Вирок № 82682506, 26.06.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8163/19

Провадження № 1-кп/263/659/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Музики О.М.,

за участю: секретаря – Рудь Ю.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів: Папакіца Ю.В., Чижикової О.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Полякова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12019050770001026 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, який має статус особи з інвалідністю 3 групи, неодруженого, раніше судимого: 1) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2000 року за ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі із відстрочкою виконання покарання на 1 рік, зі штрафом 680 гривень; 2) вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2003 року за ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 101, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 9 років позбавлення волі, звільнений 27 червня 2007 року на невідбутий строк 2 роки 11 місяців 4 дні умовно-достроково постановою Волноваського районного суду Донецької області; 3) вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2010 року за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 04 жовтня 2012 року на невідбутий строк 8 місяців 05 днів на підставі ст. 408 КПК України (в редакції 1960 року) постановою Жданівського міського суду Донецької області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У ніч з 02 січня 2019 року на 03 січня 2019 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, через лаз у шахті ліфту, який розташований у під`їзді № 3 будинку № АДРЕСА_2 по пр. Металургів у Центральному районі м. Маріуполя, проник до торгового залу магазину «Фокстрот», який розташований за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав майно, що належить ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», а саме: телевізор плазмовий фірми «BRAVIS» у корпусі чорного кольору, моделі «LED-32-G5000+T2», вартістю 3483,52 грн., витяжку торгової марки «PYRAMIDA» моделі «UNO 60 WH», вартістю 935,34 грн., після чого з місця злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», матеріальну шкоду на загальну суму 4418,86 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді через лаз у шахті ліфту проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звідки викрав плазмовий телевізор та витяжку. Розкаявся, при визначенні міри покарання просив суворо не карати.

Представник потерпілого ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» – Пефті М.В. до судового засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності представника потерпілого можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті представника потерпілого, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника потерпілого.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, при цьому внаслідок вчинення нових злочинів має непогашену судимість за особливо тяжкий злочин, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» не перебуває, перебуває з 28 грудня 2009 року на обліку у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь у зв`язку із психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання наркотичних речовин, має статус особи з інвалідністю третьої груп, страждає на тяжку хворобу, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений.

Суд відхиляє довідку фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 працює у нього вантажником та позитивно характеризується, оскільки стороною захисту не представлено доказів офіційного працевлаштування ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 .

Також судом відхиляються аргументи сторони захисту щодо не прийняття характеристики ОСОБА_1 , виконаної дільничним інспектором, оскільки така у передбаченому законом порядку не спростована, доказів зацікавленості дільничного інспектора на складення негативної характеристики суду не представлено, а також не представлено стороною захисту іншої характеристики з місця проживання ОСОБА_1 , яка б свідчила про протилежне.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, судом повинні враховуватися висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом`якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого.

У матеріалах кримінального провадження наявні відомості про заподіяння матеріальної шкоди у розмірі 4418,86 грн., викрадені телевізор та витяжку вилучено у сторонньої особи та передані представнику потерпілого на відповідальне зберігання, отже, під час розгляду кримінального провадження не здобуто даних на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, а сам факт визнання вини не може бути розцінено як щире каяття.

Пом`якшуючими покарання обвинуваченого обставинами суд визнає наявність у нього статусу особи з інвалідністю та тяжкого захворювання.

Внаслідок наявності непогашеної судимості, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючої вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 3 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства. Саме таке покарання суд вбачає співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів, і достатнім для досягнення мети покарання у відповідності із вимогами ст. 50 КК України.

Вчинення злочину у період, коли попередня судимість ОСОБА_1 не погашена, вказує на те, що він не оцінив негативно вчинене ним діяння, продовжив асоціальний спосіб життя та сам факт повторного вчинення умисного корисливого злочину свідчить про недосягнення мети покарання за попереднім вироком та небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.

Суд також вважає, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, оскільки, враховуючи конкретні обставини справи, наявність в останнього непогашених судимостей, за якими він відбував реальне покарання, суд вважає, що у даному випадку наявність тяжкої хвороби та інвалідності не вказує на наявність будь-яких стимулів до його правомірної поведінки, що в достатній мірі не впливає на суспільну небезпечність особи обвинуваченого та не знижує істотно ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, оскільки істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого корисливого злочину проти власності, і така міра покарання за своїм видом та розміром не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та не відповідають загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Суд не вирішує питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки такого клопотання не надходило.

Відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України суд вирішує питання про судові витрати та долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_1 та направити до місця відбування покарання.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання на виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення експертиз у сумі 1413,09 грн.

Речові докази: телевізор плазмовий фірми «BRAVIS»; витяжку торгової марки «PYRAMIDA», що передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» – Пефті Михайлу Віталійовичу, – залишити за належністю ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 травня 2019 року на телевізор плазмовий фірми «BRAVIS».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 травня 2019 року на витяжку торгової марки «PYRAMIDA».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика