Ухвала суду № 82679504, 27.06.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Ухвала

Іменем України

27 червня 2019 року смт.Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Реброва С.О.,

суддів: Озерянської Ж.М., Новік Л.М.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

за участю:

прокурора Воробйова І.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

захисника Дорошенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040790001783 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньо-технічною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.115, ч.ч. 2,4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.263 КК України,

та відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.190 КК України -

встановив:

Перед оголошенням перерви прокурор заявив усне клопотання щодо продовження строку тримання під вартою на 60 днів, який спливає 05 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 Клопотання обґрунтовує посиланням на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, обґрунтовує ризиками, передбаченими ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконного впливу на недопитаного потерпілого та вчинення ним тиску на свідків, та погрози життю одному зі свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, наявністю ризиків вчинення інших кримінальних правопорушень. Заперечував щодо заявленого письмового клопотання захисника Дорошенка С.М. про зміну запобіжного заходу з підстав необґрунтованості.

Захисник Дорошенко С.М. заперечував щодо клопотання прокурора та надав клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування якого пояснив, що прокурором наведені лише припущення щодо наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема прокурор не навів детального обґрунтування доказів на підтвердження того, що з боку його підзахисного були погрози на адресу свідків, а лише зазначив свої припущення. Наголошував про те, що прокурор не надає матеріалів, а саме письмових доказів для дослідження суду.

Просив обрати обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту посилаючись на норми діючого законодавства та практику ЄСПЛ та оголосив лист, який надала мати обвинуваченого ОСОБА_3 , де зазначила про наявність постійного місця проживання при обранні домашнього арешту ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свого захисника, просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначив про тривалість перебування під вартою та фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 будь-яких клопотань не мав.

Представник потерпілих Михальов І.О. до початку судового засідання надав заяву про розгляд питання про продовження строку дії запобіжного заходу у його відсутність.

Колегія суддів, обсудивши в нарадчій кімнаті заявлені клопотання, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом установлено, що слідчим суддею обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

У частині першій статті 183 Кодексу визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Під час вирішення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, суд виходить з того, що існує обґрунтована підозра про вчинення злочину, яка до теперішнього часу не спростована.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений перебуває під вартою з 15 вересня 2017 року, має постійне місце проживання, наявність міцних соціальних зв`язків, раніше не судимий.

Однак прокурором на даний час не доведено наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були зазначені слідчим суддею з боку обвинуваченого, а саме можливість його переховування від суду, впливу на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є не доцільним у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, строком на 60 діб.

Керуючись ст.ст. 177, 331 ч. 3 ст. 369 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, звільнивши останнього з під варти в залі суду.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю строком на 60 діб, тобто до 25 серпня 2019 року.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , крім випадків явки до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для участі у кримінальному провадженні;

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці наступні обов`язки::

утриматись від спілкування з потерпілими і свідками по кримінальному провадженню;

прибувати до суду за першою вимогою;

заборонити користуватися мобільним та стаціонарним телефонним зв`язком;

носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Копію ухвали для організації виконання направити начальнику Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, а також вручити прокурору і обвинуваченому.

У відповідності до ч.4 ст.181 КПК України зобов`язати начальника Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області негайно проінформувати Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області про поставлення на облік обвинуваченого ОСОБА_1 та застосування електронних засобів контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.О.Ребров

Судді Ж.М. Озерянська

Л.М. Новік