Рішення № 82680908, 27.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р. № 400/1332/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2062, Військової частини А1892 (А4368) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А 2062 (надалі – відповідач 1, ВЧ А2062) про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 2062 в частині невиплати у повному обсязі інексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, стягнення з Військової частини А 2062 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 62 816,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не у повному обсязі, а саме, у 2016 -2018 роках не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до командира військової частини з рапортом щодо проведення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення, однак йому було повідомлено, що індексація не виплачується у зв`язку з відсутністю механізму її нарахування та виплати за попередні періоди. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні його права та інтереси.

Ухвалою від 06.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1332/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 18.06.2019 року протокольною ухвалою суд ухвалив залучити до участі у даній справі у якості співвідповідача - Військову частину А 1892 (А4368) (с. Великий Дальник, Одеська область, 67600, ідентифікаційний код 26614099), з огляду на те, що в період з 01.01.2016 року по по 10.02.2016 року позивач проходив службу в Військовій частині А 1892 (А4368).

ВЧ А2062 надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до листів та роз`яснень Міністерства соціальної політики України № 252/10-136-16 від 09.06.2016 року, № 220/5140 від 04.07.2017 року, №78/0/66-17 від 08.08.2017 року, 10685/0/14-15/10 від 16.07.2015 року, № 252/10/136-16 від 08.08.2017 року та №13700/з від 08.08.2017 року проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. Також зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Окрім того, механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутній.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник Військової частини А 2062 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник Військової частини А1892 (А4368) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Військова частина А 1892 своїм правом не скористалась, відзиву на позовну заяву не надала.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного ОСОБА_1 , з однієї сторони та Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в особі генерал - майора Балабіна В.В., який набрав чинності з 19.06.2010 року, на підставі наказу Міністра оборони України №550 від 19.06.2010 року упродовж з 19.06.2010 року до 11.04.2012 року проходив військову службу на посаді помічника командира частини з фінансово-економічної роботи начальника служби військової частини А 2091.

Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 33 від 11.04.2012 упродовж з 11.04.2014 року по 10.02.2016 року позивач проходив військову службу на посаді помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи начальника фінансово- економічної служби військової частини А 4368 (у подальшому надано умовне найменування військова частина А 1892).

Відповідно до наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 188 від 28.12.2015 року ОСОБА_1 з 10.02.2016 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом на посаді помічника командира бригади з фінансово -економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини А 2062.

У період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачами здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року неправильно нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, що підтверджується роздруківкою нарахувань та утримань за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

09.04.2019 року позивач звернувся до командира ВЧ А2062 із рапортом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018р.р. в сумі 62 816, 38 грн.

Однак, відповідачем, листом від 12.04.2019 року №691, було відмовлено позивачу у виплаті індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з відсутністю механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.

Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282 визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (надалі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до ВЧ А2062 із заявою про нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення.

Однак, відповідачем, листом від 12.04.2019 року №691, було відмовлено позивачу у виплаті індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, у зв`язку з відсутністю механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачами за спірний період ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Крім того, відповідачем видано розрахунок, відповідно до якого ВЧ А2062 здійснювала розрахунок коефіцієнтів індексації за відповідний період чим також визнає право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, але не проводила виплату.

Посилання ВЧ А2062 на відсутність коштів для виплати індексації судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Окрім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується ВЧ А2062, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, ВЧ А 2062 не заперечує проти розрахунку заборгованості індексації грошового забезпечення, наданого позивачем до позовної заяви, іншого розрахунку відповідачами надано не було. ВЧ А 2062 заперечується можливість виплати цієї заборгованості взагалі, оскільки у нього відсутні кошти для виплати індексації.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення саме за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 2062 в частині не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та стягнення з Військової частини А 2062 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 62 816,38 грн.

В свою чергу, в процесі розгляду справи, судом було встановлено, що упродовж з 11.04.2014 року по 10.02.2016 року позивач проходив військову службу на посаді помічника начальника центру з фінансово-економічної роботи начальника фінансово- економічної служби військової частини А 4368 (у подальшому надано умовне найменування військова частина А 1892), у звязку з чим судом було залучено до участі у розгляді справи військову частину А 4368 (у подальшому надано умовне найменування військова частина А 1892) в якості свіввідповідача.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 1892 в частині не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 10.02.2016 року; стягнення з Військової частини А 1892 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.01.2016 року по 10.02.2016 в сумі 3172, 63 грн.; визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 2062 в частині не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.02.2016 року по 28.02.2018 року; стягнення з Військової частини А 2062 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 10.02.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 59 643, 75 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності відмови у виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), 54038, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А2062 (вул. В.Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 26614194) та Військової частини А 1892 (А4368) (с. Великий Дальник, Одеська область, 67600, ідентифікаційний код 26614099) про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А 2062 в частині невиплати у повному обсязі інексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, стягнення з Військової частини А 2062 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 62 816,38 грн. задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1892 в частині не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 10.02.2016 року.

Стягнути з Військової частини А 1892 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 10.02.2016 року по 10.02.2016 року в сумі 3172, 63 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 2062 в частині не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.02.2016 року по 28.02.2018 року.

Стягнути з Військової частини А 2062 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 10.02.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 59 643, 75 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.06.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва