Ухвала суду № 82679746, 26.06.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4262/19

Провадження № 1-кс/202/6967/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря Розсохи І.О.,

слідчого Тимофієвої А.І.,

прокурора Бродського В.Ю.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвої А.І., погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бродським В.Ю., про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660001015 від 24.06.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшло зазначене клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвої А.І. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660001015 від 24.06.2019 року.

З клопотання убачається, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12019040660001015 від 24.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24.06.2019 року до Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області поштою надійшла заява про те, що невстановлена особа шляхом шахрайства заволоділа нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ТОВ «Віндзор», ЄДРПОУ 32653363, в особі директора ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування стало відомо, що ТОВ «Віндзор» на праві власності належало нерухоме майно: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі від 16.12.2011 року.

30.01.2017 року між ТОВ «Віндзор», яке було власником вищезазначеного майна, та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А. 30.01.2017 року, серія та номер:116.

29.11.2017 року даний договір купівлі-продажу нерухомого майна з розстроченням платежу, укладений між ТОВ «Віндзор» та ОСОБА_2 , було розірвано та відповідно право власності у покупця, а саме ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу припинено. Директору ТОВ «Віндзор» ОСОБА_1 стало відомо, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 року позовні вимоги ТОВ «Аеротех ЛТД» до ТОВ «Віндзор», ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Камелот і Ко», приватний нотаріус ДМНО Зайченко І.А., про переведення прав та обов`язків покупця та про визнання права власності задоволено, а саме: визнано за ТОВ «Аеротех ЛТД право власності на нерухоме майне: літ. Л-1, нежитлова будівля загальною площею 280, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Віндзор» на рішення суду першої інстанції у даній справі задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аеротех ЛТД» про переведення прав та обов`язків покупця та визнання права власності відмовлено та стягнуто з ТОВ «Аеротех ЛТД» на користь ТОВ «Віндзор» судові витрати. Не погодившись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Аеротех ЛТД» подало скаргу до касаційної інстанції.

Як з`ясувалося, ТОВ «Аеротех ЛТД» безпідставно вважає, що має право на придбання вищевказаного нерухомого майна у зв`язку з переведенням на нього прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу. ТОВ «Аеротех ЛТД» стверджує, що 01.11.2015 року між останнім та ТОВ «Камелот і Ко» було укладено договір суборенди майна (складу), за умовами якого ТОВ «Камелот і Ко» передає, а ТОВ «Аеротех ЛТД» приймає у тимчасове володіння і користування приміщення складу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 280 кв.м. Відповідно до умов вищевказаного договору суборенди об`єкт знаходиться у володінні ТОВ «Камелот і Ко» відповідно до начебто укладеного з ТОВ «Віндзор» договору оренди майна від 01.07.2013 року.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що директор ТОВ «Віндзор» ОСОБА_5 не підписував жодного договору оренди майна від 01.07.2013 року так само, як і не був присутній при підписанні даного договору.

На даний час виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане нерухоме майно, оскільки воно є доказом злочину, набуте злочинним шляхом та щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація.

Крім того, накладення арешту на вищезазначене майно зумовлено запобіганням можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У зв`язку з викладеним слідчий просила накласти арешт на нерухоме майно: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження та користування.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12019040660001015 від 24.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвої А.І. від 24.06.2019 року нерухоме майно: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що постановою слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвої А.І. від 24.06.2019 року нерухоме майно: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019040660001015 від 24.06.2019 року, приходжу до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки надані докази дають підстави зробити висновок, що вищезазначене нерухоме майно є об`єктом кримінально-протиправних дій та набуте злочинним шляхом. Крім того, визнання вказаного нерухомого майна речовим доказом відповідає вимогам ст. 98 КПК України, тому відповідно до п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підстави для накладення арешту з метою забезпечення речового доказу та запобігання можливості його відчуження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвої А.І. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660001015 від 24.06.2019 року задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання ухвали про арешт майна доручити слідчому СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимофієвій А.І.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.