Рішення № 82680575, 27.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1208/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 41 рішення Чернігівської міської ради від 20.12.2018 № 37/VII-16 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів»; зобов`язання відповідача повторно розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання постанови суду законної сили, заяву від 17.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуальних гаражів та винести з даного питання вмотивоване рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення, яким відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, не містить мотивованої відмови, а саме підстави з вичерпного переліку підстав для відмови, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач невірно встановив місце розташування земельної ділянки, а сама земельна ділянка перебуває в занедбаному стані, на якій росте бур`ян, сухостійні дерева та знаходяться гори сміття. Вказує, що посилання в оскаржуваному рішенні на лист Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 28.11.2018 № 01-18/2012 не є належним мотивуванням рішення, оскільки не встановлює дійсної причини відмови в задоволенні заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуальних гаражів (а.с. 9).

Чернігівською міською радою пунктом 41 рішення від 20.12.2018 № 37/VII-16, керуючись частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України та враховуючи лист Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 28.11.2018 № 01-18/2012 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки (а.с. 12).

Так, в листі Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 28.11.2018 № 01-18/2012 зазначено, що бажана позивачем ділянка розташована в південній частині міста та згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, ця ділянка відповідає зоні В-1-р «Комунально-складська та виробнича зона з підприємствами V класу санітарної шкідливості виробництв з обмеженнями висоти споруд по умовах зон регулювання забудови». Щодо плану дії обмежень за умовами охорони культурної спадщини, земельна ділянка відноситься до зони регулювання забудови з граничною висотою споруд не більше 25 м. Відповідно до плану дії обмежень за екологічними умовами входить в зону підтоплення ґрунтовими водами та санітарно-захисну зону промислових та комунально-складських підприємств, сільгоспвиробництв.

Також, зазначено, що згідно з опорним планом, який є складовою Генерального плану розвитку м. Чернігова, затвердженого рішенням міської ради від 25.12.2003 (10 сесія 4 (24) скликання), більша частина земельної ділянки, яка проектується до відведення, є озелененою територією загального користування. Законом України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» зміна цільового призначення земельних ділянок зайнятих під зеленими зонами та насадженнями заборонена.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель житлової та громадської забудови (частина друга статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Також, згідно позиції Верховного суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Позивачем при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Як вбачається зі змісту рішення відповідача від 20.12.2018 № 37/VII-16, Чернігівська міська рада, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га, для будівництва індивідуального гаражу, керувалася частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України та листом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 28.11.2018 №01-18/2012.

Однак, із оскаржуваного рішення неможливо встановити яким саме вимогам не відповідало місце розташування спірної земельної ділянки. Саме по собі посилання Чернігівської міської ради на статтю 118 Земельного кодексу України та вищезазначений лист не спростовує факту того, що рішення є невмотивованим належним чином, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Так, в листі Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 28.11.2018 № 01-18/2012, зокрема, зазначено, що згідно з опорним планом, який є складовою Генерального плану розвитку м. Чернігова, затвердженого рішенням міської ради від 25.12.2003 (10 сесія 4 (24) скликання), більша частина земельної ділянки, яка проектується до відведення, є озелененою територією загального користування.

Водночас, відповідачем не надано будь-якого належного та достовірного доказу, що підтверджує зазначене твердження, та на підставі якого можна встановити дійсне віднесення бажаної земельної ділянки згідно Генерального плану розвитку м. Чернігова до озелененої території.

Також суд звертає увагу, що згідно вищенаведеного листа бажана позивачем земельна ділянка згідно з планом зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова відповідає зоні В-1-р «Комунально-складська та виробнича зона з підприємствами V класу санітарної шкідливості виробництв з обмеженнями висоти споруд по умовах зон регулювання забудови».

При цьому суд звертає увагу, що згідно Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, затвердженого рішенням 16 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 28.12.2011, в зоні В-1-р «Комунально-складська та виробнича зона з підприємствами V класу санітарної шкідливості виробництв з обмеженнями висоти споруд по умовах зон регулювання забудови» земельні ділянки використовуються аналогічно зоні В-1, в якій переважними видами, серед інших, є гаражі та автостоянки для постійного зберігання автомобілів.

Таким чином відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 41 рішення Чернігівської міської ради від 20.12.2018 № 37/VII-16 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів»; зобов`язання відповідача повторно розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішення суду законної сили, заяву позивача від 17.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуальних гаражів та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 35306237) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 41 рішення Чернігівської міської ради від 20.12.2018 № 37/VII-16 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів».

Зобов`язати Чернігівську міську раду повторно розглянути на першому пленарному засіданні, що відбудеться після набрання рішення суду законної сили, заяву ОСОБА_1 від 17.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована по АДРЕСА_1 (згідно з доданою схемою), для будівництва індивідуальних гаражів та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.06.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна