Рішення № 82680086, 18.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/6627/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Вольнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання повторно розглянути звернення,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить скасувати як незаконне рішення Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №8 від 11.01.2019 про невизнання трудового стажу для призначення пенсії за віком за періоди роботи із 07.06.1979 по 09.01.1997 в Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП 11490 та про відмову у призначенні пенсії, і зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 04.01.2019 про призначення пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 14 листопада 2018 року звернувся до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням пенсії. Відповідачем було роз`яснено позивачу, що у його трудовій книжці при звільненні 09.01.1997 із Калінінського АТП 11490 проставлено печатку колишнього УРСР і тому позивачу необхідно підтвердити стаж роботи за період із 07.06.1979 по 09.01.1997 в Донецькому територіальному об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП 11490.

З метою підтвердження стажу, позивач 15.11.2018 звернувся із запитом до архівного відділу м. Горлівка Донецької області стосовно періодів роботи в Донецькому територіальному об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП 11490 та 20.12.2018 отримав відповідь про підтвердження роботи на вказаному вище підприємстві №16.07-12/742 від 06.12.2018 архівного відділу адміністрації м.Горлівка.

В подальшому, листом від 11.01.2019 №380/03-01 позивачу надано відповідь Бердичівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_4 , оскільки у нього відсутній необхідний стаж у 25 років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 20 травня 2019 року о 12:00.

17 травня 2019 року на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №4799/07 від 16 травня 2019 року, аналогічний надійшов через відділ документального забезпечення суду 20 травня 2019 року, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування якого вказав, що Бердичівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час винесення рішення №8 від 11.01.2019 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком до страхового стажу не враховано період роботи з 07.06.1997 по 09.01.1997 в Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінінського АТП 11490, оскільки запис про звільнення скріплено печаткою, у відбитку якої читається найменування УРСР. На підтвердження вказаного стажу роботи, позивачем були надані довідки Архівного відділу Адміністрації міста Горловка, які також були не враховані, оскільки видані незаконним "державним утворенням". А тому вважає, що рішення Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №8 від 11.01.2019 винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (а.с. 30-33, 34-37).

У підготовче судове засідання 20 травня 2019 року о 12:00 прибули представник позивача та представник відповідача. Відкладено підготовче судове засідання на 07 червня 2019 року об 11:00 для надання часу позивачу ознайомитись з матеріалами пенсійної справи.

У підготовче судове засідання 07 червня 2019 року об 11:00 прибули представник позивача та представник відповідача.

Протокольною ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначення розгляд справи по суті на 18 червня 2019 року о 10:00, про що зафіксовано секретарем судового засідання в протоколі судового засідання від 07 червня 2019 року.

В судове засідання 18 червня 2019 року з`явився позивач та представник позивача. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що 04.01.2019 ОСОБА_3 звернувся до Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV).

14 січня 2019 року позивачу надана відповідь від Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №380/03-01 про те, що до його трудового стажу не зараховано періоди роботи: з 07.06.1979 до 09.01.1997 у Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП 11490, оскільки запис про його звільнення завірений печаткою, у відбитку якої читається назва "УРСР", що суперечить нормативно-правовим документам (а.с.21-23).

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1 ст.45 Закон України № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закон України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно з ч.1 ст.24 Закон України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закон України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положеннями ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 від 21.08.1976 №5-№9 у період з 07.06.1979 по 09.01.1997 позивач працював на підприємстві Калінінський АТП (а.с.8).

Як зазначалось раніше, 14 січня 2019 року позивачу надана відповідь від Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №380/03-01 про те, що до його трудового стажу не зараховано періоди роботи: з 07.06.1979 до 09.01.1997 у Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП 11490, оскільки запис про його звільнення завірений печаткою у відбитку якої читається назва "УРСР", що суперечить нормативно-правовим документам.

При цьому, суд вважає необґрунтованими та безпідставними такі посилання відповідача, з огляду на наступне.

Положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення статусу УРСР як суб`єкта міжнародного права, а також факт створення Співдружності ОСОБА_5 .

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Крім того, під час розгляду справи позивач надав до суду копії довідок наданих Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка від 06.12.2018 №16.07-12/742, №16.07-10/1933, №16.07-10/1933 згідно з якими ОСОБА_6 07.06.1979 прийнятий на роботу в Калінівське АТП та 09.01.1997 відповідно звільнений з Калінівського АТП, у зв`язку зі зміною місця проживання (а.с.18-20).

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що вищеперелічені довідки видані ДНР, а тому Бердичівським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вони не взяті до уваги. З цього приводу суд зазнає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані "намібійські винятки", з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

З урахуванням зазначеного, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ОСОБА_6 працював у період з 07.06.1979 по 09.01.1997 в Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінівського АТП.

Вказана позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 (адміністративне провадження №К/9901/2383/17).

Таким чином, рішення Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №8 від 11.01.2019 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи з 07.06.1997 по 09.01.1997 в Донецькому територіальному виробничому об`єднанні автомобільного транспорту Калінінського АТП, є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04.01.2019 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень у даній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №8 від 11.01.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_7 .

Зобов`язати Бердичівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04.01.2019 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.

Стягнути з Бердичівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Л.Карастоянової,29, м. Бердичів Житомирської області, код ЄДРПОУ 37752900) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 27 червня 2019 року