Рішення № 82680586, 27.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року № 320/6234/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд справи за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, бул. Незалежності, 11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37892505), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оформленої листом від 03.09.2018 за № 694/Г-01;

- зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 22.08.2017 перерахунок та виплату позивачеві пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 (суддя Панченко Н.Д.), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

21 квітня 2019 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про перегляд рішення за виключними обставинами, у якій позивач просить суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №810/6234/18 та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вказана заява була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Київського окружного адміністративного суду та у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду передана на розгляд судді Лисенко В.І.

Мотивуючи таке звернення до суду, заявник вказав, що Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях названої норми права.

А тому, вказуючи на ту обставину, що саме наявність такого формулювання у використаній судом статті, як «дійсної строкової служби», стало підставою для відмови у позові, позивач просить переглянути рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №320/6234/18, за виключними обставинами.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження за виключними обставинами в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 25.06.2019, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, на адресу суду надійшли заяви (клопотання) учасників справи про її розгляд без їх участі.

Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд визнає можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пункту першого частини п`ятої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Беручи до уваги, що Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке застосовувалось судом при ухваленні рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у даній справі, суд констатує наявність передбачених статтею 361 КАС України підстав для перегляду вказаного судового рішення за виключними обставинами.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Броварським РВ УДМС України в Київській області 11.03.2016 (а.с. 13-14). Крім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням (категорія 1) серії НОМЕР_3 , що видане Київською обласною державною адміністрацією (а.с. 12).

Позивач знаходиться на обліку у Броварському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

22 серпня 2018 року позивач звернувся до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії, виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (а.с. 17-20).

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 03.09.2018 № 694/Г-01 відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а перебуваючи на посаді інспектора ДПС в УВС у Київській області, тому підстав для обчислення пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він не має (а.с. 21).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , позивач оскаржив її до суду.

Проаналізувавши рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018, даний склад суду встановив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі. Тому, оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а під час трудових відносин із Управлінням ДАІ ГУ МВС України в Київській області, сформовано висновок, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №320/6234/18, набрало законної сили 20.03.2019.

Визначаючись із прийняттям рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У порівнянні з попередньою редакцією статті 59 наведеного Закону з 01 жовтня 2017 року, було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Проте, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Враховуючи вищезазначене, положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачають, що їх дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18 при вирішенні питання про відкриття провадження у вказаній справі як зразковій.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 проходив службу у складі Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області на посаді старшого інспектора у званні старшини міліції та був відряджений наказом ГУ МВС України в Київській області до зони відчуження 14-26 вересня 1986 року у м. Прип`ять та м. Чорнобиль, а з 30 липня по 13 серпня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з Управлінням ДАІ ГУ МВС України в Київській області, дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та був відряджений наказом ГУ МВС України в Київській області до зони відчуження 14-26 вересня 1986 року у м. Прип`ять та м. Чорнобиль, а з 30 липня по 13 серпня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи, у зв`язку з чим отримав ІІ (другу) групу інвалідності внаслідок впливу іонізуючого випромінювання.

Приймаючи рішення від 28.12.2018 у даній справі, Київський окружний адміністративний суд вважав, що оскільки ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а під час перебування на посаді старшого інспектора міліції, він не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Водночас, 25 квітня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;

2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, вимога частини третьої статті 59 Закону №796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби, втратила чинність з 25 квітня 2019 року, тому суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає, що слід застосувати частину другу статті 9 КАС України, і зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року), саме з 25 квітня 2019 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 18.06.2019 у справі №823/1404/18 та від 20.06.2019 у справі №825/1893/18.

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з 25 квітня 2019 року.

Разом з тим, суд наголошує, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, останній діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно суд не убачає в його діях протиправності.

Однак, оскільки станом на день перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 за виключними обставинами виникли підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд доходить висновку, що з метою належного та повного захисту прав позивача слід зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 1 січня відповідного року, саме з 25 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами, суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами підлягає частковому задоволенню, шляхом скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №320/6234/18 та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 361-369 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за виключними обставинами, - задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №320/6234/18.

Зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505) здійснити з 25.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.