Рішення № 82680672, 24.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2019 року № 826/16200/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач або ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 24.07.2018.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про необґрунтованість та протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Ухвалою від 12.10.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 - фізична особа, 1963 року народження, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

24.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсійного забезпечення за віком, з врахуванням пільгового стажу, відповідно до Списку № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До вказаної заяви позивачем було додано:

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- заяву про призначення пенсії;

- паспорт;

- трудову книжку (копію);

- військовий квиток;

- диплом про навчання;

- довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000;

- довідку про зміну назви організації;

- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для окремих категорій працівників;

- Протокол № 02-18 від 03.07.2018;

- документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії;

- довідку № 5318-04/ФТП від 25.06.1996;

- атестацію робочих місць;

- фотокартку.

Відповідно до розписки-посвідки заява та документи позивача були прийняті посадовою особою відповідача 24.07.2018 та зареєстровані за № 8816.

Відповідач листом від 30.08.2018 № 68716/03 повідомив позивача про те, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років № 23 від 28.08.2018 йому відмовлено у підтвердженні права на зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , в якості електрослюсаря по ремонту і обслуговуванню автоматики та засобів вимірювань в КТП і ДПП з 10.04.1997 по 31.08.1998, майстром по ремонту і обслуговування електричних станцій ЦТАВ з 01.09.1998 по 19.03.2002, майстра 1 гр. групи контролю обліку тепла з 20.03.2002 по 20.10.2003, начальника групи обліку теплової енергії "департам. енерго" з 01.06.2004 по 24.12.2008, начальника групи обліку теплової енергії Управління теплозбуту з 25.12.2008 по 30.06.2012 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутня атестація зазначених робочих місць.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його необґрунтованим та протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникли у даній справі регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон або Закон №1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що позивач:

- з 01.09.1978 по 01.07.1982 - навчався в Київському енергетичному технікумі (3 р. і 10 м.);

- з 16.03.1981 по 26.06.1981 - проходив виробничу практику слюсарем-трубопровідником 3 розряду (3 м. і 10 д.);

- з 07.07.1982 по 11.10.1982 - працював в Київській ТЕЦ-6, у цеху централізованого ремонту, слюсарем 4 розряду з ремонту турбінного обладнання (3 м. і 3 д.);

- з 13.11.1982 по 29.10.1984 - служба у лавах Радянської армії (1 рік, 11 м. і 29 д.);

- з 12.12.1984 по 11.02.1990 - працював в Київській ТЕЦ-6 електрослюсарем з ремонту приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів, електрослюсарем з обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій (5 р. і 2 м.).

- з 12.02.1990 по 22.08.1995 - працював в Київській ТЕЦ-6 начальником зміни цеху теплової автоматики і вимірювань (5 р., 6 м., 20 д.);

- з 02.09.1996 по 01.03.1997 - працював в МСП "Б.Н.Б." інженером-електриком (6 м.);

- з 10.04.1997 по 20.10.2003 - працював в Дарницькій ТЕЦ електрослюсарем з ремонту та обслуговування автоматики і засобів вимірювання в КТЦ і ЦТП, майстром з ремонту та обслуговування засобів вимірювання електричних станцій (6 р., 6 міс. і 10 д.);

- з 20.10.2003 по 01.06.2004 - працював в ТОВ "Дарницятеплосервіс" начальником відділу контролю обліку теплової енергії споживачами (7 м. і 11 д.);

- з 01.06.2004 по 30.06.2012- працював в ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" начальником групи обліку теплової енергії (8 р.);

- з 01.07.2012 по 27.03.2018 - працював у ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" начальником відділу (5 р., 8 м. і 26 д.).

Таким чином, загальний страховий (трудовий) стаж позивача склав 38 років, 5 місяців 17 днів, з них пільгового страхового стажу - 19 років та 6 місяців.

Судом встановлено, що позивачем оспорюється можливість зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 10.04.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 19.03.2002.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.

При цьому, за правилами застосування Списку № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Водночас, основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Записами в трудовій книжці позивача, а також довідками від 29 травня 2018 року № 293/18 Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та від 12.07.2018 № 42АУ/171/1657 Публічного акціонерного товариства "Київенерго", підтверджується період роботи ОСОБА_1 , в якості електрослюсаря по ремонту і обслуговуванню автоматики та засобів вимірювань в КТП і ДПП з 10.04.1997 по 31.08.1998, майстром по ремонту і обслуговування електричних станцій ЦТАВ з 01.09.1998 по 19.03.2002, майстра 1 гр. групи контролю обліку тепла з 20.03.2002 по 20.10.2003 з повним робочим днем, які передбачені Списком № 2, затверджені відповідними нормативно-правовими актами, а саме:

- до 31 грудня 1991 року Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173;

- з 01 січня 1992 року до 11 березня 1994 року Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10;

- з 11 березня 1994 року до 16 січня 2003 року Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що до пільгового стажу позивача повинен бути зарахований стаж відповідно до відомостей зазначених у трудовій книжці від 22.07.1981 серія НОМЕР_1 :

Записи у трудовій книжці позивача виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальника відділу кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Суд відзначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи внесені належним чином і дефектів їх вчинення не мають.

Як вбачається з листа відповідача від 30.08.2018 № 68716/03, позивачу відмовлено у підтвердженні права на зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , в якості електрослюсаря по ремонту і обслуговуванню автоматики та засобів вимірювань в КТП і ДПП з 10.04.1997 по 31.08.1998, майстром по ремонту і обслуговування електричних станцій ЦТАВ з 01.09.1998 по 19.03.2002 у зв`язку з відсутністю атестації зазначених робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року (дата набрання чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, який затверджений постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442), відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестаці та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Із зазначених нормативних актів видно, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Порядок проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Положеннями Порядку проведення атестації робочих місць визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Судом, з копії трудової книжки позивача, з врахуванням положень пунктів 4.1, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, встановлено, що на підставі наказу № 460-к від 24.11.1998 року Теплоелектроцентраль № 6 Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" та наказу № 158-а від 30.05.2001 року Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "УКР_КАН ПАУЕР" (АК "Дарницька ТЕЦ") про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Також, вказаними наказами затверджено списки професій і посад із шкідливими умовами зайнятість в яких, зокрема, дає право на віднесення до списків № 1 та № 2 для виходу на пенсію на пільгових умовах, в яких містяться посади, які займав позивач у спірний період.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періодів роботи ОСОБА_1 , в якості електрослюсаря по ремонту і обслуговуванню автоматики та засобів вимірювань в КТП і ДПП з 10.04.1997 по 31.08.1998, майстром по ремонту і обслуговування електричних станцій ЦТАВ з 01.09.1998 по 19.03.2002.

Враховуючи викладене, а також те, що у позивача наявний трудовий стаж більше 30 років, з яких робота на посадах повний робочий день за Списком № 2 становить більше 12 років 6 місяців, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо позбавлена можливості реалізувати свої права.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно яких під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням оголошених уточнень, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню йому у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 24.07.2018.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко