Рішення № 82679576, 26.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3352/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представник позивача - Огороднійчук М.І.

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г) про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 та скасувати постанову першого Суворовського відділ} ДВС Одеського міського управління юстиції (правонаступником якого є Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області) у виконавчому провадженні №22836528. від 24 червня 2011 року, про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 ( тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно), який став підставою для внесення 05 липня 2011 року обтяження за реєстраційним №11354796;

- зобов`язати уповноважену особу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області вжити заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 постановою Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №22836528. від 24 червня 2011 року, про накладення арешту на майно боржника, який став підставою для внесення 05 липня 2011 року обтяження за реєстраційним №11354796.

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при закритті виконавчого провадження державний виконавець був зобов`язаний скасувати усі обтяження майна боржника, проте не зробив цього, внаслідок чого правонаступник боржника - позивач ОСОБА_3 , позбавлена можливості зареєструвати за собою нерухоме майно. Виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання. Внаслідок наявності обтяження порушені права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Від Відповідача відзиву на позов не надходило. Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові (а.с. 5-9).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Обставини справи.

07 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у третьому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №54 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.12).

19 квітня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського управління юстиції Тиквенко А.В. посвідчено заповіт (реєстровий №86). яким ОСОБА_2 зробив розпорядження, зокрема належну йому квартиру, яка розташована: АДРЕСА_2 . заповів дружині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14 липня 2018 року, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області(а.с.14).

Спадкоємцями померлого ОСОБА_2 як за заповітом, так і за законом є його дружина ОСОБА_6 та син.

За таких обставин, 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , як такої, що придбана у шлюбі позивачкою та спадкодавцем, належить ОСОБА_7 - ОСОБА_8

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М ОСОБА_9 . за фактом смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу №17/2018, номер у спадковому реєстрі 63493210.

З листа приватного нотаріуса Одеського міського територіального округу Тиквенко М.О. №07/02-14 від 17 січня 2019 року на ім`я ОСОБА_10 вбачається, що видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 33) відкладається до зняття арешту з майна ОСОБА_11 , а саме вид обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №11354796, дата реєстрації 05.07.2011 року, підстава обтяження постанова про накладення арешту на майно боржника 22836528, 24.06.2011 року, перший Суворовський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції, тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно.

Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі старшого державного виконавця Бурмістр В.Г. листом № 6793 від 12 лютого 2019 року повідомив представника Позивача, що виконавче провадження №22836528 з виконання судового наказу №2-н-627/08 про стягнення з ОСОБА_2 боргу, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у старій редакції. Більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження надати неможливо у зв`язку із його знищенням із закінченням терміну зберігання.

Позивач вважає, що наявність обтяження на нерухоме майно спадкодавця порушує її права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, а тому звернулась до суду з даною позовною заявою.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі- Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положеннями ст. 18 Закону передбачено, обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404).

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За правилами ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», №606-ХІУ від 04.06.2011року, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», №606-ХІУ від 04.06.2011року, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Висновки суду.

Суд вважає доводи позивача, які викладені у позові частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Позивач у позові посилається на ч. 1 та ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та зазначає, про закритті виконавчого провадження державний виконавець був зобов`язаний скасувати усі обтяження майна боржника, проте не зробив цього, внаслідок чого правонаступник боржника - позивач ОСОБА_12 , позбавлена можливості зареєструвати за собою нерухоме майно, а тому, саме в цьому, в невиконанні вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІУ від 21 квітня 1999 року полягає бездіяльність Відповідача.

Суд не погоджується із зазначеною думкою Позивача та зазначає наступне.

Як встановлено судом із листа Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 6793 від 12 лютого 2019 року, виконавче провадження №22836528 з виконання судового наказу №2-н-627/08 про стягнення з ОСОБА_2 боргу, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у старій редакції.

Таким чином, суд зазначає, що виконавче провадження не було завершене, а виконавчий документ було повернуто на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, яка діяла на момент прийняття рішення, з правом повторного його пред`явлення до примусового виконання, тому державний виконавець діяв на підставі та в межах діючого, на тот момент законодавства. Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження», на момент повернення виконавчого документа стягувачу не передбачала обов`язку державного виконавця щодо звільнення з-під арешту майна боржника, тому суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності протиправною.

Разом з тим, у 2018 році боржник помер, а наявність обтяження порушує право спадкоємця ОСОБА_13 - ОСОБА_8 на мирне володіння набутим у спадщину майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з наведеним, постанову першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №22836528 від 24 червня 2011 року про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 належить скасувати.

Також, суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, вжити заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 постановою у виконавчому провадженні №22836528 від 24 червня 2011 року про накладення арешту на майно боржника, яка стала підставою для внесення 05 липня 2011 року обтяження за реєстраційним №11354796.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та у спосіб, встановлений законодавством.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1536,80 грн., на її користь у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г ) – задовольнити частково.

Скасувати постанову першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №22836528 від 24 червня 2011 року, про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 , який став підставою для внесення 05 липня 2011 року обтяження за реєстраційним №11354796.

Зобов`язати Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області вжити заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_2 постановою Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №22836528 від 24 червня 2011 року, про накладення арешту на майно боржника, який став підставою для внесення 05 липня 2011 року обтяження за реєстраційним №11354796.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ - 41405290), судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.06.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.