому Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції суддів і права на судовий захист.

Також, з чим погоджується судова колегія, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про віднесення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем у розумінні ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення таких витрат саме на оплату послуг адвоката по даній справі..

При перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права. Тому рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009 року по справі № 39/308 є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Позивач - ТОВ "Артіфакт", з посиланням на ст. 44 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про стягнення з ЗАТ "Донецьксталь"- металургійний завод" витрат понесених позивачем з оплатою правової допомоги по розгляду справи у апеляційній інстанції в розмірі 750 грн. 00коп., яке задовольняється судовою колегією з такого.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

В обґрунтування заявленого клопотання, позивач надав суду апеляційної інстанції договір про надання послуг адвоката № 11-01/2010 від 11.01.2010 року, укладений між ТОВ "Артіфакт" та адвокатом Шипіциним О.В., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2698 від 07.11.2007 року; ксерокопію квитанції б/н від 13.01.2010 року про сплату вищевказаної суми, ксерокопію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2698 від 07.11.2007 року.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката позивачем у розмірі 750 грн. 00коп., покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009 року у справі № 39/308 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2009 року у справі № 39/308 залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" ( 83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, п/р 26006198028081 в Донбаській філії ВАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 30939178, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Артіфакт" ( юридична адреса: 83047, вул. Антропова, 2, м. Донецьк; фактична адреса: 83023, вул. Полеглих Комунарів, 112а, м. Донецьк; п/р 26004118242 у банку ВАТ "ТАЙФФАЙЗЕН БАНК "Аваль" м. Київ, код ЄДРПОУ 35832376, МФО 380805) витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 750 грн. 00коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5 господарському суду