Рішення № 82680394, 27.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. справа № 300/846/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, управління МВС в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківськ, про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, управління МВС в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківськ про визнання дій неправомірними та зобов`язання до їх вчинення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року дану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний строк усунув недоліки, а тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року відкрито провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-2).

На виконання ухвали суду від 18.04.2019 року позивачем подано адміністративний позов, в якому він просив:

визнати дії (бездіяльність) уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області - Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області щодо не підготування та ненадання, документів для призначення йому довічної пенсії за вислугу років неправомірними;

визнати дії (бездіяльність) УМВС України в Івано-Франківській області в особі голови ліквідаційної комісії щодо не підготування та ненадання документів для призначення йому довічної пенсії за вислугу років неправомірними;

визнати дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду в Івано- Франківській області щодо не призначення йому довічної пенсії за вислугу років неправомірними;

зобов`язати УМВС України в Івано-Франківській області в особі голови ліквідаційної комісії підготувати та подати до уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області - Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, документи необхідні для призначення йому довічної пенсії за вислугу років;

зобов`язати уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області документи необхідні для призначення йому довічної пенсії за вислугу років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області прийняти документи, оформити та призначити йому довічну пенсію за вислугу років, відповідно до п. б ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звертався до УМВС України в Івано-Франківській області в особі голови ліквідаційної комісії, Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області із заявами про призначення йому пенсії згідно до п. б ст.12 Закону №2262 (у редакції від 04.07.2002 року), однак, відповідачами йому відмовлено у призначенні даної пенсії. Вважає, що на момент звільнення зі служби, станом на 27.09.2004 року він мав необхідну для призначення пенсії вислугу років (більше 12 років 6 місяців), тому він набув суб`єктивне право на довічне пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (Закон № 92262-XII) в редакції від 4 липня 2002 року, яка була чинна на день звільнення, та у відповідності до ч. 1 ст. 1 якого: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, кримінально-виконавчої системи України мають право на довічну пенсію за вислугу років». Набувши тоді це право, вважає, що має законну можливість реалізувати його в майбутньому, звернувшись за призначенням пенсії при наявності певних обставин, згідно з п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” (Закону №2262-ХІІ), в редакції від 4 липня 2002 року, яка була чинна на момент звільнення. Також, позивач вказує, що такими діями відповідачами звужено його конституційні права і свободи, що суперечить ст.22 Конституції України. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 від 20.03.2002 року №5-рп/2002, постанову Верховного Суду України від 06.02.2012 року у справі 21-322а 11 (piш. №24976379), постанову Верховного Суду України від 25.09.2012 року у справі №21-30-а12 (ріш. №27362826), ухвалу Вищого Адміністративного Суду України від 20.06.2006 року у справі К-34-88/06 (ріш. №44946) та рішення Європейського Суду з прав людини.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.05.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 76-78). Зазначив, що одною з основних умов для призначення пенсії є досягнення особою, звільненої з органів внутрішніх справ, 45 – річного віку на момент звільнення із служби. Позивачу 45 років виповнилося 01.10.2012 року, а звільнений він з служби 27.09.2004 року. Пенсійне забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами законодавства чинного на день звернення за пенсією. Також, на час набрання чинності Законом від 04.07.2002 року № 51-IV «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» позивачу не виповнилось 45 років, в нього не було загального стажу 25 років, а на час, коли позивачу виповнилось 45 років, вказана редакція закону була не чинною. Отже, правових підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає.

22.05.2019 року відповідачем - Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківськ подано до канцелярії суду відзив на позов (а.с. 82-83), у якому відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що на даний час на виконання вимог Постанови № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» триває процедура ліквідації УМВС в Івано-Франківській області. Оскільки, наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 88 о/с від 27.09.2004 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ, тому повноваження щодо оформлення документів для призначення пенсії особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ належать до компетенції Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області. Із наведених вище вимог законодавства України, слід зробити висновок, що ГУНП в області не властиві функції щодо оформлення документів для призначення пенсії особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, котрі звільнені до утворення ГУНП в Івано-Франківській області.

Відповідач – управління МВС в Івано-Франківській області в особі голови ліквідаційної комісії скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.05.2019 року (а.с. 87-88), у якому відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що оскільки, на день звернення позивача із заявою про призначення йому довічної пенсії діяла редакція п. б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 31.08.2018 року. Тобто, фактично позивач на його думку набув права на призначення йому пенсії саме в цей час, оскільки на момент звільнення (Наказ № 88о/с від 27.09.2004 року) він не мав загального страхового стажу 25 років та не досягнув 45-річного віку. Відповідно до пункту б ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції від 31.08.2018 року особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б-д» ст. 1, 2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45 – річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців, становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Тобто на момент звернення позивача із заявою про оформлення пенсії та момент виникнення права на пенсію діяла вказана вище редакція п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 31.08.2018 року», а тому у позивача відсутнє право на оформлення документів для призначення йому пенсії.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , в період з 11.11.1985 року по 30.11.1987 року служба в Збройних Силах, що підтверджується військовим квитком про проходження військової строкової служби серії НК №5029624 від 06.11.1985 року (а.с. 43-45).

З 03.01.1991 року по 07.02.2002 року проходження служби в органах внутрішніх справ УМВС України в Івано-Франківській області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 та витягом з послужного списку (а.с. 34-39).

07.02.2002 року капітан міліції ОСОБА_1 , начальник ізолятора тимчасового тримання Калуського МРВ УМВС, згідно з «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», звільнений із органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил по ст. 64 п. «ж» за власним бажанням (наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 14 о/с від 07.02.2002 року) (а.с. 26, 29).

З 12.02.2003 року по 27.09.2004 року проходження служби в органах внутрішніх справ УМВС України в Івано-Франківській області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 то витягом з послужного списку (а.с. 34-39, 25-27).

З 27.09.2004 року капітан міліції ОСОБА_1 (М-013580), помічник начальника відділу-оперативний черговий чергової частини штабу Івано-Франківського MB УМВС України в Івано-Франківській області, звільнений згідно з «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з органів внутрішніх справ» по ст. 64 п. «ж» в запас за власним бажанням (Наказ № 88 о/с від 27.09.2004 року) (а.с. 28).

На подане ОСОБА_1 звернення ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області, листом за №Т-9/108/05/8-19 повідомлено позивача про відсутність законних підстав для призначення йому пенсії, оскільки на момент виникнення права на пенсію та на момент звернення з заявою про її оформлення до Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області діяла редакція п. б ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 31.08.2018 року. Так, як на день звільнення з ОВС (Наказ № 88 від 27.09.2004 року) ОСОБА_1 не досягнув встановленого законом 45-річного віку, тому у нього відсутнє право на оформлення документів для призначення відповідної пенсії, а тому заяву з документами повернуто (а.с. 22).

20.02.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 123/13, повідомлено ОСОБА_1 , що пенсійний фонд в межах своїх повноважень здійснює функції призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян на підставі поданих документів уповноваженими структурними підрозділами, в даному випадку - Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області. Рекомендовано позивачу звернутись до ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, із заявою про призначення пенсії, а тому долучену до звернення заяву про призначення пенсії згідно з додатком 1 до п. 7 Порядку повернуто разом із надісланими з нею додатками Тихану Ю.Б. (а.с. 23).

07.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області з заявою про призначення довічної пенсії за вислугу років та подав необхідні для призначення пенсії документи, однак відповіді уповноваженим представником ГУ НП України в Івано-Франківській області, не надано, а пенсія призначена не була.

Тому, 08.04.2019 року позивач повторно звернувся до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області з заявою про призначення довічної пенсії за вислугу років (а.с. 15).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідачів щодо відмови йому у призначенні пенсії відповідно до п. б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04.07.2002 року. та зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо її призначення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Відповідно до п. б ст.1-2 Закону №2262 визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Статтею 48 Закону №2262 визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до п. 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 7 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, а саме:

- заява про призначення пенсії (додаток 1);

- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

- військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);

- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону (2262-12);

- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;

- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";

- копія паспорта.

Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з пунктом 14 Порядку орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Отже, обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Станом на момент звільнення позивача зі служби (27.09.2004 року) редакція п. «б» ч.1 ст. 12 Закону №2262 передбачала, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

На момент досягнення 45 - річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) редакція п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 передбачала особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Станом на момент звернення позивача до УМВС в Івано-Франківській області із заявами про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 (28.02.2019 року) редакція п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 передбачала особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що як на момент звільнення позивача зі служби, так і на момент досягнення позивачем 45-річного віку та і на момент звернення позивача із заявами до відповідачів щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, пунктом б ч.1 ст.12 Закону №2262 встановлено три критерії, які у сукупності дають особі право на призначення такої пенсії, а саме: - досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку; - наявність 25 років і більше страхового стажу;- наявність 12 календарних років і 6 місяців військової служби, служба в органах внутрішніх справ або податковій міліції.

При цьому, заяви про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях через уповноважені структурні підрозділи ОВС України, які у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформлюють всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлюють з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляють до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил по ст. 64 п. «ж» (за власним бажанням), згідно наказу № 88 о/с від 27.09.2004 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , витягом з послужного списку (а.с. 25-27, 28, 34-39).

Також, як свідчать наявні в матеріалах справи копії досліджених судом документів, зокрема, копія паспорту позивача (а.с.40-41), на день звільнення позивача зі служби (27.09.2004 року) він не досягнув 45-річного віку (позивача було звільнено зі служби у 37-річному віці).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої за п. б ч.1 ст.12 Закону №2262 ні на момент звільнення зі служби з ОВС України – 27.09.2004 року, ні на момент досягнення 45-річного віку, ні на момент звернення позивача із заявами до відповідачів у лютому 2019 року, виходячи із того, що як на момент звільнення позивача зі служби, так і на момент досягнення позивачем 45-річного віку, а також і на момент звернення позивача до відповідачів за призначенням пенсії редакції п. б ч.1 ст.12 Закону №2262 визначали всі наведені вище три критерії, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років, які у даних правовідносинах не дотримані, що не дає права позивачеві на призначення такої пенсії за вислугу років на підставі п. б ч.1 ст.12 Закону №2262.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем – 2 (УМВС України в Івано-франківській області в особі голови ліквідаційної комісії) наведено достатньо підстав, які свідчать про законність та обґрунтованість вчинення дій щодо відмови позивачеві в проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення, з оформлення всіх необхідних документів для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону №2262 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, за ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій Відповідача-2 (УМВС України в Івано-франківській області в особі голови ліквідаційної комісії) щодо відмови позивачеві в проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення, з оформлення всіх необхідних документів для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. б ст. 12 Закону №2262 та необхідності зобов`язання вказаного Відповідача-2 вчинити певні дії з урахуванням встановлених судом обставин у справі та аналізу норм вищенаведеного законодавства.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на необхідність застосовувати до даних спірних правовідносин норми п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 у редакції від 04.07.2002 року, які діяли до 29.04.2006 року та якими було встановлено право осіб відповідної категорії на призначення пенсії за вислугу років незалежно від підстав та часу звільнення і досягнення ними 45-річного віку, оскільки п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 у зазначеній редакції був чинний до 29.04.2006 року та у період дії вказаної редакції даної норми позивач не досягнув 45-річного віку та не набув права на призначення вказаної пенсії у редакції чинній з 04.07.2002 року до 29.04.2006 рік, а досягнув його лише 01.10.2012 року, тобто коли вказана редакція п.б ч.1 ст.12 Закону №2262 вже втратила чинність.

Таким чином, норми п. б ч.1 ст.12 Закону №2262 у редакції, яка діяла у період з 04.07.2002 року до 29.04.2006 року, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки на момент досягнення позивачем 45-річного віку вони не діяли.

При цьому, суд зазначає, що на час звільнення (27.09.2004 року) позивач набув загального стажу роботи 17 років 2 місяці 9 днів, що підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 (а.с. 30), а тому у нього не було набутого страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Судом також відхиляються посилання позивача на порушення Відповідачами-1, 2 ст.ст.22, 58 Конституції України, оскільки в період дії норм п. б ч.1 ст.12 Закону №2262 у редакції від 04.07.2002 року (до 29.04.2006 року) позивач не досягнув 45-річного віку та не набув загального страхового стажу 25 років, а відповідно не набув права на призначення цієї пенсії за нормами наведеної статті у вказаний період.

Тобто, фактично, позивач просить зобов`язати Відповідачів-1, 2 застосувати до нього зворотню дію в часі п. б ч. 1 ст. 12 Закону №2262 у редакції, яка діяла у період з 04.07.2002 року до 29.04.2006 року, однак така вимога є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам Конституції України, виходячи з наступного.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп встановлено можливість надання зворотної дії в часі відповідним законам та нормативно-правовим актам шляхом прямої вказівки у них, а в інших випадках ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що зворотня дія закону в часі можлива за умови, якщо це прямо передбачено законом.

Проте, із аналізу Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлено зворотної дії в часі п.б ч.1 ст.12 цього Закону у редакції чинній з 04.07.2002 року до 29.04.2006 року.

Тобто, право на призначення пенсії за вислугу років колишнім працівникам органів внутрішніх справ може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на момент виникнення права на призначення такої пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Отже, право на призначення пенсії за вислугу років може бути реалізовано позивачем лише на підставі тих норм, які діють на час виникнення права на її призначення.

Окрім того, судом не можуть бути прийняті та покладені в основу даного судового рішення правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 06.02.2012 року у справі №21-322а11, від 25.09.2012 року у справі № 21-230-а12, оскільки обставини встановлені судом у цій справі не є подібними до обставин, які досліджувалися у зазначених судових рішеннях, а тому і не підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії Відповідача - 2 (УМВС України в Івано-Франківській області) щодо відмови в оформленні всіх необхідних документів для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. б ст. 12 Закону №2262 у зв`язку з відсутністю у позивача права на отримання такої пенсії, а тому слід відмовити позивачеві у задоволені даних позовних вимог.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Відповідача-2, а тому, відсутні підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення позивачеві пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. б ст. 12 Закону України №2262.

Не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання Відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) призначити позивачеві пільгову пенсію за вислугу років відповідно до п.б ст.12 Закону №2262, оскільки відповідно до Порядку №3-1 саме уповноважений структурний підрозділ, яким, в даному випадку, є Відповідач-2 (УМВС України в Івано-Франківській області) оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, проте, враховуючи, що Відповідачем-2 відповідні документи для призначення позивачеві пенсії за нормами Закону №2262 не складалися та до пенсійного органу не направлялися у зв`язку із відсутністю у позивача права на призначення такої пенсії, а відповідно, і відсутні підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні позивачеві відповідної пенсії.

Крім того, не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області документи необхідні для призначення йому довічної пенсії за вислугу років, оскільки наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 88 о/с від 27.09.2004 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ, тому повноваження щодо оформлення документів для призначення пенсії особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ належать до компетенції Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області.

Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційних код НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

УМВС України в Івано-Франківській області (код ЄДПОУ 08592193), вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798), вул. Сахарова,15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.